Право на доступ до публічної інформації є одним із основних дієвих інструментів отримання необхідної інформації в Україні. І хоча відповідний закон, який надає це право, не містить розбіжностей між правом на інформацію журналістів і правом на інформацію інших осіб, користуються ним здебільшого саме журналісти. Власне, через професійну необхідність, адже робота журналіста – це робота з інформацією.

Дуже рідко зберігаю письмові роботи студентів. І тому, що їх назбиралося б забагато; і тому, що щось, варте зберігання, трапляється нечасто.

Коли не стало Івана Бондаренка, зразу згадала, що його робота десь є серед викладацьких паперів, хоч уже минуло сім років, як Ваня здав це студентське завдання за темою «репортаж».

Невизначений правовий статус інтернет-ЗМІ породжує ряд проблем для журналістів цих ЗМІ. По-перше, через те, що на журналістів інтернет-видань не поширюється законодавство щодо традиційних ЗМІ, вони не мають усіх прав і гарантій, пов’язаних з професійною діяльністю. Зокрема, що стосується доступу до інформації, можливості відвідувати офіційні заходи тощо. По-друге, ця невизначеність створює можливість появи серед інтернет-ЗМІ видань, які своєю діяльністю дестабілізують роботу всього середовища – адже відсутність правового статусу на практиці означає безкарність.

Ситуація зі свободою слова і, зокрема, з доступом журналістів до інформації в Сумській області вже кілька років є ледве не ідеальною. Чиновники практично завжди вчасно дають відповіді на інформаційні запити. Практика обмеження доступу журналістів до офіційних заходів (сесій, засідань комісій тощо), як це було в інших регіонах, не застосовувалася.