Вівторок, 31 березня 2020 08:11

«На візку? Відвали від маршрутки!»

Замість відповісти на запитання журналістки про правила перевезення інвалідів, водій її вилаяв нецензурно та випхав із авто.

Проблема пересування у міському транспорті для людей із інвалідністю існує вже дуже давно. Але, як і на багато інших проблем, на цю почали звертати увагу відносно недавно.
Тепер, згідно з рішенням міської влади, приватні перевізники зобов’язані позначати транспорт, пристосований для людей із інвалідністю, міжнародним символом доступності.
Згідно з 28-ою статтею Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» (від 22.12.2011 року), підприємства, організації та фізичні особи-підприємці, які здійснюють транспортне обслуговування населення, повинні забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, що дало б змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами.
Транспорт загального користування, з метою врахування обмежених можливостей інвалідів, має бути забезпечений зовнішніми звуковими інформаторами номера маршруту і його кінцевих зупинок, текстовими та звуковими системами у салоні для обов’язкового оголошення зупинок.
Це – рішення. На них, на жаль, не покатаєшся. А що – реально  з транспортом?

У 2019 році Сумська міська рада закупила чотири нові тролейбуси (товариство «МАЗ Транссервіс») за 22 млн 472 тис. грн. Сьогодні у КП «Електроавтотранс» працює 12 тролейбусів. Попередня закупівля була у 2015 році.
Автобуси у 2019 році не закупляли. Кошти, що були передбачені на це, пішли на інші потреби.
Як бачимо, не до розкошу. А наскільки  все ж пристосований цей комунальний транспорт і маршрутні таксі для людей із інвалідністю?

Голова громадської організації «Рука допомоги» Олег Граб розповідає: «Я користуюсь міськими транспортними засобами, бо не маю свого автомобіля. Ситуація у місті не найкраща. Якщо оцінювати комунальний транспорт, то можна поставити «два з мінусом» за пʹятибальною шкалою, але  якщо говорити про приватний – то там ситуація взагалі дуже погана. Ті транспорті засоби, що їздять містом, небезпечні навіть для звичайних людей. А для людей із інвалідністю вони небезпечніші вдвічі. Там відсутні будь-які пандуси, відсутня страховка. Я мовчу про самих водіїв, більшість із них поводять себе неадекватно.
Взагалі, на мою думку, потрібно закривати ці приватні перевезення, вони нічого не дають людям, окрім небезпеки. Зупинками, зробленими начебто для людей із інвалідністю, водії часто нехтують, під’їжджають до них за півметра від бордюра. Тобто людина, яка користується візком, уже через це не під’їде до машини. Та й загалом без сторонньої допомоги не може користуватися транспортом. 
Ці низькополі машини часто знімаються з маршруту, і чомусь саме в часи пік.  Також вони рідко їздять у вихідні. Так що доступність транспорту в нашому місті дуже низька».

29.03 інваліди

Своє бачення ситуації висловив і Володимир Слободян – керівник організації «Доля»: «Комунальний транспорт нашого міста не достатньо низькополий, тому він не зручний у користуванні. Приватний транспорт для нас взагалі – закрита тема. Адже він не пристосований для нас. Та й реагують на нас не надто доброзичливо. Ось наш колега хотів сьогодні доїхати на 17-А, але водій  посигналив йому та відмахнувся рукою: мовляв, «відвали». Деякі жінки-водії кажуть, що їм важко піднімати пандус… Місту потрібно вдосконалюватися. Щоб перевізники більше прикладали зусиль і робили щось для таких, як ми. А якщо оцінювати за п’ятибальною системою, то навіть не хочеться називати оцінку, тому що оцінити нашу дійсність дуже складно».

Ми вирішили самі переконатися, як працює транспорт, і вийшли до зупинки разом із Олегом Грабом.
Перша ситуація нас справді втішила. На проспекті М. Лушпи, на зупинці «АТБ», водій тролейбуса, що рухався у напрямку дев’ятого мікрорайону, побачив людину на візку. Без прохання вийшов спускати пандус, щоб чоловік міг спокійно заїхати в тролейбус. Ми були приємно здивовані такій поведінці, адже часто доводиться спостерігати зовсім іншу реакцію. Тож наша команда хоче висловити вдячність Сергію, водію тролейбусу 10-А,  за його небайдужість і прагнення допомогти людям, які цього потребують.

29.03 водій

29.01 водій 2

Щоб перевірити компетентність водіїв маршрутних таксі, наша команда вирішила  поспілкуватися з водієм маршрутки №21, що прямує за маршрутом «Прокоф’єва – Залізничний вокзал – Прокоф’єва». На ній був спеціальний знак, який дозволяє перевозити людей з інвалідністю.
Журналістка хотіла задати кілька запитань: «Чи пристосований цей транспорт для перевезення людей на візку?», «Чи відповідає наліпка дійсності?», «Коли ви бачите людину з інвалідністю на зупинці, чи допомагаєте заїхати цим людям у маршрутку?», «Як часто ви перевозите людей з інвалідністю?».
На жаль, водій, не назвавши свого імені, відреагував агресивно. Почав нецензурно висловлюватися та застосовувати фізичну силу. Через кілька хвилин буквально виштовхав нашу кореспондентку, молоду дівчину, зі словами: «Я взагалі нікуди не поїду, поки ти не вийдеш!»
Інші водії від коментарів також відмовилися, – спасибі, хоч не так агресивно.

Ще ми поспостерігали за маршрутками, позначеними міжнародним знаком «Для людей з інвалідністю», і спробували уявити, чи можливо людині на візку заїхати в ці транспортні засоби. На жаль, пандуси у маршрутках занадто високі і мають крутий підйом. Без допомоги сторонніх людина з інвалідністю фізично не зможе заїхати до салону.

2903 інтервю

Андрій Міщенко, сумчанин із інвалідністю, охоче розповів про наболіле: «Мені тяжко пересуватися  вулицями, а використовувати транспорт ще тяжче. Мало хто з водіїв знає, як користуватися системою для заїзду до тролейбусу або автобусу, часто не працює кнопка виклику водія. Та і взагалі, буває, стільки людей наб’ється, що мені і місця не залишається, аби заїхати. Маршрутки взагалі майже не обладнані, а якщо і є низькополі, то водії просто не зупиняються, проїжджають мимо. Інші зупиняються далеко від тротуару, а на прохання під’їхати ближче просто махають рукою. Та і взагалі дороге обладнання, закуплене за бюджетні кошти, своєчасно не обслуговується і не ремонтується. Щодо соціального таксі – я телефонував туди, але це дуже складно. Вони потребують багато документів. Якщо б хтось допоміг мені все це зробити та їм принести, то, може, і користувався б».

Справді, ще одним засобом пересування для людей із інвалідністю є соціальне таксі. У Сумах воно з’явилося у 2019 році. Для цього за кошти міського бюджету придбано автомобіль Fiat Doblо 2016 року випуску вартістю 382 тис. грн., який пристосований для одночасного комфортного перевезення чотирьох осіб із обмеженими фізичними можливостями.
Аби стати клієнтом служби, необхідно подати письмову заяву до департаменту соціального захисту населення. А з нею – копію паспорта громадянина України або довідку про тимчасове посвідчення громадянина України; довідку про нараховану пенсію, що передує місяцю звернення; довідку про встановлення групи інвалідності; висновок медичної установи про нездатність самостійно пересуватися. 

Зауважимо: не місто шукає шляхи, як допомогти людині з інвалідністю, а інвалід має стати в чергову чергу. Запитується: хіба ж у соцслужб немає переліку інвалідів? Зокрема й тих, хто може потребувати соціального таксі? Чи місто не забезпечило соціальні служби комп’ютерами?  Чи, може, хтось думає, що вчорашні інваліди на візку або з відсутністю кінцівок завтра зможуть пересуватися самі?

«Мій друг має вади зору. Йому також складно користуватися громадським транспортом. Але ще складніше дійти до зупинки. Йому пощастило: він живе на вулиці Харківській, де встановлений, напевно, єдиний світлофор із гучномовцем, – хоч дорогу переходити не страшно. Але без сторонньої допомоги  у ту ж маршрутку навіть зайти складно. І місця для таких, як ми, майже завжди зайняті», – додає Андрій.

Мусимо констатувати: комунальний транспорт у місті є, але здебільшого – старі моделі, не пристосовані до потреб інвалідів. Маршрути обмежені, тож у деякі райони треба їхати з двома або навіть трьома пересадками. Маршрутні таксі приватних перевізників мають небагато машин зі спеціальними наліпками, та й ними скористатися непросто. Багато водіїв просто ігнорують людей з інвалідністю. Тож проблема доступності транспорту для людей з інвалідністю у Сумах існує. І потребує вирішення. 
Діана ЛИТВИНЕНКО, Яна ЗАЄЦЬ,  Мар’яна БОРДУН