Микола Таранюк – головний редактор Сумського обласного радіо у 1985-1999 роках. Був на Сумщині представником Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. А перші його кроки у журналістику почалися ще у шостому класі з публікації в газеті «Комсомолець Полтавщини». «Шинель» – так називалася замальовка тоді ще малого школяра Миколи про його дядька Сашка, фронтовика, який пройшов усю Другу світову і зустрів Перемогу у Празі. Вже трохи пізніше, як юнкор і сількор, почав активно дописувати до міськрайонної газети «Прапор перемоги».
«Перемоги у різноманітних творчих і краєзнавчих конкурсах, які на той час проводили республіканські видання, зокрема, газета «Сільські вісті». Замітки у дитячій республіканській газеті «Зірка». Народні бувальщини, записані від односельчан і надруковані в обласній газеті «Зоря Полтавщини». Відвідини літературного об’єднання «Любисток» у Миргороді та участь у обласному фестивалі «Поетична весна» в Лубнах… З такою історією у свої 17 я вступив на журфак Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З Тарасом пройшли студентські роки…», – пригадує Микола Павлович.
Після закінчення навчання в столичному університеті за направленням почав працювати в Сумському обласному телерадіокомітеті.
– Як склався Ваш творчий шлях на радіо і з ким довелося працювати?
– Важко сьогодні навіть вирахувати загальний хронометраж підготовлених радійних матеріалів за період роботи в компанії, де пропрацював більше двох десятиліть. Тут я пройшов шлях від студента-практиканта до редактора, старшого редактора, головного редактора. Головредом став у свої 29, був наймолодшим на той час головним редактором обласного радіомовлення в системі Держтелерадіо України, і працював на цій посаді 14 років. Колектив був професійним, злагодженим, а в ньому – знані журналісти: ветерани, письменники, поети-сатирики, професійні ефірні голоси, лауреати журналістських фестивалів і конкурсів… Передусім згадую досвідчених Ігоря Кандибу, Юрія Царика, Віктора Скакуна, Костянтина Біловола і Миколу Гриценка.
Я пройшов хорошу життєву і професійну школу Костянтина Калітаєва, Івана Юрка, Івана Жаданівського, Марії Варнавенко, Віктора Савченка. Це були справжні майстри своєї справи. Вони були моїми вчителями і наставниками і той досвід, який я отримав, – він безцінний.
– Сумське обласне радіо називали літописцем Слобожанського краю. Воно почало своє мовлення в 1939 році, тож, справді, за 86 років розповіло багато про що. Про які важливі події із життя області слухачі дізналися першими з допомогою Вашого мікрофона?
– Коли проходиш вулицями обласного центру, приємно усвідомлювати, що ти був безпосередньо причетний до тих подій, що відбувалися в попередні часи. Відрадно, що з допомогою твого мікрофона слухачі обласного чи Українського радіо, Всесоюзної радіостанції «Маяк» першими дізналися про відкриття театру драми і музичної комедії, запуск нових виробничих потужностей на «Хімпромі» та машинобудівному заводі, випуск тисячного мас-спектрометра на «Електроні» та першої продукції з маркою «Корона» на шоколадній фабриці «Україна»… Про введення в експлуатацію заводу обважнених бурильних і ведучих труб та компресорної станції «Роменська» експортного магістрального газопроводу італійськими і польськими спеціалістами, виробництво нової серії кіноплівки і магнітної стрічки на «Свемі»… Про проведення плавки дружби на «Центролиті», свято партизанської слави в Спадщанському лісі, будівництво стадіону «Ювілейний», відкриття дитячого парку «Казка» і народження двохтисячної дитини з початку року в місті напередодні Новорічних свят…
Зустріч однокурсників на «Журналістській весні».
– А пригадуєте Ваших радіогероїв?
– Серед героїв моїх радіопередач знані люди – градобудівничий Михайло Лушпа, директор «Хімпрому» Олександр Кравченко, ректор СумДУ Ігор Ковальов, герой війни Федір Дудник, двічі Герой праці Марія Савченко, заслужений артист Валентин Курта, українська легенда театру та кіно Наталія Ужвій, співучі голоси України Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, Олімпійський чемпіон Володимир Голубничий…
Усі ці записи здійснювалися на радіорепортер. Репортерський досвід і комунікабельність допомагали вийти на зв’язок із моїми співрозмовниками і робити цікаві радіопрограми.
– Чи є радіоматеріал, який найбільше запам’ятався, – розкажіть про нього.
– Кожен матеріал дорогий по-своєму. У кожного своя історія. …Зокрема, пригадую свої студентські виробничі практики в Полтаві та Харкові. Читаючи в шкільні роки повість «Земля гуде» відомого українського письменника Олеся Гончара, я навіть не міг уявити, що через роки буду досліджувати нові сторінки з життя головної героїні – Лялі Убийвовк, керівника підпільної молодіжної організації міста Полтави в роки війни, Героя Радянського Союзу.
У ході підготовки тих матеріалів зустрівся зі шкільними і студентськими подругами Лялі. Побував у Полтаві, де пройшли її шкільні роки і проводилася підпільна антифашистська діяльність. Відвідав Харків, місто її студентського життя, університет, де Ляля мріяла присвятити себе вивченню Всесвіту, зробити наукові астрономічні відкриття. У Києві та Боярці зустрівся з героями повісті Гончара…
Магнітофонна плівка зберегла голоси моїх співрозмовників у програмах Полтавського і Харківського обласного радіо. Мабуть, це був один із тих радіоматеріалів, підготовка до якого велася мною особливо ретельно, історія, що справді захопила мене.
Яскраві зірки України на Сумському обласного радіо.
– На Вашу творчу долю й долю багатьох журналістів випав непростий період розпаду країни під назвою Радянський Союз. Чим він був характерним для Вас?
– Брежнєвські черги за дефіцитами, андроповські рейди по кінотеатрах і перукарнях, де в свій робочий час перебували відвідувачі, горбачовські безалкогольні весілля…
І досі згадується зимовий репортаж з молодятами на санях із уквітчаними вороними, під мелодію весільних дзвіночків для радіостанції «Колос» Українського радіо, який вів із показового весілля в Путивльському районі…
– Що ж, такою було тоді політика – показувати показове… А які творчі проекти того часу були популярними і збирали найбільшу аудиторію радіослухачів?
– Значимим, приміром, було проведення в ефірі радіо-днів міст і районів області за участю перших керівників. Наші кореспонденти виїжджали в райони і з глибинки готували добові передачі про людей праці краю, про його історичні і культурні особливості. У ці дні в обласному ефірі звучали також інформаційні випуски, підготовлені редакціями районного радіомовлення, концерти колективів художньої самодіяльності відповідних районів.
Добрий резонанс мав у ті часи проект «З добром у серці». Це були радіомости дружби між містом Суми і містами-побратимами. До проведення радіоперекликів залучалися керівники міст, директори підприємств, науковці. В ефірі звучали обмінні радіопередачі про життя партнерів по співпраці. Початком цього проекту стала серія радіоматеріалів, які я підготував під час творчої поїздки до болгарської Враци, міста-побратима Сум. Туди ми їздили разом із сумським журналістом Віктором Бойком.
Велику аудиторію шанувальників збирав і проект «На крилах пісні» – музичний радіофестиваль за участю самобутніх місцевих авторів і виконавців.
Подібні проекти, безумовно, одержували схвальну оцінку радіослухачів, які постійно були нашими порадниками і рецензентами.
Ефірники постійно знаходилися в творчому пошуку. З цього приводу мудрі думки висловила в радіобесіді зі мною українська легенда театру та кіно Наталія Ужвій: «Не вважайте свою роботу завершеною. Ніколи не заспокоюйтесь на тому, що вже досягнуто. Де настає спокій, – там кінець творчості і мистецтву». Так ми й намагалися працювати.
З Миколою Гриценком на блакитних озерах Хмельниччини.
– А пригадайте, якою тоді була програма Сумського обласного радіо, що і як наповнювало її щодня?
– В ефірі обласного радіо була досить таки різноманітна програмна палітра. Крім інформаційно-аналітичних, звучали багатожанрові радіопрограми – мистецькі, літературні, історичні, дитячі, спортивні, розважальні, музичні. Ведення програм здійснювалося й професійними дикторами Андрієм Дейниченком та Вікторією Соколовською, і самими авторами. За музичне оформлення відповідала звукорежисер Олена Народицька. Технічне забезпечення за службою Миколи Семерненка.
Загалом при підготовці передач використовувалися такі жанри журналістики як радіорозповіді, репортажі, радіокомпозиції, нариси, зарисовки, бесіди, інтерв’ю. На жаль, цього не скажеш про програмне наповнення, жанровість, інформаційне насичення обласного суспільного мовника сьогодні, адже зараз існує зовсім інша філософія мовлення.
За допомогою розгалуженої кореспондентської мережі, до якої входили редактори районного радіомовлення, журналісти міськрайонних і районних газет, обласних видань, працівники прес-центрів підприємств, установ, організацій, – готувалися різносторонні новини, які звучали в програмах обласного радіо.
В ефірі успішно впроваджувалася розроблена регіональна Концепція інформаційно- аналітичного мовлення «Актуально. Об’єктивно. Компетентно. Оперативно». Оперативність була правилом роботи радіо і – на той час – перевагою перед іншими засобами масової інформації. У наш час матеріал про подію подавався в ефір того ж дня. А якщо я повертався з події вечором , то монтували допізна, щоб вранці радіослухачі його почули. Ми, як то кажуть, горіли роботою, були одержимі у своїй професії.
Якщо говорити про суспільне сьогодні, яке прийшло на зміну державному, то воно звелося до зменшення обсягу мовлення і відповідно скорочення програмного наповнення. Для розширення аудиторії використовуються соціальні платформи…
Загалом нашу роботу не можна порівнювати з сучасністю.
– Ви сказали, що голоси Ваших героїв збереглися на магнітофонних плівках. А чи зберігаються вони й по сьогодні? Адже плівки не вічні. Чи здійснювалася відцифровка радіоархівів і де тепер можна почути ті голоси?
– У мою битність редактором усі значимі передачі зберігалися у радіофонотеці на магнітофонних плівках, пізніше переписувалися на сучасні аудіоносії. Так зберігалася вся історія Сумського обласного радіо і героїв радіопрограм. Час від часу ці програми включалися до ефіру з назвою «З фондів обласного радіо».
– Свого часу, коли Ви працювали у Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, реалізовували спільний проєкт із Сумським державним університетом щодо підготовки молодих спеціалістів для місцевих телерадіоорганізацій. Розкажіть про той проєкт і чи допоміг він майбутнім фахівцям знайти першу роботу у своїй ніші?
– Безумовно, радіо, як і телебачення та газету, повинні робити професіонали. Зараз кадри журналістів готує Сумський державний університет. За тим проєктом заняття з телерадіожурналістики частково проводилися безпосередньо в редакціях телебачення і радіо. Студенти знайомилися з роботою місцевих мовників, вперше працювали з мікрофоном і телекамерою, писали творчі роботи за результатами практичних занять. У студентські аудиторії запрошувалися знані журналісти області, які давали майстер-класи майбутнім медійникам. Безперечно, така форма роботи у навчальних закладах є позитивною і корисною у навчальному процесі.
Перша зустріч із мікрофоном: першокурсниця Катя Цибульська в студії місцевої ФМ-радіостанції «Всесвіт».
– Як робота на радіо вплинула на ваше життя «поза ефіром»?
– Радіо для мене стало змістом усього мого життя. На початку двохтисячних я перейшов у Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, де пропрацював 14 років. Тут моя робота була пов’язана безпосередньо з місцевими радіостанціями, їхнім ліцензуванням, моніторингом, аналізом програм. Разом із ефірниками ми вдосконалювали радіоефір, їхнє програмне наповнення.
– Сьогодні соціальні мережі, YouTube платформи набирають все більше обертів. Як Ви бачите майбутнє радіо в умовах конкуренції з подкастами/стрімінговими сервісами?
– Я працював на проводовому радіо, яке з часом відійшло в історію. На зміну йому прийшло ефірне. ФМ радіостанції сьогодні залишаються в пріоритеті в порівнянні з соцмережами. Перш за все радіослухач обирає програмне наповнення, музичний контент, доступність до прослуховування, розміщення реклами.
– Дайте кілька порад майбутнім колегам, чому треба навчитися на початку свого шляху? Як не боятися? Як утримувати увагу слухачів?
– Я за порядну, об’єктивну журналістику. Треба відчувати пульс часу, зважено підходити до висвітлення тієї чи іншої події. Тільки правдива інформація може утримувати свого слухача. Ваш мікрофон є його життєвим барометром. Будьте актуальними, об’єктивними, оперативними. А на завершення хочу навести слова Назарія Яремчука, народного артиста України, які він сказав в одній із передач Сумського обласного радіо: «Кожний з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду…»
Спілкувалися Аліна ШЕВЧЕНКО,
магістерка кафедри журналістики та філології СумДУ;
Володимир САДІВНИЧИЙ,
завідуючий кафедри журналістики та філології СумДУ
«Сумська журналістика в особах» – спільний проєкт Сумського прес-клубу і кафедри журналістики та філології СумДУ, розпочатий із нагоди 20-річчя Сумського прес-клубу.
