Отже, плюси та мінуси.
Безсумнівним плюсом є розвиток села через технічне поліпшення: зроблена теплоізоляція для дитсадка та школи, заасфальтували 28 кілометрів доріжок, налагодили водогін і каналізацію, зробили літню сцену, налагоджується виробництво…( Детальніше про це – http://mediakolo.sumy.ua/nota-bene/analytics/275-barbekiu-zamist-hriadok-i-zavody-ukrainskykh-investoriv-iak-zhyve-uhorske-selo-fenishlitke.html) 
До мінусів Тібор відносить дещо завелику лібералізацію. Окремі закони послаблені. Більше волі отримали ті, хто перебував в ув᾽язненні, а от у поліції можливості дещо обмеженіші. Відповідно криміногення ситуація стала гіршою. «У нашому селі ще нормально, у нас мало ромів», – каже голова. Бо ж порушення тут часто пов᾽язують з цією національною групою. Водночас Тібор зазначає, що зараз роми отримали більше уваги від держави та від громади. «Потрібно, щоб ромські діти ходили в дитсадок, у школу разом із нашим дітьми. Необхідне виховання, щоб вони думали інакше, ніж їх батьки, – думали позитивно». Відповідно, почала діяти програма адаптації ромського населення та свого – з категорії бідних. На них має змогу виділяти кошти сільський бюджет.
Мінусом є й те, що люди стали лінивіші, вважає Тібор Марто. «Звичайно, моркву легше купити, ніж виростити. Треба працювати, бо ж можна отримувати прибуток від господарства, особливо тим, хто утримував би курей, свиней. Та дехто замість городу парк робить…»
Чому так? Імовірно, від перехідного періоду, який зараз переживають угорці, так само, як українці. Час ніби й минув, проте, зауважує Тібор, «після комунізму не стали вільніше думати». Але це, слід розуміти, швидше прикмета села. У містах більше громадських організацій, більше активності, тому там свідомість міняється швидше.

Своєю громадою голова задоволений. Є села зовсім пасивні. А у Фенішлітке люди хороші. І він гордий собою, що за останні роки вдалося побудувати такі взаємини у громаді. «Якщо у сусідньому селі щось трапилося, нам передзвонили, що потрібна допомога, треба 30 чоловік. То я покличу і прийде 30 чоловік».
Звісно, є біда – село старіє. Але це не плюс чи мінус Євросоюзу – це проблема багатьох сіл у багатьох країнах.
То чого все ж більше, плюсів чи мінусів перебування в Євросоюзі? Зважаючи на поліпшення рівня життя та ще недостатні зміни стану свідомості, сільський голова прогнозує: якби зараз провели загальне опитування, відсотків 60 висловилися б за позитив Євросоюзу.
«У перші роки дуже страждали, коли тільки пішли в Євросоюз. Велике безробіття, мітинги… Два-три роки було важко. І до цього має бути готова Україна. Треба потерпіти, а далі – якщо уникнути серйозних конфліктів – буде краще, – запевняє Тібор Марто. – Тоді у нас було 30% безробітних, а зараз – три-чотири. Але ж минуло 15 років».
Тібор везе нас до нещодавно реставрованої реформаторської церкви-красуні, якою тут явно пишаються. А потім супроводжує наш мікроавтобус за село, аби показати, яку чудову велодоріжку вони зробили за сприяння Євросоюзу. Вона веде аж до сусіднього села – паралельно з трасою, на невеликій відстані від неї. І коли вже, повернувши назад, Тібор помахав на прощання, Фенішлітке ніби проводжає нас і далі цією рівненькою асфальтовою стрічкою…