Ще у жовтні минулого року Верховна Рада схвалила два дуже важливі для нашої країни закони, які у медійній сфері звикли називати «екологічними» – № 2009а-д «Про оцінку впливу на довкілля» та № 3259 «Про стратегічну екологічну оцінку». Це крок, якого давно чекали українські екологи та громадськість, це – зміни, які Україна повинна провести відповідно до міжнародних зобов’язань. Але гучна «перемога» швидко змінилась на чергову «зраду»: Президент Петро Порошенко застосував право вето щодо «еко-законів»,при цьому сформулювавши зауваження досить загально. Зараз профільний комітет допрацьовує закон, однак Україна вже порушила усі можливі дедлайни для впровадження цих змін.
Екологічні закони – зобов’язання України
Мета цих «екологічних законів» – встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо) та Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція), стороною яких є Україна. Ці закони також забезпечують належну адаптацію національного законодавства до таких директив ЄС:
Директива № 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (кодифікація);
Директива № 2001/42/ЄC про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище;
Директива № 2003/4/ЄC про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви № 90/313/ЄЕС;
Директива № 2003/35/ЄC про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що стосуються навколишнього середовища, та внесення змін і доповнень до Директив №№ 85/337/ЄЕС та 96/61/ЄС про участь громадськості та доступ до правосуддя.
Прийняття цих законів означатиме, що всі об’єкти, які можуть якимось чином вплинути на навколишнє середовище (фабрики, заводи, ГЕС тощо), крім того,громадськість зможе вплинути на процес схвалення рішення щодо будівництва, оскільки проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та її результати будуть прозорими та публічними, тобто ці закони забезпечать можливість запобігти, мінімізувати і контролювати негативний вплив на довкілля від діяльності людини. До розробки законопроектів, окрім урядовців та міжнародних експертів, широко залучалася екологічна громадськість України, неурядові організації, що працюють у сфері охорони довкілля.
10 років порушення міжнародних конвенцій
Україна, «завдяки» вищим органам влади, вже порушила всі можливі «дедлайни» для прийняття № 2009а-д «Про оцінку впливу на довкілля» та № 3259 «Про стратегічну екологічну оцінку». І це може мати відповідні наслідки. «Вже понад 10 років Україна залишається порушницею двох міжнародних конвенцій – Оргуської конвенції та Конвенції Еспо, і зараз вперше, оцінивши надісланий урядом нормативний акт, міжнародні органи дійшли висновку про його відповідність вимогам конвенцій. Якщо ж закон не буде прийнятий на поточній сесії, враховуючи безпрецедентну тривалість перебування України у стані порушення конвенцій, Наради Сторін конвенцій (у травні та вересні цього року) цілком імовірно позбавлять Україну прав і привілеїв за конвенціями, що є найжорсткішою санкцію в рамках цих міжнародних режимів», – пояснює Єлизавета Алексєєва, провідний юрисконсульт, керівник інформаційно-аналітичного відділу МБО “Екологія-Право-Людина”.
За її словами, 5 квітня цього року Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування розглянув після доопрацювання Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” (у зв’язку із накладенням Президентом на нього вето із висловленням ряду зауважень). Як пояснює Є. Алексєєва, на цьому засіданні, в порушення норм Регламенту ВР, рішенням Комітету закон був рекомендований до прийняття в першому читанні і за основу, в той час коли мав би бути рекомендований до прийняття в другому читанні і в цілому.
«Незрозуміло, чому Комітет пішов на таке свідоме порушення правил своєї роботи, але така маніпуляція матиме значні наслідки. Справа у тому, що голосування в першому читанні відкриває можливість для чергового ряду поправок, а це в свою чергу практично знищує шанс вчасно прийняти вкрай необхідний закон. Більше того, замість відведених Регламентом тридцяти днів Комітет доопрацьовував цей закон майже два місяці – із 7 лютого 2017 року, коли Верховною Радою України було прийнято рішення щодо направлення до Комітету на доопрацювання закону з пропозиціями Президента України. І це в той же час, коли цей закон мав статус Президентського, а відтак пріоритетного», – коментує Єлизавета Алексєєва і нагадує, що після ветування законів, Президент, у встановлений Конституцією десятиденний строк, висловив зауваження доволі загального характеру, які не могли бути проголосовані у Верховній Раді України в режимі поправок. Після цього протягом п’яти місяців Адміністрація Президента не спромоглася сформулювати якісні й чіткі пропозиції, натомість надіслала документ із пропозиціями змін, що по-перше, не впливають на зміст процедури оцінки впливу, а по-друге, сформульовані зі помилками у номерах статей. «Така халатність з боку Комітету та Адміністрації Президента цілком імовірно матиме значні негативні наслідки. Невідкладне прийняття Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” є вкрай важливим. Це вже давно вимагається цілою низкою міжнародних договорів та Угодою про Асоціацію Україна – ЄС, але ніяк не реалізується нашою державою. Подібні ж зволікання і малофахові коментарі, на жаль, не сприяють врятуванню міжнародного іміджу України, і навіть загрожують застосуванням до держави серйозних міжнародно-правових санкцій», – каже Єлизавета Алексєєва.
Для чого українцям «еко-закони»?
Окрім суто юридичної частини та прямих міжнародних зобов’язань нашої держави, прийняття цих законів є надзвичайно важливим для громадськості, яка отримає інструмент для впливу на будівництво, котре може зашкодити довкіллю. Процес проведення оцінки впливу на навколишнє середовище буде відкритим: громадськість зможе дізнатись, яка структура проводить ОВНС, зможе слідкувати за процесом роботи та, відповідно до її результатів, за потреби, буде мати можливість вплинути на прийняття рішення щодо дозволу на зведення об’єкту. Зараз це – чи не єдиний механізм впливу на розростання шкідливого для природи будівництва. Це стосується як фабрик і заводів (у тому числі й сміттєпереробних!), так і міні-ГЕС, які вже сильно надокучили жителям Карпат і нанесли непоправної шкоди природі.
«Зараз процес проведення оцінки впливу на навколишнє середовище регулюється Державними будівельним нормами. І тут варто зазначити, що вони не є погані, але у тому випадку, коли вони виконуються. У нас, зазвичай, це тільки на папері», – каже Оксана Станкевич-Волосянчук, еколог, керівник РМЕО «Екосфера».
«До проведення ОВНС на практиці не залучають серйозних фахівців, бо замовників проведення цих робіт цікавить результат, але не реальний, а вигідний для них. ОВНС в Україні зараз проводять фірми, які мають відповідні ліцензії від Мінрегіонбуду. Однак, ці структури, зазвичай, приватні, тому на практиці витребувати від них результати проведення ОВНС надзвичайно важко. З цим стикається не тільки громадськість, а й Державна екологічна інспекція, яка просто не може отримати ці документи, хоча й має на це право за законодавством. Відповідно, в результати ОВНС можна вписати все, що завгодно, тільки б замовник був задоволений. Це – теперішня жахлива українська практика», – розповідає Оксана Станкевич-Волосянчук і зазначає, що зараз єдиний дієвий інструмент протидії шкідливим для природи і довкілля будівництвам – проведення громадських слухань, на яких громада повинна погодити детальні плани території для виділення земельних ділянок під ці будівництва. У першу чергу це стосується зведення міні-ГЕС на річках. Зараз тільки на цьому етапі громада має право і можливість вплинути на процес будівництва або навіть заборонити його. Проте, часто на практиці громадські слухання щодо таких, безумовно, надзвичайно важливих питань, проводять «для галочки», збираючи на засідання «своїх» людей – громадян, які поставлять підписи під протоколом і не задаватимуть «непотрібних» запитань. Так на Західній Україні збудували не одну міні-ГЕС. «Екологічні закони», прийняття яких зараз свідомо затягується, дадуть можливість громадськості (екологам, активістам, будь-кому, хто цікавиться цією темою) слідкувати за процесом проведення ОВНС і бачити висновки експертів. А це, у свою чергу, відкриває можливість для людей впливати на будівництво. «Ці закони не є чимось новим: вони написані на основі тих, що вже багато років діють у країнах Європейського Союзу. Однак, у них є дуже сильний публічний блок – це нове для України – який зробить процес оцінки впливу на довкілля прозорим і відритим для всіх. Будь-хто зможе ознайомитися із цими документами. Відповідно, еколог, громадський активіст , отримавши відповідний висновок експертів, зможе донести до громади (якщо вона сама не цікавиться), що будівництво якогось об’єкту може значно погіршити якість їхнього життя і в подальшому впливатиме на здоров’я. За умови прийняття цих законів, результати ОВНС будуть у вільному доступі. Закон зобов’язує структури, які проводять оцінку, опублікувати її результати та провести обговорення їх із громадськістю. Відкритість і публічність – це єдиний інструмент, яким зараз ми можемо користуватися», – зазначає Оксана Станкевич-Волосянчук.
За словами еколога, під обов’язкове проведення ОВНС підпадають і санітарні рубки лісів. З прийняттям нових законів, документи щодо ОВНС по всіх ділянках, де плануються рубки, будуть у вільному доступі, відповідно, екологи матимуть можливість перевірити, чи співпадають дані, вказані у документах, із реальною дійсністю: «Ознайомившись із документами, можна буде просто поїхати на місце запланованих рубок і перевірити, чи дійсно ліс того потребує. Це вже великий плюс», – каже пані Оксана. «Затягують прийняття цих «екологічних законів» тому, що вони створюють головний біль дуже багатьом структурам і окремим особам, які звикли працювати і заробляти «по-старому» і не готові до змін», – додає вона.Еколог запевняє, що нові «еко-закони» не можуть бути не прийняті, бо на Україну у такому разі чекають неприємності на міжнародному рівні. Тому приблизний дедлайн – протягом півроку. Єдиним питанням залишається те, якими будуть остаточні варіанти законів і що за цей період встигнуть у них змінити.
Анна СЕМЕНЮК
Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».
