Цьогоріч свято як ніколи ще в історії української незалежності потьмарене трагічними подіями широкомасштабного вторгнення країни-агресора, що прагне загарбання українських територій і знищення базових національних цінностей, зокрема й української мови. Українці вкотре довели свою спроможність боронитися не лише зброєю, а й силою Слова, бо ж не від крайньої необхідності, але через НАГАЛЬНУ/НЕМИНУЧУ/ДОКОНЕЧНУ ПОТРЕБУ маємо утверджувати свою ідентичність також і мовою. Попри низку фахових статей, публіцистичних і просвітницьких заміток, різного роду науково-популярних освітніх платформ із культури української мови, все ж час від часу допускаємо прикрі мовленнєві помилки.
Найбільше недооцінено, як видається, орфоепічний мовознавчий сегмент, що одразу виказує у прикордонних областях, зокрема і Сумській, нашу двомовність. Варто лише вслухатись у вимову й одразу стає зрозуміло, чи користується мовець українською у побуті. Адже лише українцям привілейовано надана мовна можливість розрізняти звуки г і ґ, збагачуючи свою вимову. Тож маємо естетичне мовленнєве задоволення від вимови питомо українських слів ҐАЗДА, ҐЕЛҐОТАТИ, ҐРЕЧНИЙ, ҐРУНТ і ГАРНО, ГАРМОНІЯ, ГЕРОЙ.
Неабиякої популярності набула й орфоепічна перевірка на вимову пом’якшених звуків, що артикуляційно властиво лише українцям, на відміну від агресивних сусідів. ПАЛЯНИЦЯ – не лише словоформа-код орфоепічної мовної належності, вона – національний символ. Тож нашим ворогам ніколи не продадуть паляниці зі смаком суниці у місцевій крамниці біля залізниці. Натомість українцям до смаку і паляниця, і суниця, і піца з найближчої піцЕрії, і пиріг із чорнОсливною нАчинкою, і домашній суп у вишуканій піалІ. Смачного (і аж ніяк не приятного аппетита), друзі!
Утім, ніде правди діти, зустрічаються й інші мовленнєві огріхи. Далеко не всім до снаги перебороти мовленнєву звичку «цякати», що не лише неприємно вражає слух, а й виказує мовленнєву дволикість, бо ж нам хочеТЬСЯ подобаТИСЯ, а не хочецця подобацця своєму співрозмовникові. Тож говорімо грамотно, адже хто мови своєї цураєТЬСЯ (а не цураєцця), хай сам себе стидаєТЬСЯ (точно не стидаєцця). Знання рідної мови НАСАМПЕРЕД, ПЕРЕДУСІМ, ПЕРЕДОВСІМ, НАЙПЕРШЕ, ОСОБЛИВО, а не у першу чергу (пор. рос. – в первую или последнюю очередь, адже наша мова не стоїть у черзі!) презентує нас світу й формує нашу духовність, світогляд, мораль, що аж ніяк не ЗБІГАЄТЬСЯ (а не співпадає) і не ЗІСТАВЛЯЄТЬСЯ (а не співставляється) з недолугими уявленнями «руського міра». Вони українцям НЕ ДО ДУШІ/НЕ ДО СЕРЦЯ/НЕ ДО ВПОДОБИ і аж ніяк не по душі.
Нерідко трапляються і помилки у правописанні, створюючи часто гіркі, рідше – кумедні мовні ситуації. Звісно, ситуацію рятує знання правил орфографії і пунктуації, а також винятків. Чималої мороки додають мовцям чергування голосних у ненаголошених позиціях. Так, скажімо, всі чули про торгІвлю у торгОвельних центрах, але ж чому тоді у нас так багато торгівельних мереж? У тих же торговельних центрах ми знаходимо різні товари, святкуючи їхнє придбання лАте, капучИно, фрапЕ, глясЕ, еспрЕсо, якими варто насолоджуватися, не поспішаючи на експрес.
НА СЬОГОДНІ (зауважте, не на сьогоднішній день!), чимало дискусій навколо привітальної традиції, в якій не спрацьовує аналогія, адже бажаємо ДОБРИЙ РАНОК і ДОБРОГО РАНКУ, натомість лише ДОБРИЙ ДЕНЬ/ДОБРИДЕНЬ і ДОБРИЙ ВЕЧІР. Утім не варто забувати й про інші варіанти вітань – Вітаю!, Мої вітання!, Привіт!, Здрастуй! Нехай вам СПАДАЮТЬ НА ДУМКУ, а не приходять у голову, тільки найщиріші вітання, і найчемніші слова.
Не варто засмічувати мову й словами-паразитами, що, на диво, часто трапляються у нашому мовленні. Варто запам’ятати, що усіляким какето, вот-ето, вот-ето-вотам не має місця у грамотному мовленні пересічного українця чи відомого політика. Памʼятаймо, що українська мова – надзвичайно різноманітна і багата на питомо українські слова, що вповні здатні передати її самобутність і велич. Попри важкі часи сьогодення, віримо, що небо над Україною очиститься від ракетної пошесті, РОЗПОГОДИТЬСЯ/ ВИПОГОДИТЬСЯ/ ПРОЯСНИТЬСЯ/ РОЗГОДИНИТЬСЯ/ ПЕРЕХМАРИТЬСЯ! Шануймося мовою, друзі!
Анна ЧЕРНИШ,
кандидатка філологічних наук, старша викладачка кафедри журналістики та філології СумДУ