Понеділок, 11 грудня 2017 16:03

А звідки ви знаєте? – Запитуйте про це, аби не бути обдуреним

Уявіть... Чергового ранку ви збираєтеся, вже поспішаючи, на роботу. Дорогою плануєте відвести до школи дитину... Аж прибігає до вас захекана сусідка й каже: «Ти не чула?! Вже все місто знає! Передали, що було страшне грозове повідомлення. Такий ураган! Причому і дощ, і град, і сніг. Температура різко понизиться. Сказали, за можливості з дому не виходити, дітей до школи не випускати! А ті, у кого гіпертонія, просто лежати повинні, бо стовідсотково сьогодні приступи будуть! Як там твій батько, до речі?..»

Ви згадуєте, що батькові вже вчора було погано, але він планував сьогодні  їхати в село «на дачу». По телефону він вас слухати не схоче, значить, треба встигнути, щоб застати його вдома й змусити лежати. А робота? Подзвоню, що затримаюся, – вирішуєте ви. А дитина? Хай залишається дома, – приходить негайне наступне рішення. «Спасибі, сусідко, що попередила!» – вкидаєте ви до сумки теплого шарфа на випадок негоди. Вперед!
…На роботі ви, звичайно,  отримали зауваження й мусили «авралити». Та гірше, що через дві години вперше і потім ще тричі протягом дня потелефонував батько й запитав, де ж ваша негода: «Виглянь у вікно! Сонце на вулиці вперше за два тижні! А я не зробив…», – перелік незробленого вантажем лягає на ваші мізки.
Після обіду подзвонила дитина й ображено сказала, що через вас вона пропустила контрольну й матиме «двійку». До того ж клас на цікаву екскурсію повели, а вона як дурна дома просиділа.
З «перегрітою» головою ви повертаєтеся додому і розумієте, що десь у маршрутці забули свого улюбленого шарфа.
Не втримавшись, ідете до сусідки й запитуєте, з чого ж вона взяла, що буде страшна негода. «Так баба Катя сказала», – розважливо повідомляє вона. А вона звідки взнала? – вже закіпаєте ви. «Так у тролейбусі балакали, коли вона з базару рано їхала»…
Анекдотична ситуація? Так, дещо гіперболізована. Та не варто казати, що з вами такого не трапляється. Може, без аж таких наслідків, але…
Чи щоразу, читаючи повідомлення медіа, ми задаємося запитанням: звідки взята інформація, яку нам згодовують? Виявляється, далеко не завжди. Між тим, лише та інформація, де чітко вказуються джерела повідомлень, вважається достовірною.
Достовірність є одним зі стандартів якості журналістського матеріалу. І одним із тих критеріїв, які досліджують у сумських медіа експерти прес-клубу за проектом «Сім разів провір – один раз повір». 
Як тлумачиться цей термін?
Стандарт достовірності інформації означає, що у матеріалі журналіста чітко зазначені джерела кожного поданого факту і є чітка авторизація кожної думки. Як виняток окремі факти (лише факти!) можуть бути подані з посиланням на анонімне джерело інформації. При цьому має бути зазначено: компетентність джерела (наприклад, у якому відомстві працює ця людина) і той факт, що джерело побажало залишитися анонімним. На відміну від фактів, будь-яка думка подається завжди виключно з посиланням на конкретну особу – автора цієї думки. З цієї точки зору недостовірними є «загальні» розмиті посилання («правоохоронці стверджують», «експерти вважають» тощо).
 
Як дотримаються стандарту достовірності регіональні медіа, видно з результатів листопадового моніторингу ЗМІ.
Вважаємо необхідним пояснити: оцінюючи кожен матеріал, експерти ставлять 1(один) бал, якщо стандарт наявний, і 0 (нуль) балів, якщо він відсутній. Тобто в ідеальному варіанті, підсумовуючи оцінки за всі матеріали, що з′явилися протягом місяця, ми отримаємо одиницю; у гіршому – щось ближче до нуля чи й просто нуль.
Слід зазначити, що останніми роками в наших мас-медіа стали уважніше ставитися до посилань на джерела. Значно менше, ніж у попередні роки, матеріалів, узятих ніби «зі стелі». Проте у сумських ЗМІ, як і в українських (шукайте підсумки моніторингів ЗМІ у пошуці – й ви знайдете немало прикладів), ще й сьогодні послуговуються розмитими посиланнями, коли називають як джерело не конкретну людину, а відомство, прес-службу тощо.
З дослідження бачимо, що  критерію достовірності переважно дотримуються на телеканалах області та у деяких онлайн-виданнях. Проте – не у всіх.
 
Одним із прикладів «розмитості»  посилань може бути інформація «Стали відомі імена переможців конкурсу «Туристичні перспективи Конотопщини» на сайті «ТОПКонотоп» https://topkonotop.com/news/stali-vidomi-imena-peremozhciv-konkursu-turistichni-perspekt: «3 листопада у читальній залі Політехнічного технікуму КІ СумДУ відбулась церемонія нагородження переможців конкурсу «Туристичні перспективи Конотопщини». За словами ОРГАНІЗАТОРІВ, метою конкурсу була популяризація міста та району в Україні та світі, сприяння розвитку туризму та туристичної інфраструктури в регіоні, формування громадської думки щодо перспектив туризму...» Жоден організатор чомусь не удостоєний бути названим…
 
«Молодіжна дорадча рада привітала дітей, що лікуються на стаціонарі», – повідомляє Сайт «Шостка-news» http://www.shostka-news.com/molodizhna-doradcha-rada-privitala-ditej-shho-likuyutsya-na-statsionari/. Ось текст повідомлення (мову не редагуємо): «Молодіжна дорадча рада при міському голові підвела підсумки щорічної благодійної акції «Книжка, іграшка — для дітей». 19 грудня вже більше 10 років поспіль юні волонтери дарують своє тепло хворим діткам й надію на швидке одужання. Висловлюємо слова подяки колективам шкіл: 1, гімназії, 4, 5, 7, 8, 11, 12, 13. Цього року до акції також долучилися колективи дитячого садочка №7 та заводу «Зірка». Найактивнішими в акцій були школи 4 й 5 та небайдужі місцяни нашого міста.
Сценарій свята підготували самі діти. Вони обіграли казку про ледачих мишенят і старанного півника аби продемонструвати, кому варто чекати від святого Миколая подарунків, а кому різочок.  Юні актори зізнались, що дорувати радість іншим дуже приємна справа. Для того, щоб покращити уявлення про святого, якого найбільше люблять діти, до малечі завітали Янголи, які є його найбільшими помічниками. Саме вони і розповіли цікаві факти про  Миколая. Завітав з добрими настановами до дітей і сам святий Миколай. Який поцікавився у присутніх, чи добре себе поводили діти.
Чарівні герої попросили у святого завжди бути поруч  і благословити всіх на добрі вчинки, а ще злагоди і добра всієї України. На завершення свята найулюбленіша мить для усіх дітлахів – вручення подарунків, яких назбирали так багато, що дітей просто їми засипали».
Безпретензійне повідомлення на позитивну тему. Проте звідки автор матеріалу знає про подію? Він сам був на заході? Тоді логічно було б взяти маленькі інтерв′ю у дітей і назвати їх імена, що було б приємно їм та їх батькам, а головне – дізнатися, чи подобається і чим саме влаштоване свято. Та й організаторам було б приємно прочитати про себе. Адже ту молодіжну раду очолює жива людина. Конкретні волонтери, юні актори збирали подарунки та готували виступи. Чому не дізнатися у них про їх роботу, назвавши прізвища добродійників?
Журналіст не був на події? Тоді хто йому розповів про неї? Головний лікар, голова громадської ради, волонтер-учасник? Чи ота «баба Катя», згадана у нашому анекдотичному вступі, яка цього разу йшла не з базару, а провідати подружку в сусідньому відділенні лікарні? Бо якщо вона, то розуміємо: все у повідомленні може бути переплутаним. Адже особа, від якої отримано інформацію, некомпетентна.
То чому не назвати джерело, аби читач знав, що інформація йде від конкретної особи, а не «з космосу». Зросла б довіра до публікації. А так – нуль балів за достовірність.
Зважмо: мова йде про позитивну, несуперечливу інформацію. Й багато хто з читачів скаже: ну не назвали джерело, то і хай. Та якби йшлося про проблему; про щось, життєво важливе; про конфлікт? Тоді відсутність посилань набуває іншого значення.
 
Розглянемо наступну інформацію. Її 22 листопада розміщує сайт «Сумські дебати», взявши з сайту «Шостка.info». Отже, «У шосткинському парку з’являються дивні МАФи» http://debaty.sumy.ua/news/society/u-shostkynskomu-parku-z-yavlyayutsya-dyvni-mafy/.
Маленький текст наводимо повністю. «У Шостці біля парку Центру естетичного виховання «Юність» (не виключено, що ця ділянка є територією парку Жданова) з’явилася «новобудова». Тут хтось облаштовує павільйон. За наявною інформацією, було зрізано кілька дерев. Хто санкціонував появу тут малої архітектурної форми, невідомо.
Головний архітектор Володимир Єфремов не зміг прояснити ситуацію: «Я у відпустці просто був, тому я вам сказати нічого не можу зараз. Мені треба побути на місці і там розібратися … »
Як бачимо, тут більше запитань, ніж відповідей. Бо…
1. Чому журналісти не з′ясували, кому ж належить територія, де розміщують споруду? Що таке «не виключено»? Адже журналіст, за ідеєю, не «одна баба сказала», а людина, яка повинна зібрати й надати точну інформацію, а не припущення.
2. Вражає «тяжка робота» над абзацем: «Тут хтось облаштовує павільйон. За наявною інформацією, було зрізано кілька дерев. Хто санкціонував появу тут малої архітектурної форми, невідомо».
Вдумаймося. «ХТОСЬ» облаштовує. «ЗА НАЯВНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ», – де і від кого вона отримана? Чому автору «НЕВІДОМО», хто «санкціонував появу»? Адже робота журналіста саме в тому і полягає, щоб знайти – хто, і повідомити читача. А відповідно, він повинен розуміти, що є процедура встановлення МАФів. (До речі, професійний журналіст мав би розшифрувати абревіатуру, бо ж хтось може не знати, що так скорочується поняття «мала архітектурна форма». Але це вже – до стандарту «точність» і про нього ми поговоримо пізніше). Дізнавшись, яка це процедура, журналіст проходить той ланцюжок інстанцій, де мала бути зафіксована законність «появи» МАФу. І от – перший варіант –  якщо виявиться, що «поява» не зафіксована – то це порушення й треба вимагати реакції контролюючих інстанцій. Якщо ж  – другий варіант – усе законно, то про що мова, хай будують! Якщо дозвіл на будівництво є, але громадськість проти, бо вбачає в цьому якісь порушення, – це ще одна версія та варіант розвитку подій. Якщо журналісту хтось із чиновників не хоче надати інформацію про МАФ – це ще одна  лінія!..
Сайт «Шостка.info» в даному разі обрав найпростіший із варіантів: нічого не дізнаватися й бути просто поширювачем чи чуток, чи пліток, чи інтриг. Сайт «Сумські дебати» обрав ту ж нескладну лінію. Причому, зважте, «Дебати» у вигідному становищі: якщо хтось скаже, що інформація – облудна, сумський сайт абсолютно знімає з себе всяку відповідальність за розповсюдження невірного повідомлення. Адже він послався на шосткинський сайт! От, до речі, ще одна з причин, чому недостовірна інформація швидко поширюється – хтось списує в когось, а хтось у наступного – і ніхто ні за що не відповідає!
Щодо єдиного посилання, що є в публікації, – на головного архітектора Володимира Єфремова. Він, виявляється, нічого поки що не знає. То чому було б не домовитися з ним, аби цей відповідальний чиновник дізнався і повідомив журналіста, наприклад, через дві години. Адже матеріал не потребує надшвидкої появи. З фото ми бачимо: конструкції вже стоять; дерева, якщо вони пилялися, вже спиляні, – кричати «рятуйте!» пізно. Проте є час розібратися. Якби було бажання розібратися…
 
За загальними підсумками, на телеканалах найменше дотриманий критерій «достовірність» на «Телеком-сервіс», Шостка. Водночас шосткинський «Акцент», два конотопські телеканали, сумське ATV за цей критерій у листопаді отримали найвищий бал – одиницю.
Щодо сайтів, то найнижчий бал показує «Ахтырка.com.ua» – 0,33. Залишають бажати кращого показники сайтів «Глухів без цензури», «Сумські дебати», «Шостка-news»…
 
Тож читаймо критично. Адже відсутність посилань на джерела (недостовірність) є однією з важливих ознак інформаційного маніпулювання.
Будьмо уважними!
Алла ФЕДОРИНА 
*   *   *
Проект Сумського прес-клубу «Сім разів провір – один раз повір» здійснюється за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.