Тренінг на таку тему відбувся в Сумському прес-клубі. Своїми знаннями та досвідом із сумськими журналістами поділилися відомий медіа-тренер, головний редактор газети «Трудова слава», що виходить на Херсонщині, Валерій Горобець і співтренер, головний редактор газети «Ірпінський вісник» із Київщини, Юлія Бережко-Камінська.
Це був четвертий, останній тренінг проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності», що реалізується Тернопільським прес-клубом спільно з прес-клубами інших областей України, зокрема – сумським. Медійникам упродовж проекту розповідали про юридичні аспекти роздержавлення, економіку газети, налагодження рекламної роботи. Цього разу мова йшла про контент, формування та функціонування видання, що мало б популярність серед місцевого населення.
З чого ж складається імідж районної газети? Передусім – із формулювання місії видання. Валерій Горобець вважає, що журналісти мають зрозуміти, хто їх читач; що йому потрібно? Слід знайти оптимальний обсяг і періодичність місцевої газети. Важливо вибудувати чітку структуру газетного номера, що має стати, так би мовити, внутріредакційним «законом». Потрібно сформувати й графічний «кодекс» газети. Навчитися планувати роботу творчого колективу редакції; знаходити потрібні теми; встановити зворотній зв’язок із читачем… Нюансів чимало.
Від якості структури – якість наповнення
Валерій Горобець розповів і продемонстрував на прикладі газети «Трудова слава» структуру газетного номеру на 16-20 сторінок. Він зазначив, що обсяг публіцистики в такому виданні становить вісім сторінок. Тож із чого складається подібна газета?
1 сторінка – шапка, фото – часто є початком головного матеріалу номера, анонси інших публікацій, погода та, зазвичай, реклама.
2 сторінка – новинні журналістські матеріали.
3 сторінка – також новини, матеріали про місцеві проблеми, фотофакт.
4 сторінка – головна тема випуску.
5 сторінка (зважте – лише п᾽ята!) – матеріали про діяльність влади.
6 сторінка – постійна рубрика «Людина».
7, 8, 9 сторінки – телебачення.
Останні сторінки присвячені темам, які зазвичай чергуються через раз: споживач, ціни, кримінал…
У газеті на 24 сторінки, що виходить раз на місяць, додається розділ «Як справи?», що включає серйозні аналітичні матеріали, наприклад, про реформи в Україні. Раз на місяць з᾽являється літературна сторінка, тощо.
І планування стає простим!
Маючи чітко вибудовану структуру кожного номера, досить просто планувати роботу. Валерій наголошує, що розпорядок має бути прописаний заздалегідь: за яку рубрику чи шпальту яка людина відповідає завжди, які матеріали робляться навперемін різними журналістами, які готуються колективно. Відтак журналіст знає, що, скажімо, наступного номера йде його публікація під рубрику «Людина», він готує частину матеріалів для розділу про роботу влади, а наступного номера має здати шпальту про проблеми споживачів і новини на другу сторінку. У плані-графіку, що є у кожного працівника і кожен бачить себе в ньому, відзначені також дні здачі та верстки шпальт. Це допомагає працювати без авралів.
Звичайно, на 100 відсотків, говорить Валерій, план виконати неможливо, адже може трапитися будь що, наприклад, зірватися конференція, зустріч або захворіти людина. Проте в їх редакції відсоток виконання плану сягає 80. Нерідко, відзначає Валерій Германович, працівники газети у разі якихось змін та непередбачених ситуацій заміняють одне одного.
Теми – навколо нас
Валерій Горобець розказав про важливі та актуальні теми газети «Трудова слава», що цілком важливими та актуальними можуть стати й для будь-якої іншої місцевої газети. Це місцеві політичні події, оперативні новини та розповіді про місцеві проблеми, портрети людей, аналітика на загальнодержавні теми… Наша функція, говорить Валерій, розповідати про те, що, можливо, чекає на читача завтра.
Основну тему номера насправді знайти на так і складно, адже навколо скільки всього трапляється! Складніше, наголошує Валерій, поїхати на місце та описати ситуацію. У деяких редакціях, буває, ніхто не хоче їхати заради матеріалу в села. Але ж багато читачів живуть саме там, і їм буде не цікаво читати газету, в якій про них і про їх потреби і проблеми нічого не написано.
Треба робити газету теплою, людяною, і читачі до неї потягнуться. Валерій зробив акцент і на тому, що потрібно писати нормальною, людською мовою.
Що ж до дописувачів, які, буває, атакують газету зі своїми матеріалами, то у редакції Валерія Горобця існує тверде правило: «Ми відмовляємо всім, хто несе в газету різний непотріб».
Зацікавити й журналіста!
Валерій Горобець розповів про систему заохочень, яку можуть використовувати в редакціях. Зокрема, про надбавку за інтенсивність.
Гонорар кожного працівника формується із балів. Один бал коштує, наприклад, 18 гривень. Відповідно, якщо працівник багато пише, його гонорар більший. В ідеалі, вважає Валерій Германович, зарплата і гонорар повинні бути 50 на 50 відсотків. Така система має стимулюючий характер, за допомогою чого матеріалів буде більше і вони будуть якіснішими.
На переконання редактора, весь час перебувати в офісі не потрібно, достатньо буває скидати матеріали електронною поштою, – головне, аби не порушувався графік. «Ми не гонимося за присутністю, – каже Валерій, – достатньо, аби в редакції завжди була одна розумна людина, здатна прийняти відвідувача, вислухати його, зібравши таким чином потрібну інформацію або отримавши рекламу».
«Наша редакція, – говорить Валерій, – як сім’я. Ми розуміємо проблеми кожного, в разі необхідності, наприклад, оплачуємо лікування, надаємо внутрішні безвідсоткові кредити працівникам».
Щоб ваш продукт мав попит…
Юлія Бережна-Камінська наголосила: які б не були висока мета та гарний план, а насамперед важливо, щоб ваш проект був вигідним і мав попит. «Коли я стала головним редактором, – розповідає Юлія, – газета «Ірпінський вісник» була в скрутному положенні. Не було довіри, газета мала бідний вигляд, а її зміст складався з сухих новин і фотографій різних чиновників…»
Це зовсім не цікавило потенційних рекламодавців. Редакція мала борги, зарплати були низькими. Але з часом, буквально за півтора року, відзначає Юлія, вдалося покращити ситуацію. Видання перейшло від 8 до 16-24 сторінок. Були запущені рекламно-іміджеві проекти. Зарплати піднялися. Для цього потрібно, аби колектив був готовим до змін, готовим вкладати сили та час у спільну справу. Як раз тут і виникає одна із головних проблем. За малу зарплату хороший працівник не буде працювати «на повну». Йому краще знайти роботу в Києві, що знаходиться неподалік, та заробляти в кілька разів більше. За невелику зарплату готові працювати ті, хто навряд чи зможе покращити газету, тому що не мають досвіду або необхідних здібностей. Не менш важливою проблемою Юлія вважає саме місце їх проживання, тому що Ірпінь знаходиться біля Києва, а звідкіля люди їздять в Ірпінь, зазвичай, відпочити. Всі їх справи та проблеми в Києві… Та все ж газета знайшла шляхи до свого читача, за досить короткий термін збільшила в кілька разів до того убогий наклад. Тобто знаходить той, хто реально шукає можливості в роботі.
Валерій побажав пам᾽ятати: важливо працювати заради людей. А оскільки час не стоїть на місті, потрібно змінюватися, втілювати в життя нові ідеї, шукати нові шляхи.
На тренінгу навчався
Андрій ГОЛОВЕНКО
