Неділя, 23 квітня 2017 03:49

Пов’язані одною кров’ю

Все, що залишилося від камери. Все, що залишилося від камери.

Під час Євромайдану в Харкові міліціонери жорстоко побили журналістів СТБ. Але винні не покарані - силовики не хочуть саджати за грати своїх.

«Це тобі за Грушевського, сука! Тримай!»

- «Тітушки» погналися за хлопцями з СТБ і їм на допомогу тут же кинувся «Беркут», - згадує події 19 лютого 2014 року в Харкові екс-гендиректор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія. - Сашу били вже на землі «тітушки» і «Беркут». Машу бив «Беркут». Він ламав камеру спочатку в її руках кийками, потім на землі ногами».
В той день журналістка Марія Малевська і оператор Олександр Бринза робили сюжет про мітинг активістів Євромайдану біля стін Академії Внутрішніх військ.
Напередодні Харковом пішла чутка про те, що курсантів відправлять до столиці на допомогу спецназу, і сотні харків'ян вийшли на пікет, щоб перешкодити відправці «вевешників» до Києва. Вони встигли спорудити біля воріт Академії барикаду. Але о п'ятій вечора на євромайданівців пішов стіною спецназ МВС. Силовики легко відтіснили активістів.

– Тих, хто не встигав ухилитися, мєнти просто валили на землю і добивали палицями, - згадують колеги з місцевого телеканалу АТН. – Постраждалих було дуже багато.

В якийсь момент, за спинами силовиків з'явилося кілька десятків «тітушок» в світло зелених жилетах, балаклавах і з палицями в руках. Ланцюг «Беркута» розступився, і бойовики кинулися трощити барикаду, яку звели активісти Євромайдану. А потім разом з міліціонерами накинулися на журналістів СТБ.

–Я почула від «беркутівців» на свою адресу: «Це тобі за Грушевського, сука! СТБ, кажеш? Тримай!», - згадує Марія Малевська. - Я прикривала обличчя мікрофоном з логотипом, але це викликало ще більшу агресію.

Коли бійня закінчилася, міліціонери затримали деяких активістів. Медики відвезли оператора Сашу Бринзу та інших постраждалих до лікарні.

бринза
Олександр Бринза розповідає, що його били спочатку «тітушки», потім «беркутівці».

 

– Мене тоді теж били люди в формі "Беркута", - розповідає активіст харківського Євромайдану Дмитро Булдаков. - Наслідки: травма голови, перелом правої кисті, роздроблені кістки.

Його слова повторює ще один потерпілий Степан Литвин:

– А у мене було два розсічення на голові, мені їх зашивали в лікарні. Ну і багато дрібних пошкоджень, синців. Гематома на руці від удару палицею.

«Десятки очевидців, безкінечне число доказів»

За фактом того, що трапилося, прокуратура порушила низку кримінальних справ.

– Десятки очевидців, безкінечне число доказів. Що ще потрібно, щоб розкрити ці справи? Це ж не напад в пустельному закутку під час грози... – міркує адвокат Геннадій Токарєв.

Але ситуація складалася так, що слідчі спочатку збирали докази провини євромайданівців. А через кілька днів їм довелося збирати докази проти товаришів з силових структур. І все застопорилося.

Марія Малевська уточнює:

– Мені стало все зрозуміло після того, як слідчий показав відео з епізодами бійні 19 лютого і прокоментував його: «Бачите,«Беркут» кидається вам на зустріч. Він біжить вам на допомогу, щоб захистити вас від «тітушок»… Як після цього можна розраховувати на чесне розслідування?

Свідків прокуратура не знайшла

Коли Марію і Олександра запросили на впізнання, у них був шанс впізнати бійців «Беркута», які били їх.

– Обличчя одного з міліціонерів здалося мені знайомим, - зізнається Марія. - Але я не була впевнена на сто відсотків, що саме він бив мене кийком. А Саша тоді закривав голову і обличчя руками і практично нічого не бачив.

У прокуратурі стверджують, що зробили все можливе, щоб знайти свідків нападу на журналістів і євромайданівців, які могли б упізнати злочинців в погонах. Але так і не знайшли.

Замість цього це без зусиль вдалося зробити мені.

– Я розумію, чому Маша нікого не впізнала. Вона 19-го була в такому стресі, що наступного дня не згадала про те, що я був поруч з нею, - каже харків'янин Кирило Золотарьов. - Я коли побачив, що на них рухаються «тітушки», що Саня падає на землю, кинувся до них через парканчики і трамвайні лінії. Але мене зупинив «Беркут». Я спробував їм сказати, що вони повинні захистити журналістів. Мені відповіли ударом в щелепу. І я потім з тим «беркутівцем» ще кілька разів зустрічався. Без маски я б може його і не впізнав, а в масці - легко. Він в охороні ОДА ще якийсь час був, я з ним вітався. І, якщо потрібні будуть мої свідчення, я все ще готовий їх дати. Щоправда, з прокуратури мені жодного разу не дзвонили.

Ще один свідок, Зураб Аласанія, ввечері 19 лютого 2014 року супроводжував Марію Малевську в РВВС. На своїй сторінці в Фейсбуці він написав:

«Машу відвіз я. У райвідділ, де начальником був той самий офіцер, якому, під час спроби допомогти нашим хлопцям, «беркутівець» видав: "Иди нах...» і вдарив Машу кийком. Демонстративно, ще раз».

Але за словами Зураба Аласанії, ні прокуратура, ні МВС не запрошували його як свідка.

– Хід розслідування показує, що система своїх не здає, - каже він. - Навіть найбільш нікчемних.

І, судячи з усього, він має рацію. У міліцейських групах в соцмережах, де спілкуються один з одним екс-«беркутівці», можна прочитати:

«Сильніше били б (мають на увазі євромайданівців - Авт), може і війни не було б». Або: «Під..си з відеокамерами і довели країну до такого стану».

«Хто ваш начальник?» – «Не знаю!»

У серпні 2014 року Прокуратура Харківської області винесла постанову про часткове закриття кримінального провадження у справі про побиття журналістів СТБ через відсутність в діях працівників міліції складу злочину (спочатку їх підозрювали у перевищенні влади або службових повноважень). Марія Малевська отримала від прокуратури лист. Згідно з цим документом, слідчі опитали начальника штабу «Беркута», 24-х бійців цього спецпідрозділу, начальника «Грифона» і 27 його бійців, а також співробітників міліції і курсантів, які були на місці подій. В цілому, понад сто осіб.

– Всі допитані нібито заявили, що не бачили як «беркутівці» з «тітушками» нас били! – вигукує Малевська. - Хіба це можливо?!

Адвокат Геннадій Токарєв, був допущений до матеріалів справи. Ось, що він розповідає.

– Всі курсанти давали свідчення в один день. Якщо припустити, що слідчий витрачав на одну людину від 20 до 30 хвилин, то виходить, що він працював з самого рання до пізнього вечора. А значить, виникають питання про якість його роботи. Всі свідчення свідків збігаються слово в слово. Складається враження, що їх писала одна й та сама людина, наче скопіювавши. Ось, як би ви сказали українською мовою «кидать камни»? Згідно з матеріалами справи, всі допитані курсанти вживали досить рідкісне слово «жбурляти». І це в російськомовному Харкові! Силовики, вибачте на слові, «падали на мороз». Наприклад, на питання про те, хто ваш безпосередній начальник - вони відповідали «не знаю». Вони всі зв'язані цим злочином, від них не можна домогтися свідчень на користь обвинувачення.

За словами правозахисників, не відпрацювала прокуратура і зв'язок між «Беркутом» і «тітушками». Хоча очевидців, які готові підтвердити очевидну співпрацю міліціонерів і бандитів 19 лютого 2014 року - вистачає.

натовп ублюдків
«Тітушки» у академії ВВ в Харкові

 

Наприклад, на сторінці Харківської правозахисної групи Анна Щербак згадує:

«З ганку Академії хтось сказав: «Ви свою справу зробили! Досить! ». Ця фраза, добре чутна на відео АТН, була кинута в бік «тітушок», коли вони підібралися вже впритул до журналістів, що стояли на сходинках навчального закладу, і готувалися напасти на них, багато що пояснює».

За словами Анни, один з «тітушок» вільно зайшов в оточенні міліції в будівлю і вийшов звідти з пляшкою води.

Відео немає

– У цій справі потрібні «залізобетонні» докази – вважає відомий правозахисник Євген Захаров. - У нас в країні дуже міцна «спайка»: суд-міліція-прокуратура.

Таким доказом могло б стати відео побиття журналістів, але його, на жаль, немає. Камеру телевізійників міліціонери розбили і витягли з неї карту пам'яті. Зберігся лише ролик, який записав один з активістів. На цій зйомці є і журналісти, і міліція, і гопники в момент бійки. Також видно, як журналісти тікають від хлопців з палицями і підбігають до «Беркута». Міліціонери на цих кадрах біжать назустріч «тітушкам» і журналістам. І навіть б'ють кийками когось із «бойовиків». Але фінал події, момент, коли «Беркут» оточив Марію і Олександра, - практично не зчитується, кадри занадто темні.

– Поруч з місцем події є магазин, банки, аптека. Але слідчі звернулися до них за відеозаписами, коли термін зберігання інформації вже закінчився, - каже Геннадій Токарєв.

Не допомогла і судмедекспертиза. Прокуратура, спираючись на висновок лікарів, зробила висновок: «Експертами встановлено наявність у обох журналістів тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (у Бринзи О.А. з короткочасним погіршенням здоров'я), однак про те, що вони могли бути заподіяні спеціальними засобами - гумовими кийками в медичному документі нічого не сказано».
У той же час у вироку директору АТП «Карусель» Павлу Собчуку (автобус цього підприємства привіз 19 лютого 2014 «тітушок» до Академії Внутрішніх військ) з приводу тих же ушкоджень у журналістів СТБ кажуть, що експертиза не спростовує факт того, що вони могли бути нанесені кийками.

«Один злочин, безліч епізодів»

Павла Собчука суд вже визнав невинним. Прокуратура оскаржила це рішення.
Сьогодні матеріали ще двох кримінальних справ, відкритих по факту лютневої бійки в Харкові, знаходяться в суді. Прокуратура підозрює командира роти спецпідрозділу «Грифон» Сергія Слободянюка в перевищенні службових повноважень. А колишнього заступника начальника міського управління МВС Олександра Гапуру в службовій недбалості. Нібито, він мав можливість запобігти зіткненням, але так цього і не зробив.

– Я думаю, що ця справа не має перспектив, – каже адвокат Гапури Олександр Гунченко. - «Беркут» і «Грифон» не знаходились у підпорядкуванні мого підзахисного. З таким же успіхом і я міг би давати їм розпорядження. Все, що було необхідно зробити для забезпечення ладу, мій підзахисний зробив. Можливо, треба питати у інших міліцейських керівників? Наприклад, обласного рівня?

У той же час, адвокат Геннадій Токарев додає:

– У цій справі треба грунтуватися на письмових документах. Повинно бути чітко і ясно видно, що Гапура на цьому місці був, умовно кажучи, головнокомандувачем. А я такого документа не бачу. Виявилося, що плани по охороні громадського порядку пишуться заднім числом. У багатьох документах бракує важливих підписів. А значить, ці папери не можуть бути доказами. Справа може розсипатися.

В окреме провадження прокуратура виділила і «справу тітушок». Один з головних підозрюваних - харків'янин Роман Добрянський (активіст місцевих "Молодих регіонів"), який втік після зміни влади. У минулому році він був затриманий в Грузії. І ймовірно, скоро буде доставлений до Харкова.

– Вам не видається дивним те, що одну подію розвели по різним провадженням? – ставить мені риторичне запитання адвокат Геннадій Токарєв. - Ніби це не зв'язані між собою речі? Начебто ланцюг спецназівців не розступався перед «тітушками»? Ніби й не було пособництва з боку міліції під час побиття журналістів СТБ? Але ж злочин був один! Але з нього «вихопили» окремі епізоди. Можливо, це зроблено спеціально? Наприклад, для того, що б неможливо було довести зв'язок між цими епізодами і знайти замовників того, що сталося?

У прокуратурі з адвокатом, авжеж, не погоджуються.

– З позиції юриспруденції я не уявляю, як об'єднати все в одну «купу». У Києві теж одна справа по «беркутівцям», інша - по екс-президенту Віктору Януковичу. Це юридичний нонсенс - міркувати про об'єднання справ в одне провадження. Я розумію, що є точка зору: «судити всіх», але є закони, кодекси. Повірте, у нас жоден суд таку справу не прийме», - парирує Віта Дубовик, прес-секретар прокурора Харківської області.

Інші юристи точку зору Віти Дубовик не спростовують. Але кажуть, що адвокат Геннадій Токарєв по-своєму правий.

– Маючи бажання, всі ці справи можна об'єднати в одну. Але при цьому прокуратурі доведеться змінювати характер звинувачення. Адже «тітушок" не звинуватиш в халатності або перевищенні службових повноважень, - зауважує харківський юрист Леонід Маслов. - У той же час можна висунути підозру в тероризмі. Дослівно «терор» перекладається як «жах». А що робили тоді у Академії Внутрішніх військ міліція і бандити? Залякували людей! Наводили на всіх жах.

Причому тут влада?

Про те, щоб притягти до відповідальності за те, що трапилося 19 лютого 2014 року, чиновників та міську владу, поки що не йдеться.
Тим часом, як відомо, мер Харкова Геннадій Кернес обіймав свою посаду і за часів екс-президента Віктора Януковича. А у 2014 році заявив в інтерв'ю:

«Якщо наш харківський Майдан, який налічує 250 людей, дозволить собі хоч одну спробу виступити так, як це було в Києві, то я як Харківський міський голова, беру на себе відповідальність і заявляю, що цей Майдан буде ліквідовано протягом однієї години».

Слідство встановило: «тітушок» до Академії Внутрішніх військ підвозила маршрутка, яку зняли з одного з міських маршрутів. Причому, зробили це після дзвінка з департаменту транспорту міськвиконкому. Але, хто саме телефонував, слідчі так і не з'ясували.
Цей факт, звичайно, не доводить причетність міської влади до подій 19 лютого 2014 року, але змушує замислитися багато про що.
Відомо так само, що автобус заїжджав на територію адміністрації Ленінського району (після декомунізації він називається Холодногірським), де в салон завантажили дерев'яні палиці. А саме в цьому районі лідер «тітушок» Роман Добрянський був заступником голови райорганізації «Партії регіонів» по роботі з молоддю.
Сьогодні адміністрацією Холодногірського району як і до Революції Гідності керує Максим Мусєєв. Колишні активісти Євромайдану підозрюють його в симпатії до сепаратистів. На форумах вони пишуть: «Роман Добрянський був помічником Мусєєва і діяв явно за його вказівкою». Але довести свої слова не можуть.
Нагадаємо також, що в березні 2014 року Печерський суд Києва звинуватив Геннадія Кернеса і двох його охоронців «в незаконному позбавленні волі, катуванні і погрозі вбивством» активістів харківського Євромайдану. Зараз ця справа слухається в Київському районному суді Полтави. Мер своєї провини не визнає і вважає справу сфальсифікованою.
А захищає його адвокат Олександр Гунченко. Він же представляє інтереси колишнього заступника начальника міськуправління МВС Олександра Гапури.

– Це збіг? - запитав я у Гунченко.

– Я не можу сказати, що це збіг, - ухильно відповів він. - Адвокати, як і медики, не вибирають, кому надавати допомогу. Хто її потребує, тому ми і допомагаємо.

Безкінечні суди

У неофіційній бесіді працівники прокуратури нарікають на роботу суддів. Наприклад, останні визнали директора АТП «Карусель» невинним. Мовляв, слідство не довело, що саме в його автобусі приїхали «тітушки», які побили журналістів (в той вечір на площі бойовиків було близько сотні, а в автобусі приїхали чоловік п'ятнадцять).

– Звичайно, ми нічого не довели. Тому у нас кілька десятків томів у справі, і в них порожньо, нічого немає! - іронізує прес-секретар прокурора Харківської області Віта Дубовик.

Цікаво було відстежити в реєстрі судових рішень та перипетії навколо справи командира роти спецпідрозділу "Грифон" Юрія Слободянюка.
Підготовче засідання щодо його справи було призначено на 9 жовтня 2014 року у Червонозаводському районному суді. Але обвинувальний акт повернули прокурору «для приведення його у відповідність до вимог закону». Через місяць це рішення було скасовано в Апеляційному суді. А через півтора місяця обвинувальний акт повторно повернули прокурору для усунення недоліків. Ще через два місяці Апеляційний суд знову скасував рішення райсуду. Потім суддя Олена Сорока заявила про самоусунення. Справу взяла Ірина Прошута, яку в кінці вересня минулого року звільнила Верховна Рада України.

– Ну як в таких умовах працювати ?! – вигукують прокурори.

Нагадаємо, що в ніч з 19 на 20 лютого 2014 року міліція затримала кількох активістів Євромайдану і відвезла їх в Червонозаводський райсуд. Приблизно о 4 ранку суддя Ірина Прошута визнала активіста Олександра Макаренка винним і засудила його до арешту на 15 діб. В тому числі і за це вона і була звільнена з роботи. Через схожу причину позбувся посади і суддя Денис Чудовський, який вів справу замначальника міськуправління МВС Олександра Гапури.
Замість Чудовського був призначений новий суддя Віктор Єжов. Але не так давно державному обвинуваченню стало відомо про кримінальне провадження СБУ щодо Єжова (суддя був переведений до Харкова з Макіївки - нині непідконтрольна Україні частина Донецької області).

– Ми втомилися ходити по цим безкінечним судам, - каже Марія Малевська. - Хіба відразу було не зрозуміло, який вирок може винести суддя, яка дала 15 діб активістам Майдану? Тепер на засідання суду приходить все менше і менше свідків. Хтось, як і ми, втомився, хтось уже виїхав з країни. Все йде до того, що справа тихо розвалиться. Адвокати у нас були тільки на початковому етапі, зараз їх немає.

жінка
Марія Малевська вважає, що справа з часом розвалиться.

 

Точку зору Марії Малевської поділяють і правозахисники. Вони впевнені, що всі справи, які були порушені після подій 19 лютого 2014 року - розсипаються. А, значить, за бійню біля Академії Внутрішніх справ так ніхто і не відповість.

– Те, що відбувається є доказом того, що після перемоги Євромайдану в нашій країні нічого не змінилося. Співробітники ЗМІ і колишні активісти і раніше беззахисні перед силовиками і владою, - підкреслює харківський журналіст Павло Федосенко.

Цікавий штрих. Портрет Дмитра Собінова, командира "Беркута", якого за інформацією батальйону «Харків-1» звинувачують у розстрілах на Майдані в Києві, висів на дошці пошани Головного управління МВС України в Харківській області аж до жовтня 2015 року. Немов нічого й не сталося…

Влад АБРАМОВ
*У матеріалі повністю збережена мова оригіналу.

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Підвищення рівня інформованості громадськості про порушення прав журналістів і безкарність в Україні», реалізованого НСЖУ у партнерстві з Сумським прес-клубом за підтримки Міжнародної Федерації Журналістів.

 

10172596 837793316234061 5880623927349758827 n

Володимир АБРАМОВ народився 25 жовтня 1973 року в Донецьку. Журналістом почав працювати в 2005-му в газеті «Салон Дона і Баса». З 2007-го – кореспондент газет «Блик», оглядач газети «Сегодня», в 2013-му став спецкором журналу «Весті.Репортер».. Зараз спецкор інтернет-видання Realist.Online.