Національний пресклуб «Українська перспектива» пропонує ЗМІ новий матеріал для безкоштовного передруку
На початку 2025 року набере чинності закон «Про аграрні ноти». Він впроваджує новий фінансовий інструмент – аграрні ноти, які функціонуватимуть в електронному вигляді. Очікується, що ноти спростять доступ українських сільгоспвиробників до фінансових ресурсів та забезпечать інтеграцію агробізнесу України в ринки капіталу. Чи мають під собою підстави такі очікування? Про це говоримо з керівником Проєкту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток доступу агросектору України до ринків капіталу» Кирилом МУХОМЕДЗЯНОВИМ.
– Чим зумовлена необхідність ухвалення закону «Про аграрні ноти»?
– Закон став своєрідним консолідованим рішенням усіх гравців ринку, яке знайшло підтримку серед парламентської більшості. Його ухваленню передували численні консультації, до яких долучилися сільгоспвиробники, кредитори, урядовці, інші стейкхолдери. Активну участь у них взяли й експерти Проєкту IFC «Аграрні розписки в Україні». Впродовж кількох років він впроваджував у нашій країні аграрні розписки як новий інструмент кредитування агробізнесу.
Принагідно зазначу, що в рамках цього Проєкту народилася ідея запровадження електронної версії аграрних розписок. Її підтримали представники професійної спільноти, яка опікується питаннями розвитку українського агросектору. Відтак з′явився відповідний законопроєкт, котрий і був поданий на розгляд Верховної Ради.
Від самого початку всі зацікавлені сторони дбали про те, щоб зробити новий інструмент модерновішим, простішим у випуску та торгівлі. А ще докладали зусиль для його здешевлення. Для цього відмовилися від нотаріального посвідчення, щодо якого у фермерів було чимало нарікань.
Відміна нотаріального посвідчення не вплине на якість і безпеку інструменту, а, навпаки, завдяки цифровізації процесів і обміну даними з іншими реєстрами забезпечить швидкість і знизить витрати на випуск і торгівлю нот. Подібних новел у законі чимало, але, що вкрай важливо, – він зробив необхідні передумови для того, щоб ноти прижилися в усіх напрямках аграрної економіки.
Важливо зазначити, що закон «Про аграрні ноти» став складовою Позики Світового банку на політику розвитку (DPL) у розмірі 1,5 мільярда доларів США для проведення в Україні необхідних реформ. До них, зокрема належать вдосконалення корпоративного управління, стимулювання проєктів з відновлюваної енергетики, впровадження аграрних нот – нового фінансового інструменту для фермерів тощо.
– Які ще зміни на ринку фінансування агровиробників зумовлюють аграрні ноти?
– В основу нинішнього Проєкту IFC «Розвиток доступу агросектору України до ринків капіталу» закладені напрацювання наших попередників. Ми не лише продовжуємо роботу з впровадження аграрних розписок, але й ставимо перед собою ще амбітніші цілі. Однак мета залишається незмінною – поліпшити доступ українських агровиробників до фінансових ресурсів та ринків капіталу.
У цьому напрямку вже досягнуто вагомих результатів. Зрештою, самі сільгоспвиробники визнають – аграрні розписки значно спростили їхні відносини з кредиторами, суттєво прискорили процес оформлення договірних відносин, а відтак зменшили час на отримання позичкових ресурсів, що вкрай важливо в пікові періоди сільгоспробіт.
Проте можливості аграрних розписок виявилися дещо обмеженими. Переважно вони виступають в якості заставного інструменту. Натомість їхня електронна версія – нота, і це зафіксовано в законі, стає об’єктом інвестування. А це значить, що будь-хто може придбати цей інструмент, який стає неемісійним цінним папером, і в такий спосіб долучитися до інвестування сільського господарства України. І це стосується не лише вітчизняних резидентів.
– В усі попередні роки аграрний сектор нашої країни, а особливо малі та середні сільгоспвиробники відчували гостру нестачу в доступних кредитах. Яким чином закон «Про аграрні ноти» сприятиме вирішенню цієї проблеми?
– Жоден інструмент не є панацеєю і тому не здатен вирішити всіх наявних проблем. Бажаного результату можна досягти, якщо користуватися різними інструментами, кожен із яких має певні властивості та власні переваги.
Аграрні ноти, і я в цьому впевнений, будуть не просто простішими в користуванні, що особливо багато важить для малих і середніх фермерів, але й безпечнішими, здатними прискорити отримання від кредиторів фінансових і матеріальних ресурсів. Відтак з боку аграріїв зростатиме запит на цей інструмент. І чим вищим він буде, тим більше пропозицій надходитиме від кредиторів. Так працює ринок.
Для іноземних інвесторів українське сільське господарство досі залишається привабливим. І це попри форс-мажорні обставини, в яких воно опинилося через вторгнення Росії в Україну. Наші агровиробники продовжують сумлінно виконувати свої зобов’язання перед кредиторами.
Новий закон надає доступ іноземним інвесторам до аграрних нот. Відтак можливості додаткового фінансування вітчизняного сільського господарства суттєво зростають. Ми покладаємо великі надії на це додаткове джерело надходження коштів у нашу аграрну галузь.
– Передбачається, що одночасно з паперовими аграрними розписками працюватимуть і електронні. Наскільки це виправдано і чи не спричинить плутанину серед їхніх користувачів?
– Мені подобається приклад зі смартфонами. Коли їх впровадили, ми ж не заборонили використання дискових телефонів. Кому подобається старий інструмент, нехай продовжує ним і надалі користуватися.
Побудована в попередні роки система аграрних розписок виявилася дієвою і довела свою ефективність. Тому навіщо її руйнувати? Важливо дати можливість обирати саме той інструмент, який максимально задовольняє поточні потреби.
Я завжди дотримуюся принципу – перед тим, як щось ламати, варто переконатися, що новий інструмент забезпечує очікуваний результат, що на нього є попит. Переконаний, що еволюційний підхід у даному випадку цілком виправданий.
– У чому полягає головна різниця між аграрними розписками та аграрними нотами?
– Ми замінюємо паперову форму електронною і скасовуємо обов’язкове нотаріальне посвідчення. А воно було найбільшою перепоною на шляху розширення фінансування саме для малих агровиробників. Для них вартість нотаріального оформлення на невеликі кредитні суми була дуже обтяжливою.
Ми говоримо, що аграрна нота буде неемісійним цінним папером. Відтак, використовуючи наявну інфраструктуру Центрального депозитарію, вона може обліковуватися в цій системі і торгуватися на організованих ринках капіталу. А це створює надзвичайні додаткові можливості та збільшує ліквідність цього інструменту.
Не виходячи зі свого офісу чи навіть зі свого помешкання, можна створити цей інструмент. Достатньо мати лише смартфон або лептоп. Уявляєте, скільки часу економиться? Особливо якщо взяти до уваги, що доволі часто аграрії впродовж сільськогосподарського року виписують не одну, а одразу кілька аграрних розписок.
Це дуже вагомі переваги. Я думаю, що з посиленням діджиталізації, яка відбувається в нашій країні, аграрні ноти поступово займуть більшу частину ринку.
– Отже, маючи суттєві переваги, аграрні ноти здатні збільшити кількість бажаючих прокредитувати сільське господарство. За таких обставин логічно припустити, що серед них має посилитися конкуренція. Як гадаєте, вона спроможна вплинути на здешевлення кредитів?
– Якоюсь мірою так, але вартість кредиту – це функція більш складних механізмів. І на це впливає багато факторів. Вторгнення Росії – один із них, що збільшує ризики неповернення кредитів, ризики втрати застави, ризики втрати бізнесу в цілому, впливає на ключову ставку Національного банку України. Ці фундаментальні речі в першу чергу впливають на вартість кредиту.
Конкуренція дає агровиробникам вибір, яким інструментом користуватися. Якщо для них більшої ваги набуває швидкість залучення коштів або капіталу, то буде одна опція, якщо важливішою виявиться вартість кредиту, – буде інша опція. Яку з них обрати – це право залишається за позичальником.
– Закон розширює коло суб’єктів, які можуть видавати аграрні ноти. Якщо ми говоримо про сільгоспкооперативи, яким чином вони можуть долучитися до роботи з цим інструментом?
– Чинне законодавство щодо аграрних розписок не забороняє сільгоспкооперативам використовувати їх, але і чітко не виписує правила, як це можна робити. Розробники закону про аграрні ноти від самого початку прагнули створити всім учасникам ринку однакові конкурентні умови. Тому максимально конкретизували, яким чином сільськогосподарські кооперативи можуть випускати аграрні ноти для залучення фінансування.
Чому це так важливо? Тому що малі агровиробники не мають достатньої ринкової сили в перемовинах з кредиторами і постачальниками агроресурсів. З цієї причини зазвичай вони отримують більш дороге фінансування. Та коли малі агровиробники об’єднуються в сільгоспкооперативи, то мають змогу в рази збільшувати і об’єм фінансування, і об’єм продажу готової продукції. Відтак їхня позиція на переговорах з кредиторами значно посилюється, що допомагає шукати взаємовигідні умови.
– Через російське вторгнення ризики руйнування або втрати заставного майна значно збільшились. Чи передбачене управління цими ризиками при кредитуванні через аграрні ноти?
– У нас за аграрними нотами основною заставою є майбутній врожай. Тому на відміну від таких сільгоспактивів, як склади, елеватори, сільгосптехніка, обладнання, які зберігаються в якомусь одному місці, знищити майбутній врожай або продукцію, яка в полі, набагато складніше. Тому що вона розосереджена на багатьох гектарах.
До того ж завжди залишається опція страхування. Це непроста опція у воєнний час, але завжди спільно зі страховиками можна знати прийнятні рішення.
У випадку, якщо такий ризик реалізувався і застава знищена, завжди залишається можливість конструктивного діалогу з кредитором. До цього спонукатимуть об’єктивні причини. Відтак завжди можна знайти можливості для реструктуризації кредитного боргу, перенесення платежів на наступні періоди.
Великі сподівання аграрії покладають на державу, міжнародні інститути та донорські організації, які підтримують постраждалі від вторгнення бізнеси. Зокрема на відновлення господарств пропонуються гранти та інші програми відновлення. Тому, підсумовуючи, скажу – ризик втрати заставного врожаю в цей час є, але він не критичний і набагато менший, ніж при роботі з фізичними активами.
– Наскільки виправдано запускати механізм електронного обігу аграрних нот в нинішніх умовах, коли значно зростає небезпека кібератак?
– Ризик існує, його не можна ігнорувати, але давайте подивимося на ті процеси, які зараз відбуваються в нашій державі. У нас є стратегія цифровізації. Україна є однією з країн, яка запустила цифрові паспорти, відцефрувала водійські посвідчення, документи, які засвідчують освіту, – атестати, дипломи. І цей процес вже не зупинити. Оскільки вся ця інформація зберігається в надійно захищених хмарних сховищах, ризик несанкціонованого доступу до неї мінімізується.
Цей ризик набагато менший, ніж ризик втрати в нинішніх умовах того ж рухомого чи нерухомого майна, нарешті – самого життя. А ми вже стаємо свідками того, як на деокупованих територіях і тих, що межують з місцями ведення активних бойових дій, під час проведення польових робіт гинуть фермери. Бо часто змушені працювати на полях, які не повністю розміновані.
Тому, якщо порівнювати ризик втрати інформації щодо умов, сум, термінів та інших параметрів кредитування і ризик втрати життя або матеріальних активів, то, думаю, тут вибір є очевидним.
– У яких секторах аграрної економіки працюватимуть аграрні ноти?
– На сьогоднішній день аграрні розписки на 98-99% використовуються в традиційному польовому експортоорієнтованому рослинництві. П’ять основних культур виступають заставою, це – пшениця, соняшник, кукурудза, ріпак і соя. Загалом аграрні розписки видаються під вирощування 45 культур, зокрема у садівництві, ягідництві, при вирощуванні нішових культур та в органічному виробництві.
Новий закон передбачає, що аграрні ноти можна буде використовувати у більшій кількості секторів сільського господарства, які не передбачає чинний закон «Про аграрні розписки». Зокрема аграрними нотами можуть скористатись виробники продукції тваринництва, птахівництва, а також більш спеціалізовані сегменти, такі як вівчарство, бджільництво тощо. Я вважаю, що це дуже важливо для України.
Ми застосовуватимемо аграрні ноти також і до продукції первинної переробки. Якщо взяти в заставу цукровий буряк, то він як продукт нікого не цікавить. Всіх цікавить цукор як продукт первинної переробки.
Є продукти, які швидко псуються, наприклад, томати. Але їх можна переробити на пасту або на сік. А це вже товар, який зберігається тривалий час. Саме тому кредитори демонструють до нього підвищений інтерес і хочуть, щоб він виступав заставою.
Це також стосується крохмалю, олії, борошна. Вони теж здатні розширити коло агровиробників і кредиторів, які будуть готові працювати з нотами. Завдячуючи цьому інструменту, ми хочемо покрити всі ланцюги створення доданої вартості в Україні, пов’язані з сільськогосподарським виробництвом.
– Чи існує практика впровадження аграрних нот у світі?
– Аграрні розписки вперше з’явилися в Бразилії і звідти досвід роботи з ними був експортований до України. Базуючись на ньому, ми згодом створили новий інструмент – аграрні ноти. Та коли ми почали писати законопроєкт щодо їхнього впровадження, до нас приїхала місія з Бразилії. Її учасники познайомилися з нашими напрацюваннями і невдовзі після повернення додому втілили їх на практиці, випередивши нас.
У Бразилії обсяги агрофінансування та об’єми агровиробництва набагато більші, ніж в Україні. Але важливо те, що в питаннях розробки та запровадження сучасних інструментів кредитування сільського господарства ми не конкуруємо з нашими бразильськими колегами, а співпрацюємо.
Я думаю, найближчим часом ми почуємо про успішне запровадження аграрних розписок у деяких інших країнах, зокрема в європейських та латиноамериканських.
– Закон «Про аграрні ноти» набуває чинності з 1 січня 2025 року. Що необхідно зробити до цього часу, щоб він від початку запрацював повноцінно, і яку участь в цьому підготовчому процесі візьме ваш Проєкт?
– Для того, щоб закон «Про аграрні ноти» запрацював, слід підготувати всю необхідну нормативно-правову базу. А це, зокрема підзаконні акти.
Найважливішим таким підзаконним актом стане «Положення про ведення реєстру аграрних нот». На його основі буде створений новий реєстр аграрних нот на базі Національного депозитарію України. Має бути написаний порядок обміну інформацією з низкою інших публічних реєстрів для того, щоб забезпечити автоматизацію процесу випуску та торгівлі цим інструментом.
Також потрібно навчити ринок використовувати новий інструмент, дати дуже чіткі та водночас прості інструкції, які мають відповісти на такі запитання – з чого треба починати, що слід змінити, як налагодити систему обліку, як адаптувати процедури кредитування, кредитної політики і всі процеси, пов’язані з цим, у внутрішніх процедурах кредиторів.
Команда Проєкту вже активно долучилася до розробки та доопрацювання нормативно-правової бази, необхідної для повноцінної імплементації закону, а також планує проведення інформаційно-навчальної роботи серед кредиторів та агровиробників. Вже в травні-червні поточного року ми плануємо провести першу хвилю тренінгів для кредиторів. Ми продовжимо цю роботу впродовж наступних, я сподіваюся, двох років. Нам важливо впевнитися в тому, що ще до закінчення роботи нашого Проєкту всі учасники ринку дізнаються про можливості аграрних нот і навчаться користуватися цим інструментом.
Микола ЛУГОВИЙ,
Національний пресклуб «Українська перспектива»
