П'ятниця, 18 листопада 2016 15:00

Надія від «Надії»

Завдяки перемозі на конкурсі проектів громадських організацій, що був проведений управлінням інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, Сумський прес-клуб здійснив цикл прес-турів із вивчення досвіду діяльності місцевих громад і активних громадян.

Заключна поїздка проекту відбулася до села Перехрестівка Роменського району, де медійники познайомилися з роботою Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України.

Село на Роменщині…

Перехрестівка – невелике, але розвинене село, перші відомості про яке датуються 1865 роком.

Журналісти явно не «балували» Перехрестівку частими відвідинами, тож першими словами сільського голови В’ячеслава Ярошенка стали жартівливі: «У моєму кабінеті ще ніколи так багато журналістів зразу не було».

perexrest02

В᾽ячеслав Іванович очолює сільську раду вже 10 років. До ради входять дев᾽ять населених пунктів. Є школа для 135 дітей; дитячий садок, у якому навчається 47 малят; церква; бібліотека; три клуби; три медичних заклади; два державні підприємства, а ще – чоловіча виправна колонія.

Нині у селі мешкає близько 1300 жителів. Налагоджено транспортне сполучення – 12 автобусів щодня дають змогу приїздити та працювати тут людям із міста Ромни, а сельчанам – їздити до райцентру.

Фінансова ситуація залишає бажати кращого, на даний момент, каже сільський голова, сільрада Перехрестівки одна із найбідніших у районі. Це – зворотна сторона від позитиву: тут діють державні агрофірми – й це добре, бо у селян є робота. Проте, як наслідок «державності» підприємств, землі не розпайовані, отож, надходжень до свого бюджету за цією найприбутковішою для багатьох сільських населених пунктів статтею Перехрестівка не отримує. Відтак є проблеми з дорогами, освітленням, та й не лише…

Виходом із такої ситуації могла б стати децентралізація – об᾽єднання громад, –переконаний В᾽ячеслав Ярошенко. «Але поки ніхто не хоче об᾽єднуватися з громадою, де немає коштів…»

Втім, Перехрестівка живе й розвивається. Одним із, мабуть, найважчих питань, які довелося вирішувати сільському голові за всі роки роботи, став порядок біля багатоквартирних будинків. Тепер це питання переважно вирішене, хоча угоди на вивезення сміття підписали не всі. «Є така проблема з нашою ментальністю: все думаємо, що хтось повинен прийти і за нас щось зробити…»

Допомагає вирішувати соціальні питання агрофірма «Надія», працює сільрада. Наприклад, десять років тому у сільській бібліотеці не було ні світла, ні тепла. А тепер…

«Перехрестівські світлинки від Миросика й Даринки»

Журналісти відвідали місцеву бібліотеку, поспілкувалися із завідувачкою Іриною Коломієць, яка працює на посаді вже понад 30 років. Ірина Павлівна помітно хвилювалась, але дуже цікаво розповіла про свою роботу. Попри те, що приміщення бібліотеки невелике, справ тут – ущерть!

perexrest03

Заклад є дуже популярним серед місцевих жителів. Кількість читачів налічує 378 осіб, із яких 160 дітей. У бібліотеці знаходиться 9 316 примірників літератури. А ще – унікальна книга із пластиліну, зроблена самими дітьми.

Бібліотека стала справжнім осередком культури. Її можна назвати й центром позашкільної діяльності. Зокрема тут працює дитячій клуб «Капітошка»; проводяться різноманітні заходи, що відображуються на численних міні-виставках і стендах. «Дітки тут постійно ліплять, вишивають, проводять вечори», – додає сільський голова.

А ще – вчаться патріотизму. Тому такий зворушливий стенд, присвячений загиблому в АТО прехрестівцю Сергію Авраменку. І тому другокласник Сергійко Білоус намалював понад 80 малюнків для відсилки бійцям у АТО…

Про роботу дошкільного навчального закладу «Малятко» журналістам розповіла Наталія Шарай. Заклад цей по-домашньому затишний. До впорядкування дитсадка доклала рук сільрада. Он голова й нещодавно привіз чудові стільчики для музично-спортивної зали. А днями керівник агрофірми «Надія» Віталій Стазілов подарував садочку ноутбук.

Тут 47 дітей, які навчаються у двох вікових групах: старшій (4-6 років) та молодшій (3-4 роки). Дітлахи перебувають у садочку з 7:30 до 17:00. Вісьмох дітей із сусідніх сіл до садочку щоранку підвозить спеціальний автобус. «Малятко» працює 44 роки і нині налічує у своєму складі 12 співробітників.

perexrest04

 

«Якщо громада не зробить для себе, – ніхто не зробить»

І нарешті – знайомство з Віталієм Стазіловим – керівником агрофірми «Надія», підприємства з великою біографією, що почалася ще 1920 року.

perexrest05

Агрофірма охоплює 3 293 гектари землі й має змогу вирощувати майже всі сільськогосподарські культури. Зараз у «Надії» працює 169 робітників, а влітку штат збільшується до більш, ніж 200 чоловік. Основною діяльністю фірми є насінництво. Спеціалісти у галузі аграрних наук виводять тут нові сорти рослин, адаптуючи їх до нашої кліматичної зони. Заробітна плата становить 3000-3500 гривень.

Директор розповів про дослідницьку роботу, яку проводить підприємство, стан тваринництва. А втім, краще за будь-які розповіді – наочне уявлення. Тож учасників прес-туру запросили відвідати новий корівник. Тут, окрім власне корівника, де утримується і годується худоба, є сучасний доїльних цех. Заходячи до цього залу, корови приймають обмивання, потім їх підключають до доїльних апаратів, а виходять вони вже безпосередньо до своїх стійл. Ще у приміщенні – зал охолодження та зберігання молока, аптека, кабінет ветлікаря... Все – як має бути. На цьому об’єкті працює 20 чоловік.

Завдяки розвитку тваринництва – а підприємство має загальне поголів᾽я великої рогатої худоби 1400 особин, з яких 615 корів, – «Надія» налагодила продаж молока до Буринського молокозаводу. «Продукція там найякісніша», – підкреслює Віталій Стазілов.

Про роботу млина розповів старший робітник Борис Пипа. Переробка необхідна для господарства. І хай млин працює переважно для своїх працівників і жителів села, проте добре, коли є крупи, борошно, комбікорм… Нещодавно млин перевели на нічний режим роботи, що дало змогу економити 30% електроенергії.

У «Надії» розвивають і свинарство. Тому доцільним є ще одне маленьке переробне підприємство – ковбасний цех. Знову ж, працює він переважно для власних потреб, «та ще на ярмарки продукцію вивозимо». Головне, підкреслює директор, – все тут натуральне, жодних домішок, ніякої хімії: «Ковбаса – чисте м᾽ясо»!

І, зрозуміло, Перехрестівка має власний магазин, де жителі можуть придбати ковбасу та м’ясні вироби, крупи, молоко, хліб. Усі ці продукти виготовлені на території села й ціни тут значно нижчі за ринкові. Що є великим плюсом для населення.

У кінці знайомства учасників прес-туру з селом Перехрестівка була проведена підсумкова прес-конференція, на якій журналісти змогли поставити свої запитання до сільського голови В’ячеслава Ярошенка, директора агрофірми «Надія» Віталія Стазілова та заступника голови Сумської обласної державної адміністрації Миколи Подопригори.

perexrest06

Микола Анатолійович на запитання про потенціал розвитку села сказав: «У села є перспектива. Це державне підприємство, і така форма господарювання довела, що вона є ефективною. Нам потрібні такі підприємства, на базі яких можна здійснювати відтворення та селекцію і рослинної, і тваринної групи.

У «Надії» сьогодні є три складові: наукова, соціальна та виробнича. Ми часто запрошуємо агрофірму на обласні ярмарки, і, знаєте, ніколи вони ще скільки не привезли, аби сумчани не розібрали, бо продукція тут якісна. А хліб, як на мене, має смак дитинства…»

Справді, говорячи про плюси і мінуси села Перехрестівка, перших знайдемо очевидно більше. Важливо, як кажуть, аби не заважали працювати. Хоча й допомога не завадила б. Адже «витають у повітрі» розмови про те, що й такі підприємства треба приватизувати; землю їх – роздати. А де тоді буде база для науки? Над цим «прожектанти» не замислюються. Тим часом, як саме дослідницькі підприємства, що повинні бути в усіх регіонах України, дають майбутнє нашому сільському господарству.

 

Марина Узька