Субота, 24 червня 2017 08:38

Розкажи про себе правильно: що в образі твоїм?

Тема друга. Який імідж має ваша організація? Хто що знає та говорить про неї? Чи взагалі щось знає і щось говорить?

Навряд чи слід займати позицію «нам все-одно, що про нас говорять, – ми робимо свою справу». Бо ж справу цю ви робите, варто сподіватися, не для себе особисто, а для певного загалу. І чим активнішою, зрозумілішою і привабливішою буде ваша позиція, тим більше прихильників та партнерів ви зможете знайти, а отже, успішніше реалізувати своє завдання. До речі, яке воно?

Спробуйте зібрати актив вашої орагнізації і запитати, аби кожен чітко сформулював: яка ваша мета і яке завдання ви виконуєте. Якщо від усіх отримаєте чіткі й повні відповіді, значить, ви на правильному шляху. Бо ж
ІМІДЖ ОРГАНІЗАЦІЇ
значною мірою залежить і від її внутрішньої атмосфери. І якщо керівник організації буде палати смолоскипом на якихось форумах і доводити вашу потрібність, а його заступник на запитання про поточні справи не зможе розповісти нічого конкретного, чи ще хтось із членів на прохання пояснити, чим ви займаєтеся, скаже «та хтозна, шось вони там придумують», – треба замислитися. Або ваша організація – фікція, або ви ще в зародковому стані й треба починати «робити себе».

Давній вислів говорить: «У кожної людини є три характера: той, який вона приписує сама собі, той, який їй приписують інші, і той, який у неї є насправді». Це ж саме можна сказати про «характер» організації. І, власне, працюватимете ви над іміджем чи ні, а він у вас існує. Й добре, якщо він добрий.

Як перевірити це? Теоретик PR Гаррі Левінсон радить провести дослідження і зобразити графічно такі речі:
що організація робить;
що вона говорить;
якою її хочуть бачити люди.

Співпадання чи не співпадання цих графічних зображень дасть зрозуміти, чи гармонійний ваш імідж.


                                               Проблемний контур Позитивний контур
Що організація робить                        ○                          ○
Що вона говорить                              □                           ○
Якою її хочуть бачити люди                ∆                           ○

Як бачимо, в колонці «проблемний контур» співпадання зображень практично неможливе.

Із чого ж складається імідж організації? Із уявлень про те:
– які цінності сповідує ваша НУО;
– яка ваша мета і як ви її досягаєте;
– хто потребує вашої допомоги, хто ваші партнери, хто – конкуренти, інакше кажучи, з якими цільовими групами ви працюєте;
– чим ваша організація відірізняється від інших і що може запропонувати таке, чого немає ні у кого;
– у чому ваші слабкі сторонни;
– чим унікальний ваш досвід.

Як ми вже погодилися, імідж можна і варто формувати. І саме спланований внутрішній та зовнішній імідж, які постійно використовуються, а також поведінка організації, базована на виробленій філософії її діяльності є тим, що називають
КОРПОРАТИВНИЙ СТИЛЬ
організації.

Щоб створити корпоративний стиль, власне, образ вашої організації, потрібні час, наполегливість та чималі докладені зусилля. Але якщо ви виробили свій стиль, ви займете свою унікальну позицію в ряду інших і вам легше буде досягати своєї мети. Бо ж у вас буде своє неповторне обличчя.

Мету свою ви сформували, створюючи свою організацію.

А з якими цільовими групами ви працюєте? Які групи людей ви визначили як такі, чия думка про вашу організацію є важливою?

Це «реципієнти» – ті, для кого ви, власне, працюєте, хто потребує вашої допомоги (місцеві громади; визначені групи соціально незахищених громадян; населення, серед якого ви проводите освітню роботу...)

Це «партнери» – ті, хто займається справами, дотичними до вашої і з ким ви можете співрацювати (споріднені НУО, проекти технічної допомоги, експерти...)

Це «влада» – ті, від кого залежить прийняття рішень, а відповідно, з ким ви також контактуєте для проштовхування своїх ідей та досягнення поставлених завдань (посадовці органів влади, працівники державних та бюджетних установ...)

Це «спонсори та грантодавці» – ті, хто може надати вам допомогу (благодійні фонди, міжнародні організації-«донори», бізнесмени-благодійники...)

Це, врешті, «населення» – ті, хто є свідком діяльності вашої організації, до кого ви хочете донести позитивну інформацію про себе, хто може підтримати вас у вашій роботі.

Про унікальність вашої організації, слід сподіватися, ви також подумали, коли створювали її, адже якщо вона близнючка інших, то сенсу в її створенні просто не було: досить було вступити до вже існуючих структур. Отже, ваша НУО має якусь особливу, актуальну та життєздатну, мету, або знайшла якісь своєрідні шляхи вирішення тих проблем, на які націлена діяльність НУО. Або має ще щось “своє“, як жовту кофту - Маяковський.

Варто знати й свої слабкі сторони. І підсилювати їх, здобуваючи в роботі цінний, притаманний лише вам, досвід.

Таким чином, ми вже маємо певне внутрішнє наповнення вашого корпоративного стилю. Але ж необхідні й зовнішні його ознаки. Себто
КОРПОРАТИВНИЙ ДИЗАЙН.

Це ваш логотип. Він представлений на банері, візитках, кореспонденції... Його варто продумати, не перевантажувати деталями, закладати в ньому символ, а не атрибут.

Це ваші буклети, річні звіти, брошури, каталоги...

Це Інтернет-сторінка вашої організації.

Аби корпоративний стиль підтримувався на рівні, треба постійно підтримувати на рівні його складові: імідж, поведінку, комунікації вашої НУО. Тоді трикутник вашого корпоративного стилю буде стійким.

До речі...
На одному з тренінгів, наприкінці дня навчань, керівник однієї з громадських організацій скрушно промовив: «Ні, це ж стільки роботи!.. Виходить, окрему людину треба мати, аби вона піаром займалася...»
Навіть якщо це єдине питання, до вирішення якого прийде НУО в результаті тренінгу, можемо вважати навчання успішним!
Справді, бажано, аби зв΄язками з громадськістю постійно займалася конкретна людина. І ця людина теж повинна мати свій імідж. Звісно, він має відповідати й іміджу корпоративному, але... Скажімо, керівник організації може дозволити собі бути таким собі «екзотичним фруктом» – ортодоксальним, епатажним чи ще щось – зрештою, на цьому теж може будуватися імідж організації. Піарщику при цьому бажано бути «стравою нащодень» – непересоленою, непереперченою, прийнятною для кожного. Бо ж, представляючи НУО, ця людина має спілкуватися з людьми різними, навіть протилежними, всіляких рангів та світоглядів, і при цьому – знаходити мову з усіма.
Тому треба навчитися викладати свої думки та позицію чітко й дохідливо, аби бути зрозумілим усім. І якщо Вас не розуміють, – передусім пошукайте причину в собі.
Для того ж, аби чітко формулювати свої думки, треба бути переконаним, – Ваша впевненість щодо своєї позиції обов΄язково вплине на співрозмовників.
Відповідно варто слідкувати за зовнішністю: доводиться заходити до різних кабінетів, потрапляти в різні аудиторії, тому одяг має відповідати місцю та ситуації.
Треба намагатися завжди бути доброзичливим. Недарма ще у сімнадцятому столітті іспанський письменник Бальтасар Грасіан сказав: «У всіх справах важливо «як»: привітність, подібно до шулера, грає напевно». І навіть якщо Вам не вдалося вирішити своє питання з якоюсь людиною, варто лишити про себе добре враження. Адже, ймовірно, доведеться ще не раз зустрітися з нею. То ліпше, аби вона згадувала про вас як про приємного співрозмовника, а не, скажімо, амбітного зарозумільця чи похмурого мовчуна. І зрештою контакт може вийти вдалим.
Отже, піарщик має викликати бажання оточуючих до спілкування з ним, а отже:
– мати чітку власну позицію
– бути адекватним
– не відштовхувати зовнішньо
– максимально доступно викладати свої думки
– бути доброзичливим
– і – не забувати про почуття гумору