Ім’я Павла Анікейцева добре відоме не лише у Шостці, а й поза нею – він ініціатор низки челенджів, до яких долучається дедалі більше людей. Разом вони працюють над тим, щоб зробити рідне місто чистішим, охайнішим, комфортнішим, а головне – крок за кроком формувати у суспільстві культуру відповідального ставлення до довкілля.
Усього за один травневий день на шосткинських вулицях було висаджено понад 40 дерев: так відгукнулися мешканці на ініційовану Павлом Анікейцевим і підтриману Станцією юних натуралістів акцію «Стоп корона: посади дерево здоров’я». Усім бажаючим приєднатися до озеленення міста було запропоновано безкоштовно отримати саджанці, а доставляти їх зголосився Павло. Через кілька годин від початку челленджу, люди почали масово телефонувати і замовляти саджанці.
Вже наступного дня на вулицях Свободи, Некрасова, 6-ї Гвардійської Дивізії, Онупрієнка, Марата і Робочій було висаджено 15 каштанів, 12 оцтових дерев, 4 клена, 4 липи, 4 карликових сливи, одну вишню і один абрикос.
Як тоді повідомляла місцева преса, акцією зацікавились також жителі Конотопа. Аби доправити саджанці до сусіднього міста, Павло Анікейцев подолав на велосипеді близько 40 км, а конотопці виїхали назустріч. Підтримали челлендж і «прийняли» на своїй території саджанці Конотопська метеостанція та Медико-санітарна частина ТОВ «НВО Червоний металіст». А згодом до акції приєднались жителі інших областей України.
– Ми відправили саджанці з інструкцією щодо висаджування і догляду до Львівської, Вінницької, Хмельницької, Харківської та Київської областей, – повідомив Павло на своїй сторінці у Фейсбук. – Дуже приємно, що наша ініціатива знайшла живий відгук, адже карантин закінчиться, а дерева будуть радувати і дарувати здоров’я довгі роки. Вкотре переконуюся, що разом ми зможемо впоратися з будь-яким завданням!
Тоді ж, у травні, активіст запустив ще один челлендж – #Стоп_сміття. До еко-руху долучилися не байдужі до стану довкілля шосткинці і навели лад у різних куточках рідного міста: на вулицях, у дворах, біля Галенківського озера.
Наша реальність
Про хід акції Павло постійно інформував через Фейсбук. Так, 17 червня він писав: «Челлендж: #Стоп_сміття. Не будь свинею – прибери за собою!” продовжується! Я отримав багато повідомлень з приводу території відпочинку біля Шосткинського інституту, і ми не могли не відгукнутися. Дякуємо студентам інституту, які вчергове довели, що витрачають час не лише на навчання і відпочинок, а й із задоволенням продуктивно займаються соціально корисними речами. Надходить усе більше і більше пропозицій звернути увагу і на інші місця нашого міста. Приєднуйтесь! Разом ми зможемо!»
Стоп сміття
В рамках челленджу активісти провели конкурс «Підкинь до урни!», приурочений до Міжнародного дня захисту дітей. Треба було зняти на фото або на відео, як ви робите місто чистішим, прибираючи сміття у місці загального користування і відносячи його до урни, виставити на фейсбук-сторінці в коментарях під відповідним постом – і набрати найбільше лайків. Переможці отримали символічні призи. Прикметно, що ініціативу Павла підтримали навіть найменші: серед найактивніших були вихованці дитячого садочка №5 “Теремок”.
Естафету перейняли активісти з Сум, а в Шостці тим часом під гаслом «Чистий двір розпочинається зі спільної ініціативи!» набирав розмаху інший челлендж – «Стоп-бурьян!». Небайдужі громадяни спільними зусиллями очищали від бур’яну захаращені двори та вулиці, і чистих куточків у Шостці ставало дедалі більше: по вул. Робочій, Студентській, Депутатській…
Прибирання вул Депутатської, серпень 2020
Учасник челленджу з прибирання бур’янів Дмитро Васильцов
До речі, змонтувавши ролик про своє корисне дозвілля, шосткинські активісти посіли перше місце у Всеукраїнському конкурсі «Історія екорозвитку моєї громади», яку проводили Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада» та екозахисна ініціатива Ecofriendly Ukraine.
Хто ж він, активіст Павло Анікейцев? Особистість непересічна: об’їздив 18 країн, п’ять років жив, навчався і працював у Китаї, не дивиться телевізор і займається спортом. Знайомимося ближче.
Павлу нещодавно виповнилося 30 років, народився і виріс у місті Шостка на Сумщині. У 2009-2014 рр. жив у Києві та навчався у політехнічному університеті, а з 2014-го по 2018-й рік навчався і працював у Китаї та країнах Південно-Східної Азії. Розповідає, що вперше з громадською діяльністю стикнувся ще в дитинстві, коли вчителі рідної школи виводили учнів на суботник і пояснювали, для чого це потрібно. Але з огляду на те, що участь у суботнику була обов’язковою, діти не дуже добре усвідомлювали його користь. Розуміння прийшло пізніше.
– У Макао в 2018 році, коли я там жив і працював, довелося пережити два доволі сильних тайфуни, після яких місто перетворюється на суцільне звалище. Я бачив, як люди без тіні сумніву виходили на вулиці рідного міста, без владних гасел чи закликів активістів, а тому, що це їхній рідний дім. І я, українець, теж наводив лад у моєму, на ту мить, місті-домівці, пліч-о-пліч з філіппінцями, камбоджійцями, непальцями, китайцями та всіма іншими, хто працював у цьому місті і жив поряд з корінними жителями. Усі вважали вулиці і місто в цілому своїм спільним домом.
Повернувшись до Шостки, під час карантину вирішив проводити свій вільний час з користю не лише для себе, а й активізувати містян. Першим челленджем став «Стоп корона – посади дерево здоров’я». У місті у людей давно назрівало бажання покращувати рідні двори новими саджанцями, але вони не знали, де їх роздобути. Тут допомогла Шосткинська станція юннатів: було висаджено понад 120 саджанців в Шостці і близько 40 відправлено в регіони України.
– Які зі своїх ініціатив вважаєте найуспішнішими і чому?
– Вважаю успішною кожну з них, адже вони привертають увагу та змушують замислитися. Особисто мені найбільше сподобався конкурс «Підкинь до урни!», у ньому брало участь багато діток, навіть цілі дитсадки. Вони дуже трепетно поставилися до справи і продовжують стежити за собою та привчати своїх однолітків дотримуватися чистоти у рідному місті.
– Хто долучається до ваших ініціатив?
– У наших челенджах беруть участь усі: від трирічних дітей до людей похилого віку; люди, різні за професією і соціальним статусом; ті, хто хоче бачити чисте, охайне і затишне місто.
– Чи багатьох надихає ваш приклад?
– Надихає багатьох, з кожним новим челленджем бажаючих долучитися стає більше. Якщо на перші прибирання приходило по двоє-троє людей, то тепер акції збирають вже по 20-30, і майже завжди більше половини – нові обличчя. Ця хвиля вже зачепила все місто, і не тільки наше.
– Як, на вашу думку, відгукнулися Суми на челлендж #Стоп_сміття?
– У Сумах поставилися до нього із зацікавленістю, але, на жаль, акція не набула бажаного резонансу і не знайшла такої підтримки, як це було в Шостці. У Сумах до неї долучилися переважно спортсмени та школярі, показавши чудовий приклад іншим. У Шостці ж – брали участь дитячі садки, медколедж, інклюзивна студія «Турбота» та багато звичайних жителів різних вікових груп. Вважаю, що це не так проблема самого міста, як питання появи подібних челленджів. Упевнений, якби я в травні зненацька покликав усіх прибирати місто, мало хто погодився б, але поступово, крок за кроком, люди побачили, що так можна, і стали більше цікавитися. Сумчани обов’язково до цього прийдуть, слід лише бути наполегливішими в бажанні робити місто чистішим, і частіше проводити такі акції.
– Які ваші життєві принципи і пріоритети?
– Мої життєві принципи досить незвичні і не завжди зрозумілі сучасним українцям, адже, на жаль, сьогодні зовсім небагато людей вірять в альтруїзм. Поживши у багатьох країнах, вивчивши їхню культуру і побут, зрозумів, що найкраще живуть там, де борються з проблемами спільними зусиллями, а не чекають, що їхні проблеми вирішить влада, служби чи активісти. Тому всі організовані мною челленджі проходять під гаслом: #Разом_ми_зможемо!
А загалом, моїми життєвими принципами завжди були доброта, взаємодопомога, підтримка тих, хто її потребує, і справді її гідний; працьовитість (як у фізичному, так і в інтелектуальному сенсі); культурність і відповідність поняттю «людина слова» (пообіцяв – зроби!).
Що стосується пріоритетів, то вони завжди первинно духовні, а матеріальні цінності – на другому плані. Я надам перевагу тридцятиденній мандрівці у подраних кедах, будучи напівголодним, ночуючи в наметі, аеропорту або в автобусі дорогою між містами нової країни, яку пізнаю, – а не банальному 5-денному відпочинку в тій же країні, але на пляжі з розкішним готелем і шведським столом.
Павло Анікейцев зізнається, що джерело його життєвої енергії – у прагненні до нового досвіду і знань. Він постійно шукає і пробує щось нове. Крім усього іншого, займається спортом (майстер спорту України з радіоспорту (спортивна радіопеленгація) і бере участь у чемпіонатах області, України та Європи і як спортсмен, і як член суддівських колегій.
– Вас, мабуть, часто запитують, як ви усе встигаєте?
– Так. Скажу з досвіду, чим відрізняється мій день від дня моїх знайомих. Це, наприклад, більш ніж 12-річна відсутність у моєму житті телевізора (не дивлюся його зовсім); заповнення вільного часу максимально корисними речами (замість повалятися на дивані ввечері піду побігаю годину-півтори; паралельно з переглядом фільму щось малюватиму, лагодитиму, шитиму, стругатиму, паятиму і т.д., але не зможу просто втупитися в монітор і нерухомо втрачати час). Також дотримуюся принципу «краще робити щось безкоштовно, ніж просто нічого не робити», в зв’язку з цим часто читаю лекції і/або проводжу курси для школярів і студентів, розповідаю про свій шлях від простого учня простої школи до студента китайського вузу, мандрівника; про свій досвід роботи і т.д., мотивуючи і навчаючи чомусь новому. Але за однієї умови: що я для них це робитиму винятково безкоштовно. Тому що вважаю, що мій життєвий досвід не має ціни, він безцінний.
– У чому, на вашу думку, полягають основні проблеми українського суспільства, і якими можуть бути шляхи їх вирішення?
– Проблеми є в будь-якому суспільстві – їх я бачив скрізь, де б не доводилося жити. Різні країни часто мають схожі проблеми, але є різниця в тому, як вони з ними намагаються впоратися. Багато хто звик чекати, що всі питання «оптом» вирішить якийсь супергерой (президент, політик, супермен, ін.). Розраховуючи, що від них вимагається лише ходити на вибори, платити податки та іноді критикувати супергероїв за те, що ті не справляються з покладеними на них завищеними очікуваннями. А є, наприклад, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, де суспільство об’єднується і вирішує проблему спільно. Влада не чекає, що «люди перестануть смітити на вулицях», а містяни не чекають, що «влада вирішить їхні проблеми, варто лише скаржитися і чекати». Великою проблемою, в тому числі, нашого суспільства, вважаю відірваність влади від народу і в зв’язку з цим відсутність єдності. Саме тому не втомлююся повторювати, що #Разом_ми_зможемо!
У житті завжди є місце для спорту
На завершення зазначимо, челендж #Стоп_сміття у Шостці триває досі та залучає нових прихильників. Не так давно Павло на своїй фейсбук-сторінці повідомив: «Дружною компанією активних шосткинців ми планували прибрати парк біля стадіону «Свема»! Нас випередили! Ми дякуємо людям, які це зробили. Але, не втрачаючи часу, ми перемістилися на «хімреактивівське» озеро, про яке нам не раз говорили, і ось його час прийшов! Разом ми зібрали 62 стодвадцятилітрових мішка сміття».
Павло також подякував АЗС WOG за допомогу з вивезенням сміття (отож, долучаються не лише громадяни, а й підприємства!) і, як завжди, звернувся до всіх охочих: «Приєднуйтесь!»
Алла Акіменко, Суми
Сумський прес-клуб пропонує ЗМІ матеріал для безкоштовного передруку
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED.
