«Чому змінився український правопис? Які нововведення ми маємо знати? Що потрібно для успішного засвоєння нових правил?» – ці та багато інших питань обговорювали з кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри журналістики та філології Сумського державного університету Аллою Яровою. Дискусія проходила у затишному приміщенні книгарні «Є», що на «Сотні». Відвідати її могли всі, хто цікавиться долею розвитку мови, хоче не тільки знати, а й розуміти процеси змін у правописі.
22 травня 2019 року уряд видав постанову про новий правопис. Остаточна ж його версія з’явилася 3 червня. Як стверджує Алла, цей розрив у часі й потрапляння у відкритий простір незатвердженої редакції спричинили багато дискусій і суперечок навколо питання. Втім, сам намір створити новий правопис почали критикувати ще в 2018 році. Робили це не тільки пересічні громадяни, а й затяті мовознавці нашої країни, історики, українська влада тощо. Так, Ірина Фаріон, політична й суспільна діячка, доктор філологічних наук, у одному з випусків програми «Правда» назвала цей проект «проектом компромісів, дуалізму та повної шизофренічної невизначеності». Досить критично до змін поставився й Нестор Шуфрич, у минулому український історик і педагог, а наразі народний депутат України, який у ефірі каналу «112» назвав уряд индиками й побажав йому швидше піти у відставку, аби не мучити ні себе, ні людей.
Щоб познайомити з причинами створення нового правопису, Алла Ярова зробила дискурс в історію; нагадала про визначення самого терміну; вказала, на яких критеріях він будується (фонематичні, морфологічні, історичні). Особливу увагу було приділено критерію національної єдності, який у своїх працях виділяє Юрій Шевельов, український лінгвіст і літературознавець. Варто розуміти, говорив він, що наша територія належала різним державам, за якими закріпилися свої мовленнєві традиції. «Національна єдність» якраз і враховує всі ті особливості.
З 1933 року, зазначав Юрій, почав діяти критерій наслідування російської мови, зумовлений створенням правопису під керівництвом радянської влади, що орієнтувався на зросійщення українців. Алла Ярова називає той правопис «брутальним». На її думку, «найбільш українським» був правопис 1928 року, який брав до уваги східні й західні риси нашої мови.
Потім вимоги до мови ще кілька разів зазнавали змін – до того ж, досить згубних. Однак 1990 року почали танути крижані брили радянських законодавчих актів: нарешті повернули вживання літери «ґ» і спробували розрізнити вживання «г» і «ґ», відновили кличний відмінок. Однак, як правопис 1990 року, так і його редакції 1993, 1994 років, не переставали піддаватися критиці, бо автори робили все поспіхом, не допрацьовували до кінця правила, а найголовніше – не відступали від проросійських тенденцій.
Щодо нового правопису, то Алла Ярова вважає його надзвичайно м’яким. Адже він дуже обережно вводить нові норми, які насправді є «старими», зокрема, закріпленими ще в 1928 році. «Мені хотілося, щоб авторський колектив був більш рішучим», –коментує філологиня. На її думку, укладачі хотіли законсервувати два можливих варіанти, аби історія сама з часом вирішила, який із них приживеться у суспільстві.
«Мову треба вивчати, не лякатися, з цікавістю сприймати нововведення», – закликає доповідачка.
Щоб відкинути всі сумніви щодо абсурдності закидів до нового правопису, вона наводить приклади. Так, вживання «и», «і» залишається сталим. Тобто ніяких «индиків» не буде. Додається «и» лише на початку таких слів, як «ич», «икання» або на початку тюркської лексики.
У більшості слів англійську літеру «h» замінятиме український відповідник «г» (скажімо, не «Хемінгуей», а «Гемінґвей »). Однак це не стосуватиметься давніх запозичень з «х», як ось «хот-дог», «хокей» тощо. Власні ж імена будуть писатися з «ґ». Такі зміни фахівчиня вважає необхідними для максимально точного відтворення звучання іншомовної лексики тощо.
Нові частинки (екс, прес, віце, арт…) уніфікуються. Наприклад: експрезидент, артпростір.
Однак, і цього разу влада гальмує процеси адаптації до нових приписів. Відсутність довідників не дає можливості ретельно розібратися у змінах, забезпечити нормальне пристосування до них. «Потрібен перелік узаконеного написання того чи іншого слова… Хотілося б від уряду більшого сприяння в засвоєнні нововведень, зокрема появи довідкової літератури», – коментує Алла Ярова. Вона зізнається, що буде досить проблематично призвичаїти студентів до змін, бо академічний курс мови за обсягом годин не дозволятиме досконало їх опанувати. Тож зараз у планах кандидатки наук створення додаткового короткотермінового курсу для детального вивчення нових норм. Чи буде він затверджений, чи ні, – все залежить від керівництва вишу.
Детальніше з редакцією нового правопису можна ознайомитися за посиланням: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/%202019.pdf
Анастасія ДЄДОВА
