Голова Чернеччинської сільської громади Роман Бублик, презентуючи свою територію учасникам престуру, ініційованого, до речі, самою громадою, розповів чимало цікавого. Особливо наголосив, що громада має родзинки. Які? Наприклад, це – майбутній цех із виробництва торф’яних і дров’яних пилетів (брикетів). Також майбутнє, але цілком зриме будівництво сонячної електростанції. Відкриття гірсько-лижного рекреаційного комплексу «Славна» у селі Журавне. Це вже реальна лінія з сортування та переробки твердих побутових відходів. Багатий музей Іванівської дослідно-селекційної станції. Цікаві фестивалі та свята, що відбуваються «фірмово» у різних населених пунктах – для всіх сіл громади… Це… Та що там казати! Краще побачити самим.
І якщо ви сюди завітаєте, то дізнаєтеся, що візитна картка одного з 32 сіл, об’єднаних у громаді, Бугруватого, – малювання нафтою. Не уявляєте? Ми теж не уявляли. Але ж як може бути інакше, якщо Бугрувате, як кажуть місцеві, – нафтова столиця. Бо Чернеччинська громада має ще одну родзинку, чи, швидше, родзинище, – тут знаходиться одне з найбільших нафтових родовищ України. А це – сотні свердловин, – говорить начальник цеху №1 видобутку нафти НГВУ «Охтирканафтогаз» Андрій Боговиченко.
Воно дає близько 20% видобутку ПАТ «Укрнафта». Відповідно, громада отримує свою частку з цього видобутку. І це – зміни останніх часів. Бо раніше місцеві громади нічого, окрім земельного податку, не отримували. Три відсотки від видобутку – справа зовсім інша. Це вже вагомий внесок у розвиток громади. І, варто відзначити, стосунки нафтового підприємства з селами поліпшилися. Окрім того, нафтовики дбають про екологічний стан території, – запевнили нас.
Інакше й бути не може, – говорить в.о старости Бугруватського старостинського округу Юлія Таран. «Родовище обіймає територію з радіусом у 200 кілометрів. І це – наша земля. І наші сільські хлопці тут теж працюють».
Так а що ж із малюванням нафтою?
…На березі мальовничого ставка, серед дерев уже були встановлені своєрідні мольберти. Юлія Таран познайомила нас із Альоною Мурай, яка мала за кілька хвилин стати нашою вчителькою.
«Ми хочемо, щоб ви теж спробували помалювати нафтою. Я спробувала, і ви знаєте, це дуже така, як каже дітвора, «заліпатєльна» справа. А малювати я люблю, мій дід художник, то якийсь талант передався й мені. Але професійно я не художник…», – розповіла Альона Іванівна. Вона викладає у місцевій школі українську мову та літературу, а ще керує у будинку культури дитячим ансамблем «Перлинки». Керує вдало, бо ж колектив перемагав на всіляких конкурсах, минулого року – навіть на міжнародному.
Попивши запашного чаю, беремося до пензликів. Тим часом Альона Мурай пояснює: «Загалом нафта буває трьох видів вʹязкості. На території Бугруватського родовища вона найв’язкіша, густа, що добре і для малювання: не стікає. Нафта має пастильні властивості, тому висихає не швидко, та якщо висихає, то навічно… Якщо малювати тонесенько, то при повному висиханні малюнок змінює свій колір, стає коричневим. Якщо густіше – він зберігає чорне забарвлення, але сохне, звичайно, довше».
«Врахуйте, – посміхається заступниця сільського голови з гуманітарних питань Євгенія Коритник, – це унікальний майстер-клас. Ми дивилися в інтернеті, ніде не знайшли нічого подібного. Тож тут, у селі Бугрувате, вчимося малювати нафтою вперше в Україні». Євгенія Афанасіївна і сама сідає до навчального столу, щоб побути ученицею.
А що малювати? Багато хто, зачарований березовим гаєм, що нас оточує, малює дерева. Звикаючи до матеріалу, починаємо брати менше «фарби» на пензлика, сміливіше робити мазки…
Малюнки забираємо з собою, – хай сохнуть дорогою. А для них нам дарують рамочки – щоб зручніше було зберегти цю памʹять про унікальне заняття і, звичайно, про село Бугрувате та всю Чернеччинську громаду.
Жанна Стрілець
