Четвер, 31 серпня 2017 18:38

Як роздержавлюємося, районки?

Питання реформування комунальних ЗМІ обговорили під час телемосту медійники Сумщини та Закарпаття.

Проклали цей телеміст між медійниками Сумщини та Закарпаття студія «UA:Суми» та онлайн-телеканал «Uin». У спідкуванні взяли участь Наталія Калініченко – голова Асоціації регіональної преси Сумщини, редакторка газети «Білопільщина»; Ярослав Гулан – представник ІМІ в Закарпатській області, медіаексперт; Олександр Моцний – редактор Краснопільської районної газети «Перемога»; Олександр Бігарі – головний редактор районної газети Воловецького району «Голос Верховини»; Артур Даценко – медіаюрист, а також Ірина Бреза – голова Ужгородського прес-клубу та Алла Федорина – координаторка Сумського прес-клубу.
Мова йшла про роздержавлення державних і комунальних видань. Ймовірно, хтось із глядачів міг зауважити, що це надто вузька тема. Але сумські журналісти з цим не погоджуються, – вона стосується дуже широкої аудиторії. Виведення ЗМІ з-під «даху» влади є реальним кроком до побудови свободи слова.
Деякі видання вже давно хотіли зробити цей крок, деякі остерігаються його робити й досі. І саме про це, про досвід областей йшлося під час телемосту.
Як виявилося, досвід у областях дуже відмінний. У якийсь момент ефіру, коли слово мала закарпатська студія, сумчани перемовилися: «Ми ніби в різних країнах живемо». З іншого буку, після того, як говорила сумська студія й знову вступила до розмови ужгородська, закарпатці зізналися, що здивовані сумським досвідом і готові їхати на Сумщину для його вивчення.
Що й казати: на Сумщині сьогодні зареєструвалися як приватні структури 11 із 20 редакцій. Дев᾽ять із них вже перереєстрували на себе видання газет. На Закарпатті видань менше, а реформувалися… два. У відсотковому відношенні це досить велика різниця: понад 50% і менше 20%.
Дещо різна й риторика у висвітленні теми. Сумські журналісти зітхають із полегшенням, що роздержавлення таки настало, немає тиску та часто безглуздого контролю за роботою редакцій. «Принаймні шпальт на вичитку в адміністрації носити вже не треба», – полегшено зітхають вони. Закарпатці ж і сьогодні розповідають, що живуть з владою добре, радяться, носять показувати шпальти…
«Жити з владою так чи інакше треба добре, – говорить медіаюрист Артур Даценко. – Це абсурдно вважати, що газети, роздержавившись, зразу почнуть виключно критикувати владу. Це непотрібно, тим більше, що влада залишається одним із головних джерел інформації для ЗМІ. Просто треба ці стосунки ввести в законодавче русло. У мене ж враження, що закарпатці мало вникали у юридичні аспекти роздержавлення».
Чому у такій європейській області процес реформування такий загальмований, мабуть, варто запитувати не лише редакції, а й владу. Невже очільники області та районів вважають, що закон «піде назад»? І невже хтось сподівається, що ЗМІ, як і раніше, залишатимуться обслуговуючим персоналом для влади?
Причини такого стану Наталія Калініченко вбачає передусім у рівні дотацій, які отримували газети. Якщо сумські районки вже роками «самовиживають», то закарпатські сидять на дотаційній голці. А від усякої голки, як відомо, відмовитися непросто…
Відрізнялися й виступи редакторів районок Олександра Моцного та Олександра Бігарі. Молоді люди говорили з різних позицій. І – не на образу закарпатським колегам – сумський редактор говорив з позицій дня завтрашнього, а закарпатськй – із дня вчорашнього.
Проте є позиція, щодо якої загал був одностайним із обох боків: потрібно влаштовувати обміни, спілкуватися, обмінюватися досвідом «вживу». Оскільки ж телеміст є складовою проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності», ініційованого Тернопільським прес-клубом і здійснюваного п᾽ятьма обласними прес-клубами України, то до організаторів проекту пролунали побажання: продовжити співпрацю й перевести її зокрема й на рівень міжособистісного спілкування.

Проект здійснюється за підтримки “Українського медійного проекту” (У-Медіа), що реалізується Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).