Складна ситуація в Україні навряд чи колись дозволить повністю компенсувати витрати на повноцінну роботу лікарень за рахунок державного фінансування. Тому медичні заклади намагаються знаходити альтернативні способи збору коштів з пацієнтів – у вигляді благодійних пожертв через благодійні фонди.
Що ж таке «благодійність»? Визначення цього терміну в українському законодавстві звучить як «безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності».
Відповідно до положень цього закону, пацієнти мають цілковите право надавати грошову чи іншу допомогу лікарням добровільно для закупівлі необхідних медикаментів, ремонту приміщень чи обладнання. Але де ж у цьому ланцюжку пацієнт-лікарня стоїть благодійний фонд? Чи на своєму місці він знаходиться і яку роль виконує?
На сьогодні держава не розрізняє благодійні фонди, які діють при лікарняних закладах, і будь які інші благодійні організації. Їхня діяльність визначається Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також «Основами законодавства України про охорону здоров’я». Також певні спроби регулювати цей процес робляться за допомогою відповідних постанов Кабінету міністрів та місцевих нормативних актів, прийнятих управліннями та департаментами охорони здоров’я, які впорядковують відносини фондів та лікарень, регламентують процедури звітування тощо.
Благодійний фонд фактично здійснює роль посередника у фінансових стосунках між громадянами та лікувальним закладом. Для свого функціонування фонд може стягувати не більше 20% від річного доходу на адміністративні витрати. Решту коштів та ресурсів – повинен передавати на баланс закладів медичної допомоги (лікарні, поліклініки).
Стаття 7 закону про благодійні організації визначає, що:
– збір повинен відбуватись з використанням електронних засобів, а не готівки;
– особа, що збирає пожертви, повинна мати нотаріально посвідчену довіреність керівника благодійної організації;
– особа, що збирає пожертви від власного імені, повинна працювати за контрактом, укладеним із благодійною організацією;
– особи, що працюють на державній або іншій публічній службі, не мають права збирати благодійні внески;
– заборонено збирати пожертви на цілі, що суперечать законам України або у формі підакцизних товарів.
Отже, для того, аби забезпечити прозорість використання коштів, закон вимагає ліквідувати людський чинник та запровадити електронний рух коштів: адміністрація лікувального закладу повинна видати банківський рахунок благодійного фонду, а особа може зробити пожертву у найближчому терміналі. Разом із цим, лікарня самостійно обирає благодійний фонд без втручання міської влади.
При цьому важливо те, що жодних розмірів пожертв благодійні фонди встановлювати не можуть, адже пожертвування є добровільним. Тож коли в лікарні вам говорять заплатити до фонду, скажімо, 70 гривень, саме вам вирішувати – скільки саме заплатити і чи платити взагалі. Адже добровільність пожертви означає «скільки хочеш – стільки і жертвуєш». Жодних законодавчо встановлених «прейскурантів» існувати не може.
Яка ж ситуація з благодійними фондами при сумських лікарнях? Громадська організація «Бюро аналізу політики» звернулася із запитами до 22 комунальних лікарняних закладів, розташованих у місті Суми. Виявилося, що благодійні фонди працюють лише при чотирьох з них:
– Комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня»;
– Обласний комунальний заклад «Сумська обласна стоматологічна поліклініка»;
– Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня №1»;
– Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня № 5».
Інші лікарні і диспансери працюють напряму з пацієнтами: або приймають пожертви напряму на рахунок лікарні, або… беруть їх готівкою, на що не мають жодного права. Утім, не спійманий – не злодій. У отриманні ж коштів одразу на рахунок лікарні, без посередництва благодійних фондів, є одне застереження: оскільки лікарні є комунальними установами, їм доводиться проводити закупівлю необхідних медикаментів чи обладнання через процедуру тендеру. Що, як мінімум, робить цю закупівлю дуже розтягненою у часі, а як максимум – взагалі фактично неможливою.
Але повернемось до наших фондів. Їхні назви не вражають різноманітністю:
– «Здоров’я майбутнього» (працює при обласній стоматполіклініці);
– «Медицина XXI століття» (при міській клінічній лікарні №5);
– «Медицина майбутнього» (при міській клінічній лікарні №1);
– «Медицина майбутнього нова» (при обласній клінічній лікарні).
Не дуже вражає і різноманітність прізвищ: за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у двох з чотирьох названих фондів співзасновниками є головні лікарі тих лікарень, при яких працюють дані фонди.
Так, одним із трьох співзасновників фонду «Медицина майбутнього нова» є Горох Володимир Васильович, одночасно – головний лікар Сумської обласної клінічної лікарні. А одним з двох співзасновників фонду «Медицина XXI століття» – головний лікар міської клінічної лікарні №5 Петренко В’ячеслав Юрійович.
Утім, юридично це неможливо класифікувати як конфлікт інтересів. Адже головні лікарі не є державними службовцями, тому довести в даних випадках конфлікт інтересів складно.
Мало того: благодійний фонд, який діє при лікарні, взагалі не зобов’язаний оприлюднювати свою фінансову звітність. Поширюються лише загальні вимоги про необхідність подання фінансової, статистичної та іншої обов’язкової звітності у порядку, встановленому законодавством. Зрозуміло, що відсутність звітування створює можливості для серйозного зловживання коштами.
Тим більше, що суми коштів, що проходять через благодійні фонди, є досить немалими. Згідно даних, наданих самими фондами, за минулий рік через чотири названих «лікарняних» фонду пройшло 5 мільйонів 143 тисячі 714,97 гривень, а за перше півріччя 2016 року – 2 мільйони 976 тисяч 500,43 гривень благодійних коштів.
Процедура оформлення фондами цих коштів є досить неоднорідною. Вимоги до касових ордерів, банківських операцій є дуже різними і широкими. Тож фактично її дотримання лежить на совісті самих фондів. Те ж саме стосується іншої складової благодійної діяльності – перерахування коштів від фонду власне на лікарню.
Зокрема, у Сумській обласній клінічній лікарні процедура є наступною. Завідуючий відділенням пише запит на керівника фонду з проханням надати благодійну допомогу на відповідну суму (яка дорівнює вартості необхідних медикаментів). А фонд оплачує вартість цих медикаментів зі свого рахунку. При цьому, зрозуміло, що вибір постачальника ліків залишається повністю за фондом і жодним чином не може бути проконтрольована.
Інша справа – фонди, які взагалі працюють «напівпідпільно». Так, у Сумській обласній стоматологічній поліклініці вдалося знайти лише касу самої поліклініки, де можна оплатити медичні послуги напряму до лікарняного закладу, згідно розцінок, встановлених відповідною постановою Кабміну.
А благодійний фонд «Здоров’я майбутнього», що працює при цій лікарні, жодної помітної оку діяльності не веде, хоча і орендує у приміщенні поліклініки кімнату і перераховує на її рахунок благодійні кошти.
Отже, зрозуміло, що діяльність благодійних фондів потребує впорядкування їх діяльності і приведення до якогось спільного знаменника. Наприклад, відповідне управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації або міськради могли б встановлювати типові форми договорів між фондом і лікарнею та зобов’язувати медичні заклади підписувати ці договори. Угода могла б передбачати , строк, обсяг, зміст та інші особливості звітування як фонду так і лікарні, як один перед одним, так і перед пацієнтами.
Але мусимо пам’ятати – звітують перед тим, хто вимагає звіту. Сьогодні вам може бути ніколи і «не до того», а завтра ваші близькі підуть тим же рекомендованим вами шляхом, а післязавтра ми усі разом скажемо, що це – система, яку не можливо зламати. Вимагайте чек. Вимагайте звіт. Відтак кожна людина зможе легко прослідкувати за тим, на що саме були витрачені її кошти.
Довідка: «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги» – програма, яку 3 рік поспіль реалізують експерти Інституту аналітики та адвокації у різних областях України. Основна мета – “опрозорення” та нормативне врегулювання співпраці благодійних фондів та лікувальних закладів. Минулого року команді “побороборців” вдалось запровадити механізми підзвітної діяльності у Луцьку, Вінниці, Черкасах, Чернігові, ще раніше у Полтаві і вже сьогодні місцеві громади цих міст бачать скільки коштів збирається фондами та куди і скільки коштів витрачається лікарнями, адже останні публічно та відкрито звітуються. Слід зауважити, що до ініціативи сьогодні приєдналось понад 18 громадських організацій з абсолютно різних регіонів країни. До кінця 2016 планують запровадити таку практику у Тернополі, Сумах, Миколаєві та Житомирі.
