Субота, 16 липня 2022 04:43

Сумська журналістика в особах. Війна. Люди з жовто-блакитними серцями

Вони могли б ніколи в житті не зустрітися. Жити в своїх світах, які ніколи б не перетнулися. Могли б не знати одне про одного і нічого не втратити.

Якби не війна.

Війна покликала до активних дій ці два неспокійні серця. Вони стали волонтерами ще з 2014 року. І в цих своїх патріотичних життях, повних безумовного служіння Україні, вони просто не могли не зустрітися. Їхні, здавалося б, паралельні світи стали тісно дотичними. Вони не тільки зустрілися, а й подружилися. Об'єднані спільною високою метою, стали пліч-о-пліч до боротьби за незалежність України. І віддаються цій боротьбі на повну силу, а часом і понад неї.

Волонтерство – це не тільки плетіння маскувальних сіток чи збирання й фасування продуктових гуманітарних наборів – хоча й це, безумовно, важливо. Але люди, про яких іде мова, самовіддано працюють над забезпеченням українського війська незмірно важливими засобами захисту життів бійців, приладами, апаратурою, транспортом, які дозволяють ефективніше вести бойові дії для захисту рідної землі. Повторюся – це все робиться постійно й системно не три місяці, а дев'ятий рік. Якщо раптом хтось думає, що москалі напали на нас тільки 24 лютого... Наші земляки Олександр Шовтута з Недригайлова і Сергій Грибеник із Кулішівки загинули 3 вересня 2014 року, в цій страшній війні вони були одними з перших кривавих жертв.  

Ненаситний кремлівський монстр продовжує свої нелюдські жнива. Мало йому територій, мало вбитих і поранених калік, мало пролитої крові... Земля волає від наруги на весь Всесвіт, попіл спалених градами й смерчами стукає в серця небайдужих по всьому світу. І на захист самого життя на Землі встають такі люди, як герої цього матеріалу. Вони сміливо встали проти головного терориста планети, проти кривавого сатаніста і його осатанілих прибічників, проти світового зла – за Перемогу добра й справедливості!

Тетяна Голуб – відома сумська журналістка. Працювала на телебаченні й у пресі, бере участь у різних літературних проектах, які мають на меті увічнити літопис нинішнього визвольного змагання. Пише про полеглих у цій борні й про героїв, яким потрібна допомога для лікування й реабілітації після поранень. Матеріали Тетяни Голуб неодноразово друкувалися в Недригайлівській газеті «Голос Посулля» й наші земляки доєднувалися до благодійних акцій підтримки. Вдень Тетяна Василівна волонтерить, а вночі пише про сучасних героїв України. Пише і плаче. Пропускає через серце, витрачає нерви й час, наповнює своє життя гіркотою, але зупинятися не можна.  

Сотні контактів, телефонних дзвінків, поїздок, пошуки потрібного бійцям, збирання на це коштів, придбання, доставка на місце призначення – цей вир затягнув Таню і не дає спокою вже стільки років. На таких тендітних жіночих плечах  – сотні й тисячі проблем людських життів, втрат, болю. Небайдужості й тісної причетності до долі рідної України. Таким же Тетяна Голуб виростила й свого сина Андрія – воїна й захисника рідної землі. Ім'я Андрій означає мужній – цей хлопець йому повністю відповідає.  

На волонтерських стежках доля звела Тетяну Голуб із Сум і Олександра Таценка з Недригайлова. Життя цього молодого чоловіка склалося так, що він разом із дружиною й дітьми мешкає в Англії. Та Україна щодень у його душі. Олександр також ще з 2014 року проводить активну роботу з забезпечення українського війська всім необхідним. В Англії співпрацює з земляками й іноземцями, доносить до світу правду про Україну, бере участь у масових акціях. Зібрану допомогу амуніцією, військовими приладами, коштами Олександр доставляє в Україну, бував у зонах активних бойових дій. Його незаспокоєність просто вражає. Міг би жити собі тихо й спокійно в багатій благополучній країні, ростити дітей і не думати про проблеми України, яка так далеко географічно. Але для Олександра Таценка Україна завжди близько, бо вона назавжди в його серці й щодень у думках. Він докладає шалених зусиль, чимало часу й коштів, щоб допомогти рідній землі в боротьбі з віковим ворогом.

Олександр Олександрович часто приїздить додому в Недригайлів, де на нього чекає матусина хата (Царство Небесне й світла пам'ять незабутній Катерині Сергіївні, яка добротою й щирістю виростила такого чудового сина для себе й для України). Саша підтримує тісні зв'язки з земляками, він завжди в курсі недригайлівських подій через особисті контакти та соціальні мережі. З сумськими волонтерами Олександр Таценко співпрацює давно й дуже плідно. Виявляється, можна жити в Англії й любити Україну значно ефективніше й результативніше, ніж в Україні критикувати усіх і все, «воюючи» на дивані перед телевізором. Звичайно, ніхто з людей не зможе порахувати, скільки життів захисників України врятовано завдяки діям таких людей, як Олександр Таценко та Тетяна Голуб. Але про те точно знає Бог. І знає Україна, яка для них не просто назва країни на карті, а невід'ємна складова серця. Зараз ще не можна писати про багато речей, які становлять державну чи військову таємницю. Зараз ще не можна аналізувати причини необхідності й життєвої важливості волонтерського руху на підтримку українського війська. Але те, що без соціально активних патріотів Україні б довелося дуже туго – очевидно.

голуб і багато

Коли Олександр Таценко дізнався про підготовлений до друку матеріал про нього, то запропонував свого роду звіт своєї волонтерської діяльності, який також пропонується до уваги читачів.

За перші три місяці передано на фронт з допомогою фінансів українців Британії волонтерською групою «2 кума» («я та мій кум»):

шоломи кевларові – більше 600 шт.,

бронежилети – більше 600 шт.,

1200 пар берців,

форма та куртки – близько 400 шт.,

тепловізори – 12 шт., супутникові телефони – 2 шт.,

метеостанція для артилеристів – 1 шт.  

І ще купа всього, чого в же й не згадаєш: лопати, ліхтарики, сухпайки, рації та інше.

Був причетний до надання Україні допомоги урядом Британії кевларових шоломів у кількості 84 000 шт. Так, саме 84 тисячі, помилки немає.  За що нагороджений грамотою від посольства та військового аташе.

Також передано захисникам України броньований бус, 2 пікапи, джип.

З останнього – організація придбання та перевезення броньованої техніки для ЗСУ.  LAND ROVER SNATCH та PINZGAUER 6×6 .

Ще гуманітарка для Недригайлова, Сум. Для переселенців із Лисичанська  – 54 коробки одягу.

Медикаменти для Грузинського Легіону та Київського військового госпіталя на суму 15000 фунтів стерлінгів.

На Недригайлівську громаду перерахував 45 тисяч гривень.

Жанна АБАРОВСЬКА