– Пане Руслане, Ви очолюєте одне з найвідоміших комунальних підприємств Чернігова – АТП-2528, діяльність якого багато чернігівців і не тільки визнають успішною. Що відбувається з підприємством зараз? Чи вистояли перед російською навалою?
– Якщо коротко, то підприємство зараз відновлюється. У нас багато завдань: ПЕРШЕ, як і раніше утримувати наше місто в гарному санітарному стані, прибирати його. ДРУГЕ, відновити парк техніки, необхідний для цього. ТРЕТЄ, відновити довоєнні умови роботи для наших працівників. А з приводу того, чи вистояли перед російською навалою, то чернігівці, які разом з нами пережили обстріли і блокаду, краще за нас можуть відповісти на це питання. Звичайно, вистояли разом та ще й працювали.
– Напередодні війни керівники західних країн, їхні розвідки говорили, що росія все ж нападе на Україну. Чи вдалося зробити якісь підготовчі дії?
– Психологічно дуже мало людей в Україні усвідомлювали, що війна можлива. Адже війна не вкладається в голову будь-якої здорової людини. За кілька днів до початку бойових дій 24 лютого я збирав колектив і говорив, що війна ДУЖЕ МОЖЛИВА, але наше завдання - виконувати свою роботу у будь-яких умовах. За день до війни, 23 лютого, на вулицях з’явився перший дорожний пилосос – ознака весни, що наближалася. За день до війни комісія АТП-2528 обстежувала автомобільні мости в Чернігові.
– До війни турботи підприємства оберталися по колу: снігопади, ожеледиці, листопади, потоки дощової води, гілля та інше побутове сміття на вулицях. Які виклики принесла з собою війна?
– Війна принесла з собою руйнування доріг і маршрутів; блокпости; нестачу пального; закритий доступ до полігону сміття в Масанах; втрату техніки... Проблеми наростали, як лавина. І на перше місце для нашого підприємства АТП-2528 виходило головне – не допустити завалення міста сміттям. Не допустити антисанітарії, бо це був би прямий шлях до хвороб. Лікарні були в складній ситуації. До речі, і в них сміття, і у тих, хто готував їжу для наших воїнів і тероборони. Сміття треба було вивозити від усіх. У нас іншого виходу не було. І наші водії щоранку вивозили. Я їх благословляв зранку і записував вітання чернігівцям, говорив, що АТП2528 працює. Ми один день тільки не працювали – 17 березня, після обстрілу підприємства 16 березня. А потім – знову до роботи.
– В одному з інтерв’ю Ви сказали, що підприємство обслуговує 122 великі вулиці, а ще понад 400 вулиць приватного сектора. В якому стані ці вулиці зараз? Який ступінь їхнього руйнування?
– Багато вулиць зруйновано. Ми більше місяця не вивозили сміття з Бобровиці. Там наші автомобілі не могли проїхати через руйнування. Практично до початку квітня ми взагалі не могли туди заїхати через бойові дії, які там тривали. А потім більше трьох тижнів щоденно наша техніка вивозила зруйновані залишки будинків, розчищала дороги. Наша дорожна дільниця прибирала залишки вуличних укріплень, розбиті турнікети, засипала величезні ями від авіабомб на вулиці Шевченка, на проспекті Миру. Облаштовували тимчасове дорожнє прориття і тротуари. Зараз майже всіма вулицями Чернігова можна проїхати. Але роботи ще багато.
– До війни Ви приділяли чималу увагу закупівлі нової техніки для прибирання міста. Чи зберіглася вона після російських бомбардувань? Який відсоток пошкодженої техніки!
– Зараз про нову техніку поки що ми можемо тільки мріяти. Всі зусилля направляємо на відновлення техніки, що пошкоджена внаслідок обстрілів. Постраждали 28 одиниць техніки, з них 17 уже не підлягають відновленню. Наші водії і ремонтники відновили неймовірними зусиллями три дорожні пилососи. Найбільше дісталося тракторам, які прибирали місто. Із 12-ти п’ять уже відновили. Інші, на жаль, не підлягають відновленню. Асенізаторські машини знищені повністю. Печально, що один із найновіших сміттєвозів із маніпулятором, який забирав сміття з баків, згорів від прямого влучання під час обстрілу 16 березня. Водій беріг його, ховав в укриття. Але й там його дістав російський снаряд. Відновили 6 сміттєвозів. Постраждав і наш автобус, який рано-вранці привозив в АТП водіїв сміттєвозів і розвозив містом прибиральників. Автобус стояв у захищеному боксі, снаряд пробив покрівлю, бетонну плиту і наполовину зруйнував автобус. Зараз ми пробуємо його відновити.
Розбита техніка АТП -2528.
– Поговорімо про найцінніше – людей. Скільки осіб працювало на підприємстві до московської агресії? Якими силами працюєте зараз? Чи були людські втрати?
– Так, люди – це для нас найцінніше. У найважчі дні під час блокади й обстрілів працювали від двох до трьох десятків людей. В основному – чоловіки, водії сміттєвозів, охорона підприємства. Правда, щодня працювала також єдина жінка-диспетчер – Вікторія. Вона нам і принесла перемогу. Кілька разів виїжджали машини-попільнички, вони прибирали сміття з урн у місті і те, що валялося на дорогах і тротуарах – обгортки, пакети. Щодня кілька чоловік зі складу управління АТП координували роботу підприємства. Ну, і чернігівці постійно мали змогу бачити нашу роботу не тільки на вулицях міста, а й у соціальних мережах, як Фейсбук та на телеграм-каналах. Зараз на підприємстві працюють усі підрозділи – трохи більше 300 чоловік. Слава Богу, за час війни ми нікого не втратили.
– У багатьох публікаціях у соцмережах користувачі дякують працівникам комунальних служб на рівні з воїнами ЗСУ за їхній трудовий героїзм. Розкажіть про найтяжчі часи і завдання, які довелося виконувати Вам і працівникам АТП-2528.
– Найтяжче було працювати під обстрілами водіям. Оголошують повітряну тривогу. Водії часто не чули її і працювали. На Шерстянці їх обстрілювали, у Масанах, на Подусівці, на Лісковиці. Я вже казав: працювали лікарні, хтось годував наших воїнів і тероборону, завжди залишалися упаковки, побутове сміття, а його треба було вивозити, і наші водії вивозили, не зважаючи ні на що. Наше завдання було звільняти Чернігів від сміття і ми його виконали. А в керівного складу голова боліла: як знайти пальне для автомобілів. Знаходили і працювали.
– Які проблеми постали перед підприємством зараз? Як розв’язуєте їх? Хто допомагає?
– Проблема у нас одна. Відновити на повну силу роботу всіх підрозділів АТП-2528 і підготуватися до зимового періоду. Для цього потрібна і нова техніка. Нам допомагає агропідприємство. Міський голова Владислав Атрошенко постійно в курсі справ підприємства, допомагає своїм авторитетом залучати допомогу. Не буду забігати наперед, як нова техніка прибуде, запрацює – от тоді ми повідомимо про це. Але запевняю вас: усі працюють над тим, щоб комунальники АТП-2528 вийшли на свої позиції, щоб Чернігів був чистим і доглянутим містом.
– Чи змінилася комунікація підприємства з містянами? Як зараз можна повідомити вам про проблеми? Як швидко усуваєте їх?
– У нас певний час не працювали всі стаціонарні телефони підприємства та абонентського відділу, а також офіційний сайт – адже не було електрики. І під час бойових дій я не міг вимагати від працівників, щоб вони виїжджали і були на робочих місцях. Зараз усі працюють. І всі телефони є на нашому офіційному сайті і ми повідомляли їх на сторінці АТП, у мережі Фейсбук, де ми постійно інформуємо чернігівців про роботу підприємства.
А щодо усунення проблем, то, наприклад, вивезення великогабаритного сміття – ми не можемо цього зробити одномоментно в усьому місті. Всього по 135-ти будинках у Чернігові було пряме влучання, 650 будинків пошкоджено. Приблизно 10 тисяч квартир не придатні для проживання. Не кажу вже про знищену інфраструктуру міста. Це чернігівці мають розуміти. Але запевняю, що поступово ми все зробимо.
– Тепер особисте запитання. Раптом ми опинилися в екстремальних умовах, часто на межі людських можливостей. Що давало Вам сили протистояти в найскладніших обставинах? Чи мали якісь гасло, пісню, приказку, анекдот, що мотивували Вас?
– Ви знаєте, що у нас на підприємстві є футбольна команда, яка неодноразово отримувала кубок чемпіонату Чернігівській області. Наш девіз дуже простий, він підбадьорює мій колектив: «Там, де ми, там – перемога!» Все буде – Україна!
– Уже зараз багато говорять про Україну відновлену, Україну майбутнього. А який образ майбутнього Чернігова маєте Ви?
– Чернігів, або, як його ще називають, Че, вийде з війни оновленим і з більшим зарядом мотивації до перетворень! Квітучий, чистий, відроджений Чернігів. Таки буде …. І ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА.
Спілкувався Олександр ПОДОЛЯК,
студент кафедри журналістики та філології Сумського державного університету
Фото – Руслана Волока, Владислава Савенка.