Отже, знову про Полтавщину! Організатори престурів (а цього разу, нагадаю, до поїздки медійників зібрав Харківський прес-клуб (читай – http://mediakolo.sumy.ua/nota-bene/reporter/1046-viziia-poltavy-sohodni-i-zavtra.html ) зазвичай намагаються ділові події поєднати з цікавинками, родзинками, чимось «для душі». Такого в Україні, до речі, не бракує; просто ми звикли до притемненого тла нашої реальності і не затримуємося на речах позитивних і яскравих. Сьогодні – про таку.
Диво-ферма на 600 тисяч особин
Нас зустріли, щойно ми зайшли у ворота, і попередили: ще триває попередня екскурсія, тому почнемо з дегустації. Ой… Ніколи не їла створінь, яких вирощують і на цій унікальній фермі. Й узагалі з певним острахом ставлюся до молюсків. Памʹятаю, як у далекій країні нам запропонували вибір страв до обіду і перекладачка шепнула: «Устриць не беріть». Я їй була вдячна, бо виявилося, що їх там подавали в «натуральному» вигляді й вони при споживанні промовляли якісь прощальні звуки. А тут?
Подані на стіл равлики мовчали. Вони були залиті різними соусами і спокусливо пахли. Сервіровка змусила на мить забутися і відчути себе на Середземноморʹї чи… Але ж, стривайте: ми в селі Терентіївка на Полтавщині чи десь у Європі? Ось такі місця нагадують нам: так – Терентіївка, так – Новоселівська територіальна громада Полтавського району, але – чому не Європа? Європа і є, тільки ми маємо не забувати про це і тримати власну планку на відповідному рівні. І якщо господарі не лише говорять: «Наша ферма – це маленька гастрономічна Франція в самому серці України», – а й роблять усе, аби гості так почувалися, то яка різниця, де ми географічно? Важливо – що це цікаво, пізнавально, врешті прикольно, бо рідкісно.
До «родзинки» на території своєї громади нас привіз голова ТГ Євген Бова. Про ферму він розповідав із задоволенням, як і про багато інших проєктів, сучасних і тільки задуманих.
Наша екскурсоводка та Новоселівський сільський голова Євген Бова.
Так ось, проєкт Ферма «Лісовий равлик» – це майже сімейний бізнес. Заснували його брати Сергій і Олексій Яхно, раніше – нафтовики, з другом Ігорем Зоріним. Нам вдалося побачитися лише з одним засновником, і то нашвидку – подвірʹя ферми було наповнене екскурсантами, діти купчилися біля іграшкових равликів, дорослі слухали екскурсовода, хтось займав столики в ресторані – часу бракувало. На запитання, звідки досвід і приклад того, як це робити, нам пояснили коротко: «Ми об’їздили багато країн, щоб навчитися».
Бізнес почався з нуля й справді з ретельного навчання – у Франції, Італії, Греції… За задумом, ферма мала стати не лише виробництвом, а й туристичним обʹєктом. Цей план себе виправдовує: туристів ми побачили, равликів у великій кількості теж.
Сьогодні тут вирощують молюсків у промислових масштабах. «Ми за багатьма показниками випереджаємо чимало равликових ферм не тільки в Україні, але й в Європі. Почати хоча б із місця розташування ферми, – воно вибране зовсім не випадково. Тому що для нас на першому місці була екологічна ситуація, і це основа успіху в равликовому бізнесі. Місцевість, в якій знаходиться ферма, відрізняється чистим повітрям, недалеко починається ліс, відносно недалеко є кілька річок. Тому наша продукція – найвищої якості і цінується не тільки в Україні».
Ферма займає 45 соток. На момент нашого приїзду тут мешкали 600 тисяч їстівних равликів, хоча загалом одночасно можуть вирощувати близько 700-800 тисяч молюсків. Їх два види: найбільш популярні з гастрономічної точки зору Helix Aspersa Muller і Helix Aspersa Maxima.
Інтимні подробиці з життя равликів
У спеціальному приміщенні – щось на зразок розплідника, де равлики спарюються.
Мила екскурсоводка розповідає: для равликів афрозодіаком є морква! А знаєте ви, що ці створіння – гермафродити? Знайшовши пару, вони починають тертися… шиями. Спарювання триває чотири години. І запліднюються в результаті обидві тварини. До речі, ікра у них виходить теж через шию, від кожного – 50-150 ікринок. Вони несподівано крупні. Один кілограм цієї ікри коштує 70 тисяч гривень.
Така равликова ікра на бутербродах.
Частину її використовують для поставок у заклади харчування чи торгові мережі. (Збуток проходить через Литву, бо у нас цей бізнес ще не має свого довершеного ланцюжка). Частина іде на вирощування нових равликів. Ікру закладають до інкубатора, і за 21 день вилуплюються маленькі равлики з іще мʹяким панциром. Щоб стати дорослими, їм потрібно пів року.
Цим равликам ще не сповнився місяць.
Спочатку їх місяць тримають у теплиці, а коли підростуть, випускають на поле. Випасати молюсків можна з травня до жовтня. А коли настають морози, равликів необхідно переносити з відкритих вольєрів до холодильної камери, де вони перебувають у стані анабіозу практично всю зиму.
* * *
Ось таку цікаву екскурсію ми мали під Полтавою. «Лісовий равлик» залишив добрі враження. А щодо смаку… Ні, це смачно. Хоча особисто я половину успіху за страву віддала б соусам, якими здобрюють молюсків. Недарма ж таємниці приправ пізнавали чи не по всьому світу – воно того варте.
Алла ФЕДОРИНА
