На парах цікаво вивчати не тільки теорію та практику, а й спілкуватися з людьми, які мають великий досвід у медіабізнесі. Це й відбулося, коли до студентів-другокурсників кафедри журналістики та філології СумДУ на заняття з Основ медіабізнесу завітала Наталія Пахайчук – керівниця інноваційних проєктів CID Media Group. Вона розповіла майбутнім журналістам про створення медіагрупи, її історію, підйоми та спади.
CID Media Group було створено у час загальної кризи, у 1996 році. Журналіст Іван Корсак, попри великий досвід, залишився поза справами, тож вирішив заснувати свою. Так виникла газета «Сімʹя і дім», не обтяжена партійними гаслами, не «зарегульована», вільна у поданні тем. І проєкт вийшов успішним, адже газети тоді мали попит, про Інтернет і соцмережі ще ніхто не чув. А потім зʹявилися відгалудження: радіо CID fm. Таблоїд Волині, Район.in.ua… Наталія розповіла, як і чому зʹявлялися та чи інша ідеї, як ішли пошуки фінансування.
Журналістка наголосила: всяка робота повинна бути оплачена. Це підтримує мотивацію до праці та, власне, розвиває медіабізнес. Фінансування від читачів, що існувало віддавна, є неабиякою підтримкою медіа. Пригадайте, сказала Наталія, фільми, де хлопчики з пачками газет бігають і пропонують їх купити, – це наочний приклад, як споживач платить за продукт. Аудиторія отримує якісну, цікаву та перевірену інформацію; медіа отримає кошти на існування та розвиток. Таку схему й використовували до появи інтернету, але згодом люди звикли до «безкоштовної» інформації. По якість при цьому не думалося.
Загалом багато факторів стали причиною того, що друковані видання почали занепадати, зменшувалася аудиторія – зменшувалися й прибутки. 70-річний засновник вирішив переключитися на літературну творчість, а його син мав свій хороший бізнес, не пов’язаний із медіа… Гостя запропонувала студентам подумати, що можна зробити з медіабізнесом, який уже не приносить прибуток і не надто цікавить аудиторію. Кожен міг обрати собі роль, хтось став менеджером, хтось директором, а хтось інвестором. Пропонували ідеї щодо підживлення бізнесу, або взагалі його закриття. Врешті Наталя пояснила, які є виходи з ситуації, та як саме у CID Media Group розв’язали цю проблему. Базовим стало те, що родинні засади Корсаків дуже міцні й син не зміг просто так знищити батькову справу.
«Наталя поділилася досвідом того, що можна зробити з медіабізнесом: закрити, продати, чи модернізувати й працювати з ним надалі. Було дуже цікаво слухати про кризові часи і як саме медіа виживали та пристосовуватися до змін», – відгукується Сніжана Білошапка.
На щастя, медіабізнес гнучкий, і CID Media Group вижив у тодішні складні економічно часи. Та виявилось, що на медіабізнес впливає не тільки економіка, аудиторія та реклама, а й суспільні зміни в країні.
«Сподобалася розповідь про медіа і як воно змінювалося під час подій в Україні: Помаранчева Революція, Революція Гідності, війна у 2014 році тощо, сучасна широкомасштабна війна… З часом навіть смаки масової аудиторії змінюються, й потрібно шукати до неї інший підхід», – говорить Анастасія Лутченко.
Медіабізнес, аби вижити, має адаптуватися до прогресу, до зміни ситуацій, має уміти чимось жертвувати і народжувати щось нове. Так, CID Media Group переглянув свої проєкти, позбувся баласту – ним, зокрема, виявилося радіостанція; трансформував їх у нові форми, скажімо, «Сімʹя та дім» виділила в окреме видання «Таблоїд Волині» («Таке, знаєте, світське життя у нашому селі»), і саме таблоїд на якомусь етапі став найміцнішою складовою холдингу. Змінили склад колективу, – бо ж хтось взагалі лише отримував платню, не всі хотіли працювати по новому… Складалися бізнес-плани, писалися проєкти, що допомагають вижити. Врешті це неабияк полегшило становище холдингу.
«До яскравих аспектів бесіди хочеться віднести розповідь пані Наталі про історію медіа. Дуже пізнавально дізнатися про те, як розвивався та оновлювався медіахолдинг від людини, яка працює безпосередньо там», – ділиться враженнями Анна Оропай.
Студенти зрозуміли, як створювався, трансформувався та «виживав» під час криз медіабізнес CID Media Group протягом 25 років існування. Такі зустрічі навчають більше, ніж ми думаємо, адже ніяка теорія не замінить реальний досвід людей.
Жанна МАРТИЩЕНКО,
студентка другого курсу
