Журналіст завжди в русі – така його робота. Цього разу в дорогу покликав проект Харківського прес-клубу спільно зокрема і з нами – Сумським прес-клубом – на цікаву тему: «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа». Чому цікаву? Бо нині всі навколо не втомлюються нарікати на негативи нашого життя, аж до «всьо пропало». А давайте знайдемо те, що є позитивним: коли хтось щось робить, у когось щось вдається, а головне – люди хочуть домагатися змін на краще.
Руслана Заєць першою відгукнулася на запрошення прес-клубу взяти участь у першому прес-турі – на Тернопільщину. До вашої уваги – її розповіді.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Баланс Тер», що діє у селі Плебанівка поблизу міста Теребовлі Тернопільської області, утилізує та вивозить відходи, а також переробляє близько 50 тисяч тонн сміття за рік. Зауважмо: ніби невеличке сміттєпереробне підприємство переробляє відходи не лише з Теребовлі, а і з інших населених пунктів Тернопільського регіону. Подібних заводів Тернопільщина більше поки не має.
Сміттєпереробний завод – велетенський бетонний ангар із металевим механізмом всередині. Конвеєрна доріжка веде через довге приміщення, у якому кількадесят контейнерів, призначених для різних типів відходів.
Сміття засипають із сміттєвозів. Далі конвеєр подає його в циліндричний механізм. Він розриває сміттєві пакети та подрібнює великі груди відходів. Після чого рештки конвеєром потрапляють у приміщення, де їх сортують працівники.
Відтак більшу частину відходів можна буде використати ще раз. Поліетилен, пластик, папір перероблять. Все, що може горіти, використають як паливо. І лише незначна частина відходів, що не придатна для переробки, йде на полігон.
До див техніки тут, звісно, ще не так близько. Основою, на якій тримається завод, є люди, які вручну відбирають сміття і сортують контейнери. Робота не з легких, проте це – робота! І під час повного завантаження лінії на заводі можуть працювати у дві зміни близько сотні робітників.
Чи так все гладко, як розповідається? Звісно, ні. На Тернопільщині, як, утім, і на Сумщині, люди не звикли прибирати за собою цивілізовано. Це – загальна проблема нашої культури (чи, краще сказати, – безкультур᾽я?). «Жителі громади неактивно йдуть на співпрацю. Вони звикли викидати сміття до лісу чи річки, щоб не сплачувати за його вивіз», – розповідає заступник міського голови Теребовлі Людмила Колісник. За її словами, іншою проблемою є неготовність людей сортувати сміття. (Знову-таки, для сумчан проблема теж знайома!)
Між тим, чи ж такі великі кошти треба потратити, аби не смітити навколо себе? «На рік укладається договір про вивіз сміття. Вартість за користування послугами «Еко Баланс Тер» – 12, 27 гривні з однієї людини на місяць», – повідомив директор сміттєсортувальної лінії поблизу села Плебанівка Максим Дурняк.
Проблема спонукала теребовлян до просвітництва. Людмила Колісник говорить, що зараз у школах міста здійснюється спеціальна програма, яка навчає дітей правильно сортувати відходи.
Наостанок – ще порівняння. На відміну від Тернопільщини, Сумщина має лише сміттєзвалища. Відходи із міста Суми вивозяться на полігон біля Великого Бобрика, потенціал якого майже вичерпано. Перший котлован закрили ще п᾽ять років тому, другий заповнений сміттям на 85%. Тож уже зовсім скоро бобрицький полігон не зможе вміщувати в себе весь сумський непотріб, якого в місті щороку продукується близько 60 тисяч тонн (повернемося трішки назад: Плебанівське підприємство переробляє близько 50 тисяч тонн сміття за рік).
Загалом в Україні налічується шість тисяч сміттєзвалищ. А переробляється, за офіційною статистикою, лише 5% відходів. Натомість у Європі переробляється до 80% сміття.
Руслана ЗАЄЦЬ
