Неділя, 05 березня 2017 21:28

Бліц-опитування. Мінус свято, плюс свято…

Зараз в Україні є законопроект, за яким пропонується декомунізувати деякі державні свята – 8 березня, 1-2 травня тощо. Травневі ще далекувато, а от до жіночого дня – рукою подати. Тож уявіть — 8 березня декомунізували, але у Вас є можливість запропонувати яке-небудь власне свято на його заміну. «Яке б свято Ви зробили державним?» – запитали ми у жителів Лебедина.

 

Світлана, бухгалтер:
– Нехай зроблять нормальний День жінок України. Зараз слово «солідарність», звісно, «попахує» радянщиною, але ж ми — українська держава, де живуть українські громадяни. Так, що ж виходить — наші жінки не заслужили окремого свята?
Олег, ІТ-працівник:
– Я б ні на своєму, ні на їхньому місці нічого б не змінював. Бо у нас у нас же більше нічого в країні робити! У людей он ні на що грошей не вистачає: хлібина вже десять гривень, цукор по курсу долара росте, у мене, наприклад, дах вдома тече, треба не одну тисячу на ремонт… А вони! Я все думаю, чому мені так погано живеться, а то свято заважає! Нічого нормального не зроблять для нас «вгорі» – тільки то свята приберуть, то вулиці перейменують…
Юлія, перехожа:
– Знаєте, у зв’язку з усіма цими реформами пропоную ввести нове державне свято – День декомунізації України. А за дату взяти день народження того розумника, який запропонував такий законопроект. Ото він вже нарадується!
Галина Стеценко, консультант в магазині одягу:
– Я б запропонувала Масляну. Ні, ну а що? Це одне із найпопулярніших народних свят, що, до того ж, не залежить від національності, на мою думку. До того воно ще й «смачне»! Тому, так, безперечно, я обрала б саме Масляну.
Людмила, продавець:
– Я взагалі проти такої декомунізації. Невже комусь там «нагорі» вулиць і міст не вистачило? Вже й до свят дістались? Та ще й жіночий день їм не вгодив, ти диви!
Сашко, десятикласник:
– Щоразу дивуюсь, посидівши в Інтернеті: скільки ж люди там роблять помилок! Тому пропоную ввести День комп’ютерної грамотності, який би не тільки дозволив відпочити (як звичайний вихідний), а ще й за допомогою проведення різних заходів спонукав людей вчити чомусь новому, в різних аспектах — як комп’ютерно-технічних, так і мовних.
Анна, домогосподарка, мама двох дітей:
– Я б запропонувала зробити державним святом день родини. Щоб цього дня обговорювалися проблеми дитинства, материнства і батьківства. Але ось яка штука: дуже зручно бути турботливим і розуміючим один день, але ж сенс сім’ї в тому, що піклуватися треба завжди, а не тільки у свята.
Мирослава, медична сестра:
– Не знаю, як правильно сформулювати думку… День дитячої дитини. Ну тобто, день дітей, які живуть в дитбудинках. Не хочеться говорити про них сироти, ще раз нагадувати їм самим про цей статус. Просто є, грубо кажучи, міжнародний день дитини, є і день сімейної дитини, якщо мені не зраджує пам’ять. А мені хотілося б, щоб на загальнодержавному рівні було свято й для тих, хто майже полишений напризволяще – догляд працівників не рахую, це ж не батьки. А в день дітей, які живуть у дитбудинках, можна було б влаштовувати масове відвідування таких закладів, щоб люди могли приходити, проводити час із тими, кому не вистачає ласки, приносити їм іграшки та солодощі. Це, на мою думку, досить важливо.  
Михайло Петренко, пенсіонер:
– Крім загальноприйнятих державних свят хотілося б запровадити День середини літа, з фестивалем для дорослих і розвагами для наймолодших. Ще хотілося б святкування Дня пенсіонера, коли можна нагадати молоді про важливість збереження зв’язку зі старшим поколінням.
Марина, школярка:
– Може, це й не тягне на державне свято, але було б цікаво мати в календарі такий собі День світу. В таке свято можна влаштовувати різні інформаційні заходи, де б розповідали про країни світу і їхні традиції, влаштовувати конкурси чи мирну ходу, де б представляли національні костюми різних народів… Це, на мою думку, небанально і пізнавально. Ми відзначаємо День Європи, але ж нею планета не обмежується (сміється).
Ольга, вчитель:
– Поруч із основними державними святами приємно було б бачити День захисту навколишнього середовища. Показували б дітям, як потрібно ставитися до природи, садити дерева і рослини, проводили б майстер-класи та конкурси тощо.
Микола Олександрович, на заслуженому відпочинку:
– Загальнодержавним це назвати важко, але давайте зробимо щось по типу Дня домашніх тварин. Головний його посил – не лише турбота про своїх улюбленців, а й відповідальність! Бо люди вже навіть елементарного – прибрати за своїми собаками, яких так люблять вигулювати на повідочку, не можуть. Якось ішов парком і почув розмову підлітків, які відпочивали на лавці: десь якраз одна із таких домашніх собачок зробила «свої справи», а її господар і оком не змигнув – пішов далі. Ну і хтось із дітей казав, що це неправильно, а його друзі заперечували, – мовляв, дивися на все простіше. Простіше, на мою думку, хіба що амеби… От моя сусідка, яка, дай їй Бог здоров’я, розміняла вже сьомий десяток, завжди прибирає за своєю собакою. От вам і різниця поглядів. А коли ж прививати відповідальність? Може, для цього і треба якийсь спеціальний день ввести?
Ігор Ушатов, інженер-механік:
– Я не знаю, як назвати цей день, але він обов’язково має стати вихідним, щоб можна було провести час зі своїми близькими. Щось на зразок дня сім'ї або синтезу дня батька та дня матері. Іноді і хочеш провести час із дітьми, дружиною, батьками, а не виходить: у кожного свій робочий графік і зібратись усім – завдання часто непосильне.
Марія, феміністка:
– Що? Забрати свято у жінок? Та де таке бачено? Можна ж просто змінити його назву! Я переконана, в Україні має бути жіночий день. Точніше, не так – День жінки! Жінки-коханої, жінки-подруги, жінки-матері… Одним словом, Жінки з великої літери! Не треба прив’язувати його ні до політичних, ні до економічних, ні до якихось інших причин. Воно просто має бути, бо той, хто вчив історію, знає: жінок і так часто обмежували в правах. Тепер також хочуть це зробити? Е ні, шановні!
Карина, студент-географ:
– Хочеться, щоб на державному рівні був затверджений який-небудь день миру, день без війни і ненависті. Щоправда, сенсу від нього небагато, бо ж насправді треба, аби мирним і добрим був КОЖЕН день. На жаль, це поки нездійсненна мрія, спасибі політикам.
Ольга, молода мама:
– Не бачу потреби у зміні жіночого дня на якесь інше свято. Мені здається, що це свято не можна прибирати з календаря, бо ж, по-перше, всі до нього звикли і відзначатимуть у будь-якому разі, а, по-друге, коли ще вшанувати жінку? День матері у нас не надто популярний, як, наприклад, у Європі, а якщо ще й 8 березня відмінять, то й взагалі без свята залишимось. Якщо їм треба забрати вихідний, то хай вже забирають. Але саме свято – ні, не згодна.
Юлія, майбутній учитель початкових класів:
– Я категорично проти відміни 8 березня, як міжнародного жіночого дня. Але якщо вже ми уявляємо, що це все ж зроблено, а мені потрібно щось запропонувати… Маю одразу два варіанти: День матері і День батька. Так, ми маємо ці два свята в українському календарі, але те, як ми їх відзначаємо, далеко від ідеалу. А ці ж двоє людей – найрідніші в усьому світі. То чому б їх і не вшанувати на загальнодержавному рівні?
Іван, водій:
– Хочу, щоб був День чоловіка! Бо ж виходить, що жіноче свято є, а ми, чоловіки, якось поза увагою. Ну, і взагалі я проти декомунізації 8 березня. Нехай буде собі, невже воно чимось заважає? Буває лишень, що жінка жартує, мовляв «це моє свято, а тобі лише зайвий вихідний». І ото тільки рота розкриєш, аби сказати щось у відповідь, а потім згадуєш – «твого» ж свята в календарі немає. Отож, треба і ввести чоловічий день, і залишити жіночий!
Опитувала Олена ВЄЧКАНОВА