Тема роздержавлення комунальних ЗМІ протягом останніх 10-15 років регулярно звучить в Україні. Звучить у першу чергу тому, що існування державних чи комунальних ЗМІ є нонсенсом для демократичних країн.
Феномен комунальної преси в Україні сягає майже на сто років у минуле – коли в 30-ті роки двадцятого століття почали видаватися так звані «районки». Їхнім завданням від самого початку було не інформування населення, а пропаганда ідеології правлячої партії та втілення курсу влади.
З набуттям Україною незалежності місцева преса здебільшого так і залишалася комунальною, тобто підпорядковувалася районним адміністраціям та радам. І, відповідно, пропагувала владний курс. Практично нічого не змінилося і після майдану 2004 року. Більшість редакторів комунальних видань продовжили за звичкою служити черговій владі, лише змінюючи на сторінках фото чергових «очільників». Вони так і не зуміли (або не захотіли) змінюватися, тож міняти ставлення до співпраці зі ЗМІ довелося владі.
Для того, щоб започаткувати очевидні зміни у стосунках влади і медіа, знадобилося аж чверть сторіччя незалежності України – лише наприкінці 2015 року законопроект народного депутата Миколи Томенка про реформування державних і комунальних друкованих видань став реальністю. Як би там не було, але нарешті в державі було розпочато втілення в життя європейської норми незалежності преси і свободи друкованого слова.
На Сумщині тема роздержавлення вперше прозвучала ще у 2002 році, коли тодішній голова Сумської облдержадміністрації Володимир Щербань заявив, що після виборів влада «відпустить у вільне плавання» обласну газету «Сумщина», засновниками якої були обласні адміністрація і рада, щоб забезпечити незалежність преси. Утім, красиві слова тодішніх керівників рідко втілювалися у реальність.
І лише через дванадцять років, після Революції Гідності, голова ОДА Володимир Шульга видав розпорядження, яким рекомендував райдержадміністраціям і районним радам вийти зі складу співзасновників місцевих редакцій та газет. Облдержадміністрація тоді сама вийшла з числа співзасновників газети «Сумщина». Але обласна рада до процесу не долучилася, і невдовзі газета знову повністю опинилася під крилом влади.
Все ж можна констатувати, що більшість комунальних газет Сумської області підійшли до започаткованого в державі процесу роздержавлення ЗМІ достатньо підготовленими. Так, за результатами дослідження реального стану розвитку сучасної сфери комунальних друкованих засобів масової інформації в Україні, в Сумській області у 2014 році дотації з місцевих бюджетів з 21 видання отримували лише чотири редакції на загальну суму 301,4 тис. грн (2,11 % від сукупного валового доходу). Ця сума в рази і десятки разів є меншою за суми дотування комунальних ЗМІ в інших областях.
Результатом цього стало те, що з 21 комунального видання області 13 – більше половини – висловили бажання взяти участь у роздержавленні в рамках першого, «пілотного» етапу. Цілком пристойний показник на тлі загальноукраїнських цифр. Якби не одне «але» – увійти до процесу реформування змогли лише 10 газет. Три – обласна «Сумщина», глухівська «Народна трибуна» і «Новини Тростянеччини» – зав’язли у судовій тяганині і до переліку внесені не були.
Головного редактора «Новин Тростянеччини» Павла Зленка звільнили з посади у квітні 2016 року. За формулюванням сесії районної ради, «за одноразове порушення». Утім суд, розглядаючи цю справу, того порушення у діяльності редактора так і не знайшов і через три місяці після звільнення відновив права Павла Зленка на посаді. Та час було втрачено. І хоча в березні, як належить, пройшли збори колективу редакції про реформування в першій хвилі; було прийняте відповідне розпорядження голови райдержадміністрації, депутати районної ради рішення про вихід зі співзасновників «провалили».
Судові суперечки стали і причиною непотрапляння до першої хвилі роздержавлення обласної газети «Сумщина». Протягом останніх півтора року в редакції кілька разів змінювався головний редактор і склад редакції: після поновлення Зарічним судом у вересні 2016 року Сергія Моши, п’ять із семи працівників газети «Сумщина» звільнились. До того, у березні через конфлікт із Сергієм написали заяви про звільнення дев’ять із п’ятнадцяти працівників, а в червні звільнилися четверо із шести.
Обласна рада так і залишається у засновниках газети «Сумщина», і провідна колись газета регіону поки що залишається осторонь процесу реформування.
Знищення комунального підприємства «Редакція газети «Народна трибуна» розпочалося ще до вступу у силу закону про роздержавлення ЗМІ. Після місцевих виборів 2015 року новообраний міський голова Глухова Мішель Терещенко вирішив ліквідувати газету. Основним аргументом проти «Народної трибуни» було те, що газета публікувала матеріали на користь його суперників на виборчих перегонах.
Наприкінці 2016 року депутати міськради на сесії звільнили із займаної посади редактора газети Світлану Халімоненко, яка на цей момент перебувала на лікарняному, а згодом було прийнято рішення взагалі ліквідувати редакцію. Утім, суд визнав протиправним та відмінив обидва рішення міськради про звільнення редактора та ліквідацію організації, всі працівники судовими рішеннями поновлені на посадах. Однак, за словами Світлани Халімоненко, до робочого місця їх не допускають, газета випускається у домашніх умовах.
Відповідно, Глухівська міськрада жодного разу не ставила на голосування питання про реформування газети, не зважаючи на звернення та протоколи загальних зборів. А міський голова Мішель Терещенко потрапив до списку із тринадцяти «ворогів реформування преси», складеного НСЖУ.
Не дивлячись на те, що в окремих випадках ситуація зайшла у патову ситуацію, загалом процес роздержавлення на Сумщині таки рухається. Станом на перше півріччя 2017 року Сумська область має найкращий показник в Україні за темпами роздержавлення газет. В області реформовано 8 редакцій, 4 з них вже мають нові свідоцтва про реєстрацію ЗМІ.
До колективів «Білопільщини» та «Голосу Посулля» (Недригайлів) долучилися краснопільська газета «Перемога» та великописарівська «Ворскла», які отримали свідоцтва про реєстрацію нових підприємств.
Головний редактор газети «Білопільщина» Наталія Калініченко пояснює, що реформування дало можливість вийти на новий рівень комунікації з владою. На її думку, варто активно користуватись владою як джерелом інформації, коштів (за висвітлення) та «розумного адмінресурсу» (особиста комунікація з депутатами, сільськими та селищними головами). Додатково для налагодження контактів з владою є безліч дієвих способів, починаючи з морального тиску на керівників через запити на публічну інформацію, об’єднання редакторів для захисту своїх прав тощо.
Задоволений співпрацею з владою на нових умовах і редактор газети «Голос Посулля» Ігор Скрипченко:
– Припинилася практика возіння кореспондентів газети за першими особами району, остаточно канули в Лету всякі темники і вказівки типу: «ви там розпишіть…». У нашій адміністрації наразі діє своя прес-служба, обов’язки якої з успіхом виконує сектор внутрішньої політики. Редакція тісно співпрацює з ним. Працівники сектору оперативно, практично в режимі он-лайн подають найсвіжіші новини з діяльності райдержадміністрації, розміщуючи їх на своєму офіційному сайті та в соцмережі Фейсбук.
Плідна співпраця налагоджена і з районною радою, керівництво якої щороку укладає з редакцією угоди про висвітлення діяльності районного парламенту. За це висвітлення ми отримуємо гроші, як і передбачено відповідним законом. Практично всі сесійні засідання та рішення райради знаходять широке відображення на шпальтах районки. Також у минулому залишилися зверхні дорікання з поверхів влади на кшталт – «ми ж вас фінансуємо», хоча реально у кращі роки редакція отримувала з бюджету 2-2,5 відсотка від свого річного обороту коштів. А, до речі, друкувала матеріали про владу на суму, вдесятеро більшу. Цього тоді не розуміли, не хотіли розуміти або робили вигляд, що не розуміють.
Олексій Захарченко, регіональний представник ІМІ в Сумській області.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США.
