Сьогодні на території України ведуться не лише бойові дії, а й активна інформаційна війна. Важливою навичкою стало вміння розрізняти медіа, яким можна довіряти. Яким джерелам інформації довіряють на Краснопільщині?
Сьогодні на території України ведуться не лише бойові дії, а й активна інформаційна війна. Поширення неправдивої інформації (фейків) та недостовірних новин провокують паніку і дезінформацію серед населення. Фейками називають фотографії, які зроблені у фотошопі, спеціально створені відеоролики, написані або вигадані неправдиві новини, які важко відрізнити від правдивих. Також фейками називають створені акаунти вигаданих людей у соціальних мережах, через які розповсюджується неправдива інформація. Якщо деякі з них є умовно нешкідливими, то більшість складають загрозу здоров’ю людей чи являються інструментом для маніпуляцій свідомістю. Саме тому такою важливою навичкою стало вміння розрізняти медіа, яким можна довіряти. Яким джерелам інформації довіряють на Краснопільщині. За результатами опитування 53% впевнені у правдивості інформації на сторінках газети «Перемога», 23% – ресурсам офісу Президента, 5% – телемарафону «Єдині новини», 1% – сусідам, 17% – не довіряють жодному джерелу інформації.
Виважено ставиться до інформації староста Мезенівського старостинського округу Микола Гавенко:
– Серед чималої кількості джерел інформації перевагу надаю газеті «Перемога». У цьому виданні завжди перевірена, правдива інформація. Новини по телебаченню трішки втратили у мене довіру. Так як інформація про обстріли нашого села у телевізйних новинах не зовсім відповідає тому, що ми спостерігали безпосередньо на місці подій. Часто відео та інформації не співпадають за змістом. Звісно, знайомлюсь із новинами на просторах інтернету. Новини, які мене цікавлять, перевіряю у інших офіційних джерелах.
– Інформацію черпаю з різних джерел. Читаю газети, переглядаю новини по телебаченню і до новин від сусідки прислухаюсь, – ділиться досвідом фільтрації інформації пані Людмила з села Самотоївка. – Наприклад, щодо місцевих сільських новин, то тут сусідка Марія є найнадійнішим джерелом інформації. Щодо новин в Україні та за її межами, то я більше довіряю «Єдиним новинам». Новини у соцмережах приваблюють інтригуючими заголовками, але їх зміст викликає сумніви. Про смерть однієї української знаменитості у соцмережах вже разів п’ять повідомляли, а вона ще співає. І це є примітивним прикладом фейків, які іноді викликають іронію. А новини щодо війни в Україні і так пробуджують біль та тривогу. Росія продукує тисячі фейків про війну в Україні. Деякі з них звучать абсурдно, втім, усе одно впливають на аудиторію. Перебільшені чи неправдиві новини на цю тему сіють паніку. Вірити їм не хочеться, але думка про правдивість фейку не залишає розум. Вважаю, саме з метою поширення паніки і зневіри розповсюджується фейкова інформація.
Яскравим прикладом виникнення та розповсюдження фейкової інформації у Краснопільській громаді стали чутки про термінову евакуацію жителів прикордонних сіл. І джерелом такої «інформації» виявилась… Краснопільська селищна рада. Наче старости округів за дорученням вищого керівництва телефонували своїм односельцям і попереджали про евакуацію. То які ж саме дії селищної ради спровокували виникнення даного фейку?
– Сама довіряю лише офіційним джерелам інформації. Це офіційні сайти обласної державній адміністрації, районна газета «Перемога», інформація селищної ради, державні друковані видання та телерадіокомпанії. Жодним телеграм-каналам не довіряю. Іноді переглядаю інформацію на них, але до уваги не приймаю, – висловлює свою думку щодо джерел інформації секретар Краснопільської селищної ради Ірина Юхта. – Велика кількість фейків у різних засобах інформації на які «ведуться» люди і, як результат, – розповсюдження неправдивої інформації та паніка серед населення, зневіра, розбрат. Саме так і сталося з інформацією про евакуацію населення прикордонних сіл нашої громади. Згідно з чинним законодавством, у громаді було створено план евакуації, що конче необхідно за обставин, які склались у державі. Визначено шляхи та збірні пункти для проведення вивезення людей з небезпечної зони за необхідності. Визначено особи відповідальні за облік та реєстрацію населення, яке буде евакуйоване, визначено транспортні засоби для перевезення людей, у разі необхідності. Звісно, для визначення кількості необхідних посадочних місць у тому, чи іншому населеному пункті, проводилася робота зі збору інформації. Заповнювалися прості анкети щодо наявності транспортних засобів у домогосподарстві та можливості їх використання для евакуації родини. Можливо, сааме ця процедура і спровокувала розповсюдження неправдивої інформації. Але вона проводилась лише з метою затвердження плану евакуації, до якої маємо бути готові.
– Ірино Василівно, на Вашу думку, які є дієві методи боротьби з фейками?
– Напевне, проблема у тому, що більшість сільського населення є громадянами похилого віку. Можливо, головним джерелом новин для них є спілкування і телебачення. Щодо місцевих новин про евакуацію, то тут спрацював саме перший варіант.
– Як має виглядати справжнє сповіщення про евакуацію?
– Селищна рада має отримати офіційне розпорядження обласної військової державної адміністрації. На місці терміново збирається евакуаційна комісії. За наявності мобільного зв’язку та інтернету буде оповіщено, в першу чергу, старост округів, які сповістять людей на місці. Для оповіщення мають бути задіяні гучномовці за участі поліції та ДСНС. Члени евакуаційної комісії мають розпочати виконувати свої обов’язки, які їм було призначено під час проходження навчання. На кожному збірному пункті обов’язково визначаються особи категорії, яка має право на першочергову евакуацію. Неодмінно має проводитись реєстрація, людей, які виїздитимуть. Давайте, за можливості, зберігати спокій, не сіяти паніку у цей непростий час. Не поширюйте неперевірену інформацію, навіть якщо вона надійшла від близької вам людини.
– Дуже обережно ставлюся до новин. Довіряю лише власним очам, – фельдшер Артем став «героєм» неправдивої інформації – Особисто мені розповідали п’ять варіантів обставин отримання мною поранень. Я такої інформації не надавав. З медичного закладу, де я проходив лікування, думаю, якщо б і вийшла, то правдива історія. Так джерело тих варіантів і залишилось невідомим. Це для прикладу. Зараз ми маємо безмежну кількість інформації у вільному доступі. Кожен для себе десь на підсвідомості обирає, якій саме вірити, чи добрим новинам чи неприємним. Це залежить від настрою та складу характеру людини. Але коли вже «вмикається» логіка, то фейки розпізнати можна. Особисто я ретельно перевіряю інформацію у офіційних джерелах, яким довіряю.
– Опитування газети показує, що 17% людей не довіряють жодному джерелу інформації. Як на мене, цей показник є позитивним, чи може, «швидше позитивним, аніж негативним», – коментує інтервʼю «Перемоги» доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, медіаекспертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика Алла Федорина. – Чому? Бо у наш час це набагато краще, аніж та абсолютна довіра до медіа, що панувала у нас як традиція радянщини. Врахуймо, що інформаційне поле змінилося – це безліч потоків, а частіше – зливів інформації, тож довіряти всьому не можна. Причому в цих потоках багато суперечливої інформації, і якщо сприймати все, – мʼяко кажучи, «поїде дах». Тому йде відторгнення: не вірити нічому! Та при цьому всі розуміють: інформування потрібне, треба орієнтуватися в ситуації, розуміти процеси, принаймні ті, що стосуються тебе особисто. Тож виходить, що за повної недовіри все ж є потреба отримання повідомлень. Недовіра в такій ситуації є певним «запобіжником», кроком до критичного мислення. За принципом: я не вірю, але я повинна знати, тому я перевірю, де правда, а де ні. І людина починає навчатися перевіряти. А саме це є необхідним.
Краснопільці наводять хороші приклади, як саме вони «перебирають» інформацію. Так, треба завжди дивитися, чи назване в повідомленні джерело інформації; треба розуміти, які медіа сьогодні заслуговують довіри, і саме до них зазирати для перевірки якогось повідомлення; треба спиратися на офіційні джерела… Звичайно, не слід покладатися на соцмережі – саме їх інформацію треба обовʼязково перевіряти. І, як говорить і дехто з читачів «Перемоги», не варто вірити численним телеграм-каналам, велика частка їх створена саме з метою нас не інформувати, а дезінформувати.
Чому повідомлення селищної ради стало приводом для створення фейкових чуток? Лише через те, що і влада, й інші структури забувають: перед будь-якою дією має бути публічне детальне пояснення, що вони роблять і для чого. У тривожний час легко створити переполох – люди схильні до перебільшень та панічних настроїв. Це треба постійно враховувати, пояснюючи, розтлумачуючи – і запобігаючи неправильному трактуванню тих чи інших процесів.
Ще одна хороша прикмета – вияв довіри до місцевого видання. Власне, це не щось виняткове: місцевим медіа зазвичай довіряють більше. Та це – здобуток, і його варто використовувати для пояснення суперечливих подій, повідомлень і думок.
Олександр МОЦНИЙ
Краснопільська обласна газета «Перемога» №29 від 21 липня 2023 року.
Публікація здійснена в рамках проєкту Сумського прес-клубу «Інформаційні загрози у прикордонних громадах Сумщини: підвищуємо стійкість за участі місцевих ЗМІ», що реалізується за підтримки Академії української преси.
