Чим вирізнявся та чим запам’ятається нинішній фестиваль медіаспільноті, учасникам і журі? Передусім – творами номінантів: школярів Сумщини, а також сусідніх Полтавщини та Чернігівщини.
Подекуди це по-дорослому вражаючі історії, теми, думки й ідеї фото- та відеотворів. Для прикладу наведу слова з есе «Чому мова має значення?» Івана Веретенника, учня десятого класу Конотопського ліцею «Лідер», опублікованого на шпальтах шкільного видання «Інтерсвіт»:
«Кожна стаття, кожне повідомлення – це особистий крихітний фронт. І українська мова тут не просто стиль чи вимога: вона – щит, вона – зброя, вона – пам’ять про тих, хто вже не може говорити за себе… «Замало народитися українцем, ще треба це докумекати собі», – ці слова Василя Чубура теж мене не полишають. Бо бути українцем – це не просто говорити мовою, якою розмовляють батьки. Це усвідомлювати, берегти й відстоювати її, навіть коли навколо гудуть дрони і вибухають бомби».
Прикро, але у школі, де раніше навчався Іван, розмовляли переважно російською. Та й не лише у школі, а й на вулицях, у магазинах – повсюди. Для Хутора-Михайлівського, що за сім кілометрів від кордону з рф, де він народився та виріс, на жаль, це було звичним явищем: українська мова тут звучала майже як іноземна. Усе докорінно змінилося після повномасштабного вторгнення, коли родині довелося переїхати до Конотопа.
Незважаючи на юний вік, Іван Веретенник уже доволі відомий блогер, юний журналіст, дописувач шкільної газети «Інтерсвіт» та неодноразовий переможець обласного конкурсу «Медіасвіт веде у Всесвіт». Тож цьогорічна перемога Івана у номінації «Найкращий матеріал, спрямований на популяризацію української мови як чинника національної ідентичності» не стала для журі несподіванкою.
Алла Ярова,доцентка кафедри, членкиня журі:«Цьогоріч ця номінація набуває особливого звучання, бо 150 років тому в німецькому місті Бад-Емс російський цар підписав ганебний указ, спрямований на заборону української мови та культури. Наслідки Емського указу були драматичними для української ідентичності й багато в чому пояснюють ту ситуацію, про яку пише Іван. Водночас це історія не лише про трагедію, а й про силу українського духу. Попри заборони, утиски та русифікацію українська мова й культура вистояли та сьогодні є голосом свободи в Європі та світі. Символічно, що 30 травня у Бад-Емсі українська громада разом із німецькими науковцями та культурними діячами проведе пам’ятну акцію з цієї нагоди. І текст Івана Веретенника – переможця фестивалю – звучатиме на цьому заході».
Конотопські переможці: зліва направо – Валерія Томко, Катя Куліш та Іван Веретенник. Фото Ірини Романової.
Серед кращих – і Марина Седоренко, вихованка гуртка журналістики Охтирського центру позашкільної освіти – Мала академія наук учнівської молоді.
Тема цьогорічного фестивалю – «Світ прекрасний, якщо його помічати». На перший погляд, здавалося б, зовсім не на часі цей меседж. Та попри біль утрат і нелюдські випробування, на які прирікає російська агресія, вкрай важливо, кажуть організатори, не впасти у розпач, помічати довершеність, любов і добро, яких також вдосталь.
Прагнення поетики прекрасного спонукало Марину та інших учасників до креативності, осмислення сенсів буття через образи, пошуку метафор у різних формах, жанрах і форматах. Для конкурсантки, наприклад, життя прекрасне не десь далеко й символічно – воно довкола нас, у звичайних повсякденних речах, а насамперед – у взаєминах між людьми:
«…І ми поїхали за маршрутом – кожен зі своїми справами й думками. А що я? Моя власна думка така: щастя – це маленькі моменти, які часто проходять непоміченими. Усмішка незнайомої людини, запах свіжого хліба в магазині, сонячний промінь, що падає на плече… Навіть ця щаслива маршрутка з її різними життями, шумом і голосами – теж маленьке щастя, яке ми зазвичай не помічаємо».
Репортаж-роздуми десятикласниці Охтирської школи №11 «Щаслива маршрутка» і за формою, і за змістом вражає точним віддзеркаленням нинішніх суспільних настроїв. Доробок одноголосно визнано журі найкращим у Конкурсі юних авторів імені Василя Чубура.
Вже вдруге взяла участь у фестивалі єдина на сьогодні учнівська радіостудія «НОВИНАРіЯ» з Охтирки. Тримає марку й єдине друковане видання – конотопська газета «Інтерсвіт». До ковіду та війни шкільних газет було з десяток, але онлайн, на жаль, не сприяє колективній праці. Зворушила світлина Анастасії Карлашової «Місто завмерло у ранковій тиші», особливо з огляду на те, що ми знаємо: рідне містечко Насті – Велика Писарівка – нині у зоні активних бойових дій…
Важливо, що у медіафорумі, засновниками якого є кафедра журналістики та філології СумДУ, Сумський прес-клуб та обласна організація Національної спілки журналістів України, фактично не буває аутсайдерів. Усі учасники в різних номінаціях так чи інакше отримують відзнаки, дипломи, премії, заохочення та мотивацію займатися журналістикою.
Алла Федорина, співголова журі, заслужена журналістка України, доцентка кафедри: «Цей фестиваль потішив багатьма моментами. До старих друзів додалися нові, творчі, цікаві. З’явилася нова номінація – відео. А номінація з соціальної реклами пожвавилася, отримала оригінальні роботи. Потішив конкурс «Моя фотоісторія», який минулого року пройшов «в’яленько», а цього – розкрив зворушливі дитячі погляди на життя. До партнерів та благодійників Фестивалю доєдналися нові благодійники… Все це дає надію, що фестиваль буде розвиватися та рости».
У Анжели Сядри, переможниці конкурсу відеоробіт, уже взяли інтерв’ю старші колеги – телевізійники.
Голова обласної Спілки журналістам Володимир Садівничий подякував керівникам закладів і гуртків, які, попри все, продовжують працювати з дітьми. Найактивнішими учасниками стали: Охтирський міський центр позашкільної освіти – Мала академія наук учнівської молоді – директорка Наталія Ганцева, керівники гуртків Ліна Меркульцева та Ольга Яркова;
Будинок дитячої та юнацької творчості Великописарівської селищної ради Сумської області – директорка Світлана Курило;
Конотопський обласний академічний ліцей «Лідер» – директор Олександр Аптерман, керівник шкільного прес-центру «Інтерсвіт» Ірина Романова.
Володимир Садівничий запропонував цим закладам стати консультаційними пунктами кафедри, аби активніше підтримувати співпрацю.
З року в рік до когорти спонсорів додаються нові імена, бізнеси й бренди. Свої подарунки та відзнаки цьогоріч додали відома компанія «Керамейя» – генеральний директор Іван Телющенко, громадська організація «Захисники Сумщини» – співзасновник Володимир Біцак.
Приємно, що до партнерства фестивалю долучаються закордонні благодійники. Вже вкотре нас підтримує IDEM – німецький Інститут демократії, засобів масової інформації та культурного обміну й особисто голова ради організації др. Ульріка Бутмалою. Минулого року їх нагороди отримала «НОВИНАРіЯ», цього разу IDEM відзначив переможців фоторобіт.
Серед найдавніших партнерів фестивалю «Медіасвіт веде у Всесвіт» – Товариство польсько-української взаємодії «Контакт» і його керівник, українець із польського міста Глівіце Богуслав Лесько. Саме за його підтримки започатковано спеціальну відзнаку для авторів найкращих матеріалів, присвячених українській мові, її розвитку та ролі у суспільстві. Хоча підтримка пана Богуслава не обмежується лише цією тематикою. Його винагороди отримують також автори найкращих робіт в інших номінаціях фестивалю.
Організатори сподіваються, що кількість учнів, які долучатимуться до фестивалю надалі зростатиме. Підстави для такого оптимізму дає нинішня участь у фестивальних заходах дітей не лише із Сумщини, а й з Полтавщини, Чернігівщини та навіть Миколаївщини.
Тож цілком імовірно, що «Медіасвіт веде у Всесвіт» має всі шанси перейти у «вищу лігу» – змінити статус з обласного на всеукраїнський.
Володимир Садівничий, завідувач кафедри журналістики та філології, голова обласної організації Національної спілки журналістів України, голова оргкомітету фестивалю: «Почуватимуся страшенно щасливим, якщо хоч один із учасників/ниць відчує цінність отриманих на фестивалі знань і навичок, зрозуміє значення медіасвіту на широкому шляху у Всесвіт. У цьому бачимо найголовніше призначення. І звичайно ж радію досягненням юних мешканців Сумщини. Далі сто відсотків буде!»
Раїса СТОЯН,
керівниця навчальної телестудії cтудTV «11 поверх» кафедри журналістики та філології СумДУ, членкиня журі
Називаємо всіх цьогорічних переможців
Конкурс відеоробіт:
1 місце – Анжела Сядра, Велика Писарівка
2 місце – Анастасія Кварта, Охтирка
Конкурс соціальної реклами «Восьма барва»:
1 місце – Олексій Максименко, Охтирка
2 місце – творча група Конотопського обласного академічного ліцею «Лідер»
3 місце – Анастасія Максименко-Комарова, Охтирка
Конкурс аудіоробіт:
Спеціальний диплом фестивалю за розвиток дитячого радіо-студії – «НОВИНАРіЯ», Охтирка (Захар Почепцов, Денис Тоцький, Анастасія Максименко-Комарова, Олексій Максименко, Руслана Степанова, Анастасія Дмитрієва, Діана Кашин, Марина Седоренко)
Конкурс «Моя фотоісторія», номінація «Кращий фото-цикл»:
1 місце – Софія Своякова, Охтирка та Дар׳я Іщенко, Градизьк Полтавської області
2 місце – Дар׳я Іщенко, Градизьк Полтавської області
3 місце – Валерія Томко, Конотоп
Конкурс «Моя фотоісторія», номінація «Краща світлина»:
1 місце –Ангеліна Скоромна, Велика Писарівка таАнастасія Карлашова, Велика Писарівка
2 місце – Софія Своякова, Охтирка
3 місце – Ангеліна Скоромна, Велика Писарівка
Конкурс кращих авторських матеріалів шкільних видань:
1 місце – Іван Веретенник, Конотоп
2 місце – Катерина Куліш, Конотоп
Номінація «Кращий матеріал, спрямований на популяризацію української мови як чинника національної ідентичності, безпеки, конкурентоспроможності»:
Грамота за розобку теми – Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж ім. Івана Франка
Спеціальний диплом за спецвипуск, присвячений рідній мові – газета «Інтерсвіт», Конотоп
1 місце –Іван Веретенник, Конотоп
2 місце –Анастасія Дмітрієва, Охтирка
Конкурс юних авторів імені Василя Чубура:
1 місце – Марина Седоренко, Охтирка
2 місце – Катерина Куліш, Конотоп
3 місце – Анастасія Дмітрієва, Охтирка
Вітаємо всіх учасників!
