Від початку повномасштабного вторгнення російських загарбників він партизанив на Сумщині. Коли донька й зять мобілізувалися в ЗСУ, також пішов у армію. Тепер він – старший бойовий медик із позивним «Дєд».
Нещодавно військовослужбовець одного з підрозділів 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України нагороджений Почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського «Золотий хрест».
Олександр народився та жив у селі Веселе на Сумщині. І дід, і прадід, і навіть прапрадід були ветеринарними лікарями. Тож і він закінчив Маловисторопський технікум імені Павла Рибалка за спеціальністю «Фельдшер ветеринарної медицини». А після здобув ще й вищу освіту в Сумському національному аграрному університеті. Понад 15 років трудився головним ветеринарним лікарем і головним зоотехніком у сільгосппідприємстві.
Велика війна для нього розпочалася з нічного телефонного дзвінка. Друзі по роботі тривожно запитували: «А що то заграва на Сході?!» А то ворог присунув на його рідну Сумщину.
Із колегами Олександр приїхав до одного з місцевих ТЦК, але до війська його не взяли. Можливо, тому, що у майбутнього бойового медика досвіду військової служби було «аж» 40 діб іще в далекі «шалені 90-ті». Не взяли й товаришів.
Довелося місцевим мисливцям самоорганізовуватися. Відстежували рух військових колон окупантів, передавали цю інформацію нашим. Словом, партизанили… А ще ж і на роботі мусив встигнути: війна – війною, а господарству треба працювати.
– Я за ті дні схуднув на 11 кілограмів! Бо старша донька із чоловіком та молодша донька якраз були на вишколі «Пласту» в Бучі на Київщині. І доки вони не переїхали до Тернополя, сильно переживав, – пригадує той час важких випробувань.
Уже пізніше й Олександр, і всі українці дізналися, які звірства творили загарбники на тимчасово окупованих територіях, особливо – в Бучі… Це усвідомлення стало додатковим стимулом для боротьби.
Навесні 2022 року до лав Сил оборони України добровільно мобілізувалася старша донька. Пішов у військо й зять-контрактник. Якось із дочкою відбулася така розмова:
– А мої троюрідні брати в армії?
– Ні…
– Тоді передай їм, що вони сцикуни…
Так для Олександра і настав переломний момент. І він таки мобілізувався до складу 68 Окремої єгерської бригади Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Перше бойове хрещення відбулося під Павлівкою. Ворог активно штурмував, тож Дєд спочатку нищив знавіснілих головорізів як оператор ПТРК, а потім заступив на посаду старшого бойового медика, почав рятувати поранених побратимів.
Це вже зараз є чіткі протоколи та процедури евакуації особового складу з передової лінії фронту в разі поранення. А на початках, каже Олександр, діяли на свій страх і ризик, проявляли ініціативу та винахідливість.
– Не думали з хлопцями про небезпеку. Дістаєшся на визначену точку, бачиш, наприклад, наш підбитий бронетранспортер, і починаєш працювати. Незважаючи на ворожі дрони чи артилерійський обстріл.
«Золотий хрест» військовослужбовцеві вручав у районі проведення бойових дій особисто Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський.
Почесна відзнака, зізнається сержант, знаходиться в домашньому сейфі, разом із мисливською рушницею, яка дуже знадобилася в 2022 році.
– Коли настане Перемога, то, мабуть, на визначну урочистість одягну піксельну куртку з «Золотим хрестом» на грудях, – зізнається. – А зараз не час хизуватися. І взагалі: найкраща для мене нагорода – врятоване життя пораненого побратима.
Отримати додаткову інформацію всі, хто бажає поповнити лави славетної єгерської бригади, можуть за тел. 099-387-87-18 або 093-055-25-98.
Відділ зв’язків із громадськістю
управління комунікацій Оперативного командування «Захід»
Сухопутних військ Збройних Сил України
Фото Відділення комунікацій 68 ОМБр імені Олекси Довбуша.
