У області почали роботу шість гінекологічні кабінетів безбар’єрного доступу для жінок.
«…Привезли до нас бабусю з села, обстежили її, – стан запущений. Дуже запущений. От хворіла, але не зверталася. Ми її направили на лікування до стаціонару…»
«…Вчора звернулася до нас жінка на візочку. І як зручно, що ми маємо тепер адаптовані гінекологічні крісла, адже на звичайному просто неможливо було б її обстежити. Так само і з літніми жінками…»
«…Жінка з окупованої території, схоже, зазнала насильства, не знала, куди звернутися. Звернулася до нас. Це так важливо, аби жінки не лише Сумщини, а й інших регіонів розуміли, – їм нададуть допомогу незалежно від того, звідки вони та де живуть. Просто треба прийти…»
Це короткі фрагменти з розповідей лікарів, які вже долучилися до роботи у кабінетах безбарʼєрного доступу. Справді, безбарʼєрно: цілодобово, анонімно, кваліфіковано.
Такі осередки починають функціонувати у двадцяти областях України. Місцеві жінки або жінки, змушені переїхати до інших регіонів внаслідок війни в Україні, ті, хто постраждав від гендерно-обумовленого насильства чи просто потребує допомоги, зможуть її отримати. Про те, як реалізується проект «Гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу для жінок, які постраждали від гендерно-обумовленого насильства», ішла мова на засіданні «круглого столу» «Зберегти здоровʼя жінки», що відбувся в Сумах.
Координаторка проекту від Українського Жіночого Фонд Олена Панченко, онлайн-учасниця зібрання, наголосила: Сумщина дуже активна в своїй участі. Та судіть самі: з двадцяти інклюзивних крісел, що отримує Україна, шість надано нашій області. Кабінети створені у Сумському обласному клінічному перинатальному центрі, центральних районних лікарнях Конотопу, Шостки Ромен, Охтирки та Глухівській міській лікарні.
Опікується проєктом у регіоні громадська організація «Інтелект Сумщини», яка й переконала у потребі підвищеної уваги до області.
«Нашим завданням є не лише отримання обладнання, а передусім інформаційна робота, – говорить регіональна координаторка проєкту Світлана Півень. – Уже проведено кілька тренінгів, на яких ми розповідаємо жінкам про важливість збереження їх здоровʼя, вчасного обстеження».
На інформаційній складовій наголосила й лікарка-гінекологиня КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» Алла Русанова. Жіночі хвороби, навіть якщо це онкологічні захворювання, не є вироком. Але за умови, що хвороба буде виявлена на ранній стадії.
Що ж заважає жінкам вчасно звертатися до лікаря? Андріана Костенко докторка політичних наук, доцентка Сумського державного університету, керівниця Центру соціальних досліджень і членкиня правління ГО «Інтелект Сумщини», розповіла про соціологічні дослідження, проведені з цієї проблеми. Барʼєри доступу до допомоги різні, та часто це – ставлення жінки до самої себе. «Ми призвичаєні дбати про когось, а на себе завжди не вистачає часу», – резюмує дослідниця. Відтак лише кожна друга жінка – тобто тільки половина загалу! – відвідують гінеколога з профілактичною метою. Лише 60% з цієї половини роблять це систематично. Отже, порахуймо: регулярно стежать за собою лише від сили 30% жінок. «Це ми досліджували перед війною, – зауважує Андріана, – зараз ситуація ще гірша».
Особливі проблеми з онкогенікологією у жінок старшого віку. Ніби якщо тобі за 50, то вже й обстежуватися не треба, а це спричиняє чималі проблеми. Так само вразливими групами є жінки з інвалідністю, мешканки сільської місцевості. Справді, підтверджує учасниця засідання Оксана Ковальова, – коли почалася війна, з Великої Писарівки виїхали всі лікарі цього профілю.
Є й соціокультурні барʼєри доступу до медико-психологічної допомоги. Не кожна жінка знаходить у собі сили звернутися до лікаря після того, як зазнає насилля. Більше того, дехто терпить його роками вдома і не подається ні до правоохоронних органів, ні до лікувальних закладів. «Тут спрацьовує логіка «ми ж одна сімʼя», – пояснює старший інспектор управління дотримання прав людини Національної поліції Євген Євтєєв. – А отже, порушник не несе відповідальності за свої вчинки. Тому добре було б, аби в кабінетах безбарʼєрної допомоги надавалася і психологічна підтримка, пояснювали, куди можна звернутися, аби захистити себе».
Ще один соціокультурний барʼєр – відсутність розуміння того, що дбати про своє здоровʼя, надто ж про репродуктивне здоровʼя, – частина культури кожного. Це потрібно виховувати, говорити в школах. Утім, коли зачепили цей аспект, учасники «круглого столу» не могли приховати скепсису щодо успішного вирішення питання, принаймні найближчим часом. Олена Чирва, працівниця Садівської сільської ради, визнає, що саме слово «секс» у школах було табуйованим, у багатьох залишається таким і досі.
«У мене мама була вчителькою, – пригадує учасниця обговорення, то коли я при ній щось починаю своїм дітям на цю тему говорити, вона зразу мене зупиняє – «ти що?!»
Втім, згодилися присутні, важливо, що сьогодні зроблено корисний, суттєвий крок на цьому шляху. А тепер потрібно працювати далі: учасниці дійшло висновку, що питань для вирішення, повʼязаних зі збереженням жіночого здоровʼя, справді багато. Тож потрібно налагодити координацію між усіма дійовими особами, дотичними до мінімізації проблеми, – медиками, психологами, поліцією, громадськістю, медійниками. Потрібно настійливо пояснювати: здоровʼя жінки – це, вважаймо, стратегічне питання. Адже за будь-який складних умов слід дбати про майбутнє, а його корені – у здоровʼї жінки.
Додамо, що гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу обладнали завдяки Українському Жіночому Фонду та Благодійному фонду «Здоров’я жінки і планування сім’ї» у межах заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії, Європейського Союзу, Франції та Міністерства закордонних справ Республіки Корея.
Алла МАРКЕЛОВА
