Під час стажування у мас-медіа Америки, ми, українські журналісти, у розмовах не раз згадували комунальні ЗМІ, а потім щоразу довго пояснювали американським колегам, що це є. Для них таке явище було незрозумілим.
Коли десь у 2004 році на «круглому столі» в Сумському прес-клубі зібралися обговорити потребу роздержавлення, немало тодішніх редакторів відверто сказали: не хочемо, для чого це нам? Ще через 10 років дехто з «міськрайонщиків» почав вимагати: дайте нам механізм роздержавлення, відпустіть! Та швидко казка мовиться – нешвидко справа робиться.
ДОБРІ НАМІРИ
Колеги пригадають: далекого 2002 року тодішній голова облдержадміністрації Сумщини Володимир Щербань на публічному зібранні сказав: от пройдуть вибори й ми відпустимо обласну газету «Сумщина» у вільне плавання, мовляв, треба, щоб преса була незалежною.
Минули не одні вибори, та лише влітку 2014 року (через 12 років!) черговий голова ОДА Володимир Шульга на засіданні колегії облдержадміністрації заявив про свою ініціативу – вихід ОДА зі складу співвласників обласного громадсько-політичного видання. Хороші слова сказав тоді, зафіксовані місцевими ЗМІ: «Роздержавлення газети відбувається з метою убезпечити засіб масової інформації та журналістів від адміністративного тиску та втручання в редакційну політику. Ми повинні відійти від системи, коли головного редактора призначає влада і, як наслідок, чинить на нього вплив. За таких умов жодна редакція, жоден журналіст не будуть об᾽єктивними, незалежними та незаангажованими. Я виступаю за вільну пресу».
Втім, як систематично підтверджує історія, виступати за щось – одне, здійснювати – інше. Юридично й остаточно ініціатива Володимира Шульги оформлена не була, обласна рада до процесу не долучилася, і невдовзі після того, як голова став екс-головою, обласна газета знову цілком і повністю опинилася під крилом влади.
Це – лише невеликий приклад того, як непросто запускався механізм роздержавлення.
Лише 26 грудня 2015 року президент підписав Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Реформування, встановив закон, має здійснюватися у два етапи: протягом одного року з дня набрання чинності закону та протягом двох наступних років шляхом виходу органів держвлади, місцевого самоврядування зі складу засновників зазначених друкованих ЗМІ та перетворення їх на офіційні друковані видання.
Закон визначив, що трудові колективи редакцій мають пріоритетне право у визначенні способу реформування. Свої пропозиції вони мають надати засновникам і співзасновникам упродовж трьох місяців із дня набрання чинності Законом.
Процес пішов. І 23 листопада 2016 року постанова Кабінету Міністрів України № 848 констатувала: у першому етапі реформування комунальних ЗМІ бере участь 231 редакція. Тобто більше половини «комуналок» України вирішили реформуватися у «пілотному» форматі.
На Сумщині ці пропорції цілком відповідали загальноукраїнським: з 21 комунального видання 13 вирішили роздержавлюватися на першому етапі. Втім, увійти в цей процес змогли лише 10 газет. А на загал із 21 видання реально існує сьогодні лише 20 (про це – пізніше). Вже згадувана «Сумщина», а також «Новини Тростянеччини» та глухівська «Народна трибуна» до переліку внесені не були. Замість реформування колективи видань занурилися у конфлікти та судові тяжби.
ВЛАДА-ГАЗЕТИ: ПРОТИСТОЯННЯ
Головного редактора «Новин Тростянеччини» Павла Зленка у квітні 2016 року звільнили з посади. Як сформулювала сесія районної ради, «за одноразове порушення». Суд, розглядаючи цю справу, того порушення у діяльності редактора так і не знайшов. І, до речі, через три місяці після звільнення відновив права Павла Зленка на редакторське крісло. Та час було втрачено. І хоча в березні, як належить, пройшли збори колективу редакції про реформування в першій хвилі; прийняте відповідне розпорядження голови райдержадміністрації, депутати районної ради рішення про вихід зі співзасновників «провалили».
Варто зазначити, що районна рада і до сьогодні рішення суду, підтвердженого й апеляційною інстанцією, не виконала. «Рада мала б прийняти розпорядження про виконання рішення суду та допустити мене до роботи, – говорить Павло Зленко. – Проте минуло понад півроку, а мене й досі до редакції не допущено. Вже двічі виконавча служба накладала штрафи на орган самоврядування. Поліція порушила кримінальне провадження щодо невиконання рішення суду. Але рада продовжує ігнорувати закони України».
Ще до вступу в силу закону про реформування міська рада Глухова почала знищення комунального підприємства «Редакція газети «Народна трибуна». Не ліквідації, а саме знищення, бо скандал навколо газети тривав на очах здивованої публіки не один тиждень. Після виборів міських голів новий міський голова Глухова Мішель Терещенко, який повернувся з Франції на батьківщину відомого предка, вирішив «мести по-новому». Очевидно, недостатнє знання українського законодавства та непрофесійність (чи заангажованість?) команди штовхнули його на неадекватні дії. Пан Терещенко вирішив, що він має персональне право пускати чи не пускати когось із журналістів на засідання виконкому чи ради; вирішувати без суду, чи порушувало якесь ЗМІ законодавство…
“Штурм” редакції “Народної трибуни” очолив сам Михайло Терещенко.
Так, основним аргументом проти «Народної трибуни» було те, що газета публікувала матеріали на користь його суперників на виборчих перегонах. Так, матеріали, немарковані як реклама, у виданні справді були. Проте, на прохання комісії обласної ради, що вивчала цей конфлікт, експерти Сумського прес-клубу проаналізували кілька міськрайонних газет області того ж періоду і виявили, що «джинса» у «Народній трибуні» аж ніяк не перевищувала рівня «джинси» в інших виданнях (що поробиш, замовність нині є «трендом» більшості видань України). Проте саме глухівська редакція мусила заплатити за це сповна Були і незаконне звільнення редактора Світлани Халімоненко, і блокування редакції, й урешті видворення колективу з приміщення… До речі, приміщення це знаходиться на досить «козирному» місці в самісінькому центрі Глухова. І ще до речі – перший суд визнав рішення сесії про звільнення редактора незаконним; але за тим не забарилося наступне звільнення… Зараз Світлана Халімоненко пішла в армію, служить в окремому мотопіхотного батальйоні. А газети як такої просто немає.
«Сумщина», ота, яку обіцяв відпустити у «вільне плавання» ще Володимир Щербань, і нині невільна. Обласна рада досі не прийняла рішення про вихід зі співзасновників; у редакції тасуються редактори і навіть склад колективу…
Проблеми з міською радою виникли і у шосткинської газети «Полісся», яка має реформуватися в другому етапі.
Керівник апарату облдержадміністрації Дмитро Живицький, коментуючи минулого року цю ситуацію, так і зазначив: зволікання – за органами місцевого самоврядування. А причина невиконання закону? Дмитро Живицький висловив припущення, що частина депутатів і досі переконана у необхідності існування комунальних газет для висвітлення роботи влади. «Можливо, вони не поспішають, щоб довше мати якісь засоби масової інформації у себе в підпорядкуванні…»
КРОК ЗА КРОКОМ
Утім, більшість редакторів «районок» області говорить, що місцева влада поставилася до рішення редакцій про роздержавлення як до неминучого процесу. Є випадки, відзначені у опитуванні деким із редакторів, коли це сприймалося як позитив.
Загалом же те, що 13 газет виявили бажання реформуватися на першому етапі – хороший показник, – впевнена голова Асоціації регіональної преси Сумщини, редактор газети «Білопільщина» Наталія Калініченко. Адже до реформування, говорить вона, відразу готові передусім ті редакції, що мають непогані наклади; працюють з прибутком; отримують мінімальні дотації з бюджету чи не мають їх взагалі; відрізняються стабільним колективом.
Відтак Сумщина непогано виглядає щодо реформування ЗМІ й на загальноукраїнському тлі. Якщо, до прикладу, порівняти ті області, що сьогодні працюють за проектом Тернопільського прес-клубу «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності», то ситуація виглядає так.
Житомирська область: 25 комунальних видань; 17 реформуються на першому етапі, що складає 68%.
Тернопільська область: 18 комунальних видань; 9 реформуються на першому етапі, що складає 50%.
Сумська область: 20 комунальних видань; 10 реформуються на першому етапі, що складає 50%.
Херсонська область: 17 комунальних видань; 7 реформуються на першому етапі, що складає 41%.
Закарпатська область: 13 комунальних видань, 1 реформується на першому етапі, що складає 7,7%.
Отже, у першу хвилю реформування на Сумщині поринули редакції газет «Білопільщина» (Білопільський район), «Ворксла» (Великописарівський район), «Вперед» (Сумський район), «Голос Посулля» (Недригайлівський район), «Голос часу» (Ямпільський район), Лебединської міськрайонки «Життя Лебединщини», «Кролевецький вісник» (Кролевецький район), «Перемога» (Краснопільський район), «Путивльські відомості» (Путивльський район) і «Рідний край» (Буринський район).
Сьогодні дві газети – «Життя Лебединщини» та «Путивльські відомості» вже пройшли процес реєстрації як самостійні видання.
Як сприяє чи не сприяє реформам фінансова ситуація, поговоримо у наступному матеріалі на тему роздержавлення.
Алла ФЕДОРИНА
Публікація здійснена за тематикою проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» при підтримці “Українського медійного проекту» (У-Медіа), що реалізується громадською організацією Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
