Фільтрувати матеріали за датою: Вівторок, 17 серпня 2021 — Сумський прес-клуб

Вперше за весь час пропоную на наш сайт матеріал російською мовою. Це – мова оригіналу, бо це опубліковано у Росії, у блозі Світлани Лойченко. А  мова самої Світлани від народження українська. Уродженка Чернігівщини, моя однокурсниця, навіть одногрупниця, сусідка по гуртожитській кімнаті, вона після університету поїхала за цікавою роботою і – що приховувати! – романтикою до редакції газети «Северный комсомолец», до Архангельська.

Поїхали туди, власне, дві мої подруги. Наталка повернулася в Україну, Світлана і зараз працює на півночі. Але попри ці багато років життя у Росії, щороку, переступаючи кордон з Україною, вона вільно повертається до української мови, чистісінької, не суржика, хіба що з давно знайомими нам чернігівськими дифтонгами. Тому я не вірю тим, хто каже, що ось там «полгода побыл в России и совершенно забыл украинский». Позерство, як на мене. А якщо й справді хтось щось забув за півроку, – моє щире співчуття щодо інтелектуального рівня чи, вірніше, його відсутності.

Більше того!.. Пригадую, як я потелефонувала Світлані на Чернігівщину, коли вона гостювала з дітьми та внуками у батьків. Почула знайомий голос, звичну українську, назвала на імʹя, а мені відповідають: та ні, це не Світлана, це її донька. Донька, народжена в Архангельську і яка мешкає там постійно, говорить чистісінько такою ж гарною українською, як мама.

…Можна розповідати немало – і не лише про мову. Але пропонований матеріал про інше. Світлана, батькові якої понад 90, щороку приїздить до нього, аби побілити хату, впорати город та заскирдувати сіно. Цей приїзд був особливо важким. І про це – її розповідь, яку без коментарів пропоную, як запропонувала це Світлана своїм російським читачам.

Алла ФЕДОРИНА,

координаторка Сумського прес-клубу

Опубліковано в Репортер