Федорина Алла

Федорина Алла

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО.

До уваги журналістів Дніпропетровської, Донецької, Луганської (частин, підконтрольних Україні), Харківської, Херсонської, Полтавської, Сумської областей!
Харківський прес-клуб запрошує 20-21 серпня 2020 року взяти участь у престурі на тему: “Досвід реформ на Луганщині”. Журналісти дізнаються про цікаві громадські та приватні ініціативи, що впливають на якість життя людей та громад.

Таке застереження висловили львівські журналісти під час відеомосту Львів - Маріуполь.

Байкери України виступили з ініціативою проведення уже четвертого «Мотопробігу Єдності 2020». Його метою є підтримка ідеї збереження територіальної цілісності України, єдності жителів України, у тому числі тих, хто проживає на тимчасово окупованих територіях.

Маєте запитання, звертайтеся!

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика вже два роки досліджує ситуацію в регіональних реформованих медіа в різних областях України. Одне з них – “Вісті Біляївки” в Одеській області.

Престур «Як проходять реформи на Сумщині», традиційно організований Харківським пресклубом, зацікавив медійників пʹяти областей України: Одеської, Дніпровської, Донецької, Полтавської та Харківської. Звичайно, долучилися до маршруту й місцеві журналісти – з Білопілля, Глухова, Тростянця та Ямполя.
Престурівські маршрути, організовані керівником проекту, координатором Харківського пресклубу Людмилою Долею, вже не вперше приводять на Сумщину. Минулого разу партнер харківʹян – Сумський пресклуб – запропонував колегам знайомство з Краснопільщиною. (Тоді на чолі з головою райдержадмінстрації Юрієм Яремчуком посадили в Краснопіллі «журналістські» дерева). Цього разу їдемо до Бездрицької сільської та Тростянецької міської громад.

«Мене забирають у серпні 1942 року. Дівчинка ніде не їздила, бідно жила, всього боїться… І ось її в такий натовп, у Шостці вантажать у вагон… У кутку – солома, тут бачок у кутку. Дошками забили і без зупинки везуть. Куди? Як? Всі плачуть, усі бояться… Потім ми дізналися, що купив нас фабрикант…» Це лише один спогад із сотень, тисяч, що лишилися в памʹяті українців, які пережили другу світову; спогад уже дорослої Ганни Ткач, відвезеної в безвість у забитому вагоні.
Один із розділів експозиції «Родинної пам’яті» – інсталяція – ніби той вагон, що символізує депортацію населення.