П'ятниця, 07 квітня 2017 13:39

Стандарти журналістики: основи професійності чи застарілі рамки?

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Професійні стандарти важливі у будь-якій сфері нашого життя. Будинок, збудований з недотриманням будівельних стандартів, може впасти. Їжа, приготована без врахування санітарних стандартів, може вбити. Не менш важливими є і професійні стандарти в журналістиці – адже ЗМІ, передаючи інформацію, формують наше світосприйняття. Саме через призму медіа-сфери ми бачимо дійсність, і те, наскільки призма буде чистою, визначає наше ставлення до цієї дійсності.

Розуміння необхідності впровадження професійних журналістських стандартів виникло давно. Ще у 1954 році на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів було прийнято Декларацію принципів поведінки журналістів, яка, зокрема, визначає принцип достовірності: «журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він (вона) знає».

Багатолітній досвід світової журналістики дав можливість сформувати шість основних професійних стандартів новинної та аналітичної журналістики. Ці стандарти визнаються більшістю українських медійних організацій (Інститут Масової Інформації, Детектор Медіа, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика, Інтерньюз-Україна, Комісія з журналістської етики) і базуються на засадах редакційних політик таких світових ЗМІ, як Бі-Бі-Сі, Ройтерс, Франс-Прес, Дойче Велле.

Отже маємо шість загальноприйнятих стандартів: баланс думок, достовірність, відокремлення фактів від коментарів, точність, повнота, оперативність. Розшифруємо, що саме вимагає кожен з них від журналіста у його роботі.

Баланс думок, точок зору – забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. При висвітленні конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. При цьому сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.

Оперативність – максимально оперативно та актуально висвітлювати події, проте не в збиток іншим стандартам.

Достовірність – кожен факт, що подається у матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації; ненадійними джерелами інформації є неверифіковані акаунти в соціальних мережах, або ж джерела, які себе скомпрометували; джерело може бути анонімне, якщо це суспільно важливий факт, а оприлюднення джерела може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності.

При посиланні на дослідження необхідно вказувати «хто», «де» та «коли» його провів. Якщо це соціологічне опитування, то також необхідно вказати число вибірки та максимально допустиму похибку.

Перевірка джерел інформації є одним із першочергових завдань журналіста.

Відокремлення фактів від коментарів – і знову журналіст має бути максимально незаангажований. Усі коментарі власне журналіста мають бути чітко відокремлені від фактів та коментарів експертів.

Точність – ЗМІ мають поширювати лише правдиву інформацію. Ненадійність джерела інформації може призвести до поширення неточної та маніпулятивної інформації, що може зашкодити аудиторії ЗМІ. Особливу увагу варто приділяти іменам героїв, власним назвам, числам.

Повнота – у новинах має бути відповідь на питання: що сталося, де сталося, коли сталося; до аналітики додається – чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів; до новин на сайтах також має бути дописаний бекграунд, у якому має бути зазначена передумова події, контекст події та пояснені складні терміни.

Нібито все зрозуміло, і необхідність кожного з перерахованих стандартів є очевидною. Проте як же ЗМІ дотримуються цих норм на практиці?

Міжнародна благодійна організація «Український освітній центр реформ» минулого року провела моніторинг публікацій у регіональних ЗМІ, зокрема, й на предмет дотримання стандартів журналістики. Згідно його результатів, при максимальній оцінці 6 за кожен матеріал (1 бал за кожний із 6 критеріїв), середня оцінка проаналізованих ЗМІ Сумської області складає лише близько трьох балів.

Рівень дотримання стандартів серед друкованих сумських ЗМІ протягом року коливався у таких межах:
• «Панорама» - 3,00…4,00
• «Сумщина» - 2,76…3,60
• «ДС-экспресс» - 3,12…3,63
• «Ваш шанс» - 2,71…3,69

Приблизно така ж ситуація з дотриманням стандартів і серед «нових» ЗМІ Сумської області:
• 0542.ua – 2,44…3,29
• topkonotop.com – 3,29…3,67
• xpress.sumy.ua – 2,95…3,57
• shostka.info – 2,91…3,33

Чим же викликані такі низькі оцінки дотримання стандартів? Аналіз показує, що дотримання стандартів «відокремлення фактів від коментарів» і «достовірності» є досить високим і складає 0,8-0,9 бала (при максимумі в 1 бал). Ситуація з оперативністю і точністю є дещо гіршою – на рівні 0,6-0,7 бала. Але справжньою катастрофою виглядає рівень дотримання таких стандартів, як «повнота інформації» і «баланс думок» - у газет цей показник на рівні 0,10 бала, а у сайтів – 0,05 бала. Тобто, практично «на нулі».

Може проблема не в непрофесійності ЗМІ, а в методології? Адже медіасфера не стоїть на місці, виникають нові види ЗМІ, такі як інтернет-медіа. Чи є сенс застосовувати згадані стандарти як універсальні для ТБ, радіо, преси та інтернет-ЗМІ, чи, можливо, є сенс змінювати їх, зокрема, у застосуванні до нових медіа?

Свою думку з цього приводу висловили керівники провідних сумських ЗМІ.

Анна Валевська, Спецкор Медіа:
«Досліджуючи негативний вплив недотримання професійних стандартів на якість контенту і на саму професію, я дійшла висновку, що, нажаль, аудиторія переважно не обирає якісні професійні матеріали, орієнтуючись на сенсаційність (а не достовірність), яскравість (а не правдивість і оперативність), не ідентифікує джинсу в новинах і не має авторитетів. Інтерес до інформації блискавичний, тобто швидко виникає і так само швидко зникає без аналізу. Єдиним способом боротьби за якісний контент і повагу колег є саморегуляція в медіа. Тільки журналісти самі мають регулювати своє поле. Як це робимо ми? Я забороняю журналістам копіпастити матеріали в принципі, особливо з ресурсів, які хоч раз були нами спіймані на упередженості, неправдивості, прикрашаннях інформації. Ми завжди перевіряємо інформацію, якщо беремо в колег щось унікальне і подієве, обов’язково посилаємося в першому абзаці на першоджерело. Надаємо перевагу достовірності, а не оперативності, не подаємо інформацію однобоко. Усі помиляються, але системні плагіати і маніпуляції не мають нічого спільного з журналістикою. Я слідкую за своїми журналістами і не лінуюсь написати в коментарі під чужим відверто зідраним у нас матеріалом прохання посилатися на першоджерело. Оце і є саморегуляція. Якщо не будемо регулювати професію з середини - просто втратимо її.
Чи змінилися самі стандарти? Не принципово. Змінилося поняття оперативності, бо раніше оперативно вважалося через два дні в газету, зараз – інформація може постаріти за півгодини. Ну і хотілося б без фанатизму, бо є колеги, які беруть стандарти як «Отче наш» і клепають усі матеріали на один кшталт. Воно все правильно наче, але однотипно, а значить не живе, не справжнє. Бо все змінюється: і життя, і ЗМІ, і стандарти, тому я завжди закликаю журналістів експериментувати і можливо саме ваш експеримент згодом стане професійним стандартом. Звісно, якщо він не суперечить закону і здоровому глузду!)»

Ірина Вертікова, Media Sumy:
«На сьогодні загальноприйняті професійні стандарти настільки грубо порушуються, та власне, на них уже і уваги не звертають. ЗМІ (майже всі) перетворилися на інструмент пропаганди. При цьому, одні пропагандистські ресурси "наші", а інші "не наші". А різниці немає жодної. Моя думка така, що треба більше уваги звертати на існуючі стандарти, а не розробляти інші».

Ігор Даниленко, Данкор Медіа:
«Стандарти журналістики залишаються актуальними і зараз та є базовими, особливо в діяльності інституційних ЗМІ – організацій, які професійно позиціонують себе, як надавачів новинної інформації. Я би приділив більше уваги необхідності діагностики і кваліфікації цілей надання тієї чи іншої інформації конкретним джерелом інформації, можливого штучного конструювання подієвого ряду.
Більше того, значення дотримання журналістських стандартів стає навіть більшим, оскільки прямо впливає на якість інформаційного продукту і, відповідно, довіру до нього. Це важливо у зв’язку з розширенням кола новинних медіа».

Анастасія Клименко, ATV:
«Я не думаю, що змінилися умови, аби скасовувати або змінювати стандарти. Можливо, оперативність вийшла на перше місце (і в цьому заслуга Інтернет-ЗМІ), але, врешті-решт, отримавши інформацію про факт, людина потребує інформації про його причини і наслідки. Не варто чіпати стандарти, слід подумати над відповідальністю за їх недотримання».

Микола Чернотицький, UA:Суми:
«Нові медіа мають додержуватись класичних новинних стандартів. Адже їх місія і відповідальність така ж, як і на інших медіа, різниця лише в способі доставки інформації. Тому я вважаю, що шість стандартів новинної журналістики мають враховуватись всіма медіа».

Отже, думка фахівців у сфері медіа щодо стандартів є однозначною – треба не змінювати їх, а намагатися їм слідувати. А найвагомішим фактором того, що професійні стандарти ставляться під сумнів, є розвиток інтернет-технологій і, як наслідок, поява «нових-медіа» - інтернет-сайтів, які також позиціонують себе як ЗМІ. Але цьому новому сектору медіа-сфери явно ще не вистачає урегульованості.

Анна Валевська, Спецкор Медіа:
«Кардинально змінилося все в журналістиці: формати, способи передачі та подачі інформації. По суті, інтернет став перманентним і необмеженим засобом масової комунікації, давши кожному користувачу в руки цілий мовник. З площею, аудиторією і можливістю в будь-який момент вийти в прямий ефір. Для чого ж ми продовжуємо працювати в інформаційному секторі, вперто називатися журналістами і боротися за чистоту професії, якщо нові медіа мали б нівелювати нашу суть і місію? Це питання я задавала сама собі, аби пояснити своїм журналістам, для чого ж і як ми працюємо. Бо справді, важко триматися орієнтирів, коли масова комунікація, яку дають соціальні мережі та онлайн-ЗМІ, проникла абсолютно в усі сфери. Кожен став експертом і журналістом в одній особі. Тоді й справді для чого треба було 6 років вивчати журналістику, 10 років працювати в інформаційному полі на ТБ і радіо, якщо зараз наявність смартфону зробить журналіста навіть з хом'ячка, якщо навчити того тиснути кнопки. Відповідь банальна: якраз знання, застосування та повага до професійних стандартів та етичних норм і відрізняє журналіста від хом’ячка.
Зараз чи не щодня з’являються нові електронні медіа. Утім, є велика проблема із законодавчою базою, яка дуже відстає від часу і ці ЗМІ ніяк не регулюються в правовому полі. По суті, їх ніяк не можна зобов’язати дотримуватися законів (бо вони не преса, не ТБ, не радіо, які регулюються законом). Отже про принципи/стандарти роботи, подачі інформації, які частково прописані в законах, можна забути. Ну і про якусь там журналістську етику і поготів. Тому, в нас чи не кожен власник медіа-платформи, але якісних професійних мовників катастрофічно мало. Бо, як би не хотіла моя мама, а від того, що я надягну білий халат, лікарем я не стану. Бо в мене немає бази відповідних знань і практичних навичок. Так само і в журналістиці. Вміння писати не є ознакою професійності. Ознакою професійності є дотримання стандартів і досвід!»

Ігор Даниленко, Данкор Медіа:
«Інформаційне середовище зараз суттєво ускладнилося, і ці функції зараз можуть виконувати і виконують не лише ЗМІ, але й практично кожна людина, яка, наприклад, повідомляє будь-яку інформацію у своєму блозі чи соцмережах. Зрозуміло, що в таких випадках переважно важко говорити про дотримання професійних стандартів журналістики. Люди пишуть про те, що дізналися, переслідуючи різні цілі, можуть говорити правду так само як і помилятися або дезінформувати. При цьому абсолютно не замислюючись про необхідність дотримуватися взагалі будь-яких стандартів чи вимог.
Але у своєму загалі вони зараз теж є свого роду медіа, новими «ЗМІ» - посередниками між світом фактів і своєю аудиторією. Дотримання ж стандартів дозволяє вигідно відрізнятися професійним ЗМІ від усіх інших видів новинних медіа за критерієм надійності і достовірності інформації, яка надається».

Антоніна Кохан, департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міськради:
«Інтернет-видання взагалі не мають офіційного статусу, а звідси - відсутні й правила гри, відповідальність та права. Законодавчо треба б врегулювати правові моменти в першу чергу, тобто визнати інтернет-видання як засоби масової комунікації (ЗМК), навіть не засоби масової інформації (ЗМІ), а саме ЗМК, і застосовувати до них загальноприйняті стандарти, виключивши з них ідеологічну, або ж пропагандистську складову».

Євген Положій, Всі Суми Панорама-медіа:
«Думаю, починати треба не зі стандартів, а з законодавства. Бо так звані "нові медіа" - це зовсім не медіа, бо не несуть жодної відповідальності за те, що пишуть: ні авторів, як правило, ні засновників, всьо покрито мраком)) вони діють, наче пірати, не турбуючись ні про судову відповідальність, ні за рекламу - такі ресурси, як правило, фінансують такі ж само брудні політики. Отже, медійні ресурси потрібно реєструвати як ЗМІ. Як тільки це станеться, тоді почнемо говорити про стандарти».

Що ж, з одного боку, дотримання стандартів журналістики дає можливість професійним ЗМІ вигідно відрізнятися від «аматорських» нових медіа. З іншого, не можна не визнати, що на часі стало врегулювання сфери Інтернет-медіа, щоб стимулювати ці ресурси підвищувати свою професійність до рівня тих же стандартів.

Олексій Захарченко, представник ІМІ в Сумській області

Прочитано 147 разів