Вівторок, 10 січня 2017 19:14

С-Л-С: Суми, де ви? Десь на сході...

Львів’яни люблять Львів, а сумчани… сумують за Сумами. Чому сумують? А чи можна любити місто, про яке зовсім нічого не знаєш?

У травні юні журналісти, учні   Сумської гімназії №1 і обласної Гімназії-інтернату для талановитих і творчо обдарованих дітей, відвідали Львів у рамках проекту «Практична підготовка журналістів-початківців до реальної роботи». Три групи учнів повинні були підготувати відеороботи. Суть сценарного плану однієї з груп полягала в тому, аби дізнатись, чи знають у Львові про Суми? З чим асоціюється наше місто, яка його символіка, які відомі люди народилися на Сумщині? Це був цікавий експеримент, бо для порівняння учні запитували і про Львів.

Мені довелося працювати саме в цій групі. Звісно, про Львів ми почули  багато цікавого, а от про Суми мало хто з місцевих жителів міг сказати щось, крім «Суми? Є таке місто десь на сході». Перехожі знизували плечима й розгублено говорили про те, що, мабуть, у Сумах є якась промисловість; що ніяких історичних подій або осіб вони з Сумами не пов’язують; ніяких асоціацій це місто не викликає. Навіть Харитоненків, про яких написано в шкільному підручнику історії, не всі знають, або ж знають, але дивуються, коли чують, що вони – з Сум.

Нам було трохи образливо, і вся група почала згадувати інші обласні центри України. З кожним містом виникали якісь асоціації, ми згадали дуже багато історичних фактів і осіб. Чому ж львів’яни нічого не можуть сказати про наше місто?.. Та ми дочекалися: знавці все ж знайшлися! І діячів відомих називали, і про третього президента згадували, і навіть про символ Сум здогадались.

Для порівняння ми поставили ті ж запитання сумчанам, сподіваючись, що ось зараз отримаємо феєрверк інформації від корінних жителів про рідне місто. Та й про Львів – відому туристичну мекку, сумчани повинні хоча б щось знати. Відповіді нас приголомшили.  А вірніше… вразила їхня відсутність.

Львів – культурну столицю України, місто левів та старовинних фортець, кави та шоколаду – здавалося б, знають у всій Україні та далеко за її межами. Це місто відоме своїм європейським характером, славнозвісною «гучною» бруківкою та патріотичними настроями. А чим вирізняються Суми з-поміж усіх українських міст? На це запитання ми так  і не почули вичерпної відповіді ні від львів’ян, ні від сумчан.

«Понаехали, бандеровцы, про Львов спрашивают!»

Коли підходиш до людини, трмаючи мікрофон, а за спиною в тебе маячить оператор із камерою, ніколи не знаєш, яка буде реакція. Але ніхто з львів’ян не проявив ніякої агресії; всі опитані, незалежно від віку, статі, професії, відповідали з посмішкою навіть тоді, коли, власне, й відповісти було нічого.

У Сумах перехожі майже зовсім не йшли на контакт, прискорювали ходу й відмахувалися від журналіста, коли помічали світло від камери та ввімкнений мікрофон. Здивувало старше покоління. Одна бабуся обізвала нас «бандерівцями» тільки за те, що говорили українською та запитували про Львів. Інша взагалі заявила, що війна почалася через таких, як ми, і довго сипала услід прокльони. Звання бандерівки я сприйняла як комплімент. Бабуся не знала, що я народилась і виросла в Алчевську Луганської області.

Де дорікнуть за рідну мову?

Ми, як українські журналісти, хай і початківці, спілкувалися з перехожими виключно українською.У Львові ми опитали майже 60 осіб і, звісно, не очікували почути російської, але ні! За даними 2015 року, 16 % населення  Львова є російськомовними. Ми натрапили на двох людей, які входять до цих відсотків. Утім, більшість львів’ян  прекрасно розуміє російську, але все ж надає перевагу рідній мові. До нашого опитування долучились і поляки, які змогли розібрати, що ми запитуємо щось про Суми, і навіть відповіли, що Суми – це «мєсто на Півночі України, біля Харькова». Виявляється, про нас за кордоном знають!  Випадково ми натрапили у Львові  на  сімейну пару з Луганської області, яка приїхала погуляти старовинним містом. Ми з ними вільно спілкувалися українською, не гірше, ніж корінні львів’яни.

У Сумах нами було опитано близько 50 людей, з яких ТІЛЬКИ ЧЕТВЕРО відповідали рідною мовою, а інші… російською. То ж не дивно, що саме тут, у Сумах я, луганчанка, та колега з творчої групи, теж вихованець нашої гімназії-інтернату, Олег  Чернуха, уродженець Ялти, відчули себе істинними бандерівцями. Чим і пишаємося.

На питання «Яке місто більш патріотичне?», і сумчани, і львів’яни здебільшого відповідали, що це Львів. Великий відсоток людей відповів, що обидва міста дуже патріотичні. І тільки одна подружня парау Сумах сказала, що Суми «патріотичніші» за Львів, бо знаходяться поряд із кордоном Росії, а  сумчани не втрачають в собі «українців». Як потім з’ясувалося, то ми зустріли у Сумах людей, які народилися у Львові. І так буває…

Хто нас прославив?

Про відомих людей – вихідців із Сумщини ми запитували перехожих біля пам’ятника Івану Харитоненку. Достатньо було просто підвести очі – і ось вона, відповідь. Але здогадалися тільки патрульні полісмени, які чергували біля пам’ятника. Хлопці і Харитоненка згадали, і Кожедуба, і Ющенка. Цікаво, що й львівські полісмени, усміхнені й доброзичливі, як і наші, теж радо розповідали про Львів.

Правда, про Суми вони нічого, крім географічного розташування, не знали. Принаймні чесно призналися.
Із майже півсотні опитаних сумчан лише троє змогли дати більш-менш прийнятну відповідь, але назвали головним чином сучасних політичних діячів. Із відомих львів’ян вони знають хіба що мера Андрія Садового.

Дуже здивувала нас одна продавчиня на Сотні, яка на запитання: «Назвіть, будь ласка, відомих людей, вихідців із Сумщини» сказала, що це вона, відома художниця, а інших їй знати не обов’язково.  
У Львові ситуація трохи краща, але великий відсоток людей, які не могли згадати навіть відомих львів’ян, не говорячи вже про сумчан.  Найчастіше львів’яни називали Івана Франка як відомого жителя Львова. Хтось згадав, що Соломія Крушельницька та Маркіян Шашкевич  теж народилися на Львівщині. Деякі навіть знали відомих людей, вихідців із Сум. Зокрема, ім’я Віктора Ющенка лунало не один раз.

А як же сумка?

Із символами міст у сумчан ще більша проблема, хоча це, на нашу думку, взагалі не мало викликати ніяких труднощів. Суми – сумка, Львів – лев. Але…Правильно назвали символ Львова і символ Сум тільки двоє з майже п’ятдесяти! Ще про лева здогадувалися, але ні сумка, ні Альтанка як емблеми міста, майже не звучали.

Треба сказати, що ВСІ опитані львів’яни знали символ свого міста. Це і не дивно, бо їх оточує рекордна кількість левів – майже 5000! Наші журналісти встигли нарахувати тільки 240 левів за п’ять днів. А скільки сумок у Сумах? Деякі жителі Львова правильно назвали символ Сум, хоча й ніколи там не були. Та більшість, здається, не чула про сумські сумки.

Місто. Просто місто?

Перше, що спадає людям на думку, коли просиш сказати, з чим асоціюється у них Львів, – це культурна столиця України, місто шоколаду, кави, левів, фестивалів... Ми зрозуміли, що львів’яни  можуть говорити про своє місто годинами. Вони пишаються своїм старовинним українським, та ні, навіть європейським Львовом. А от Суми у більшості львів’ян асоціюється просто з промисловим містом.  У деяких взагалі не виникає ніяких асоціацій з цим містом, крім формулювання «один із обласних центрів України». Парадокс, але й асоціації сумчан були дуже розмитими й неконкретними. «Суми – рідне місто», «гарне місто», «зелене місто». Львів же був «прив’язаний» до конкретних розкручених брендів-асоціацій: кави, левів, шоколаду, архітектури, європейськості.

…Я вже майже два роки в Сумах. Коли вперше ступила на сумську землю, мене вразила величезна кількість білого-білого снігу, адже в Алчевську він зазвичай сіро-іржавий від викидів підприємств. Потім, навесні – розкішні зелені крони дерев, які роблять місто затишним і домашнім, медовий аромат лип влітку, тепле світло ліхтарів у жовтому листі. Для мене Суми – місто патріотів і жовто-блакитних прапорів, неймовірних муралів, місто найкращого морозива, дитячого сміху, золотоверхих храмів, старовинних будівель… І, звичайно, сумок, повних золота.

Так, Львів – розкручений бренд. Але ж тут, в Сумах, стільки цікавого, прекрасного, захоплюючого. Можна, звичайно, ображатися на сумчан і дорікати їм байдужістю й незнанням історії рідного краю. А можна почати створювати позитивні асоціації. Роззирнутися, помітити, почути, почитати щось цікаве і, нарешті почати любити й поважати місто, в якому проходить твоє життя.

Галина БАБИЧЕВА

Матеріал створений у рамках проекту « Практична підготовка журналістів початківців до реальної професійної діяльності» за підтримки Управління молоді та спорту Сумської ОДА