На запитання відповідає медіаюрист Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.
«Чи обов’язково потрібні посвідки, бейджик та інші «опізнавальні знаки», якщо журналіст виконує свої обов’язки в тому ж місті, де працює, і де його фактично знають в обличчя?»
– Насамперед звернемося до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», де надано визначення, хто такий журналіст – це «творчий працівник суб’єкта у сфері медіа, який професійно збирає, одержує, створює, редагує, поширює і забезпечує підготовку інформації для медіа. Статус журналіста підтверджується документом, виданим суб’єктом у сфері медіа, професійною чи творчою спілкою журналістів. Документ, що підтверджує статус журналіста, має містити найменування та вид медіа, його ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа або найменування професійної чи творчої спілки, фото, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, номер документа, дату видачі і строк його дії, підпис особи, яка видала документ».
В цій нормі Закону зазначено, що підтвердженням статусу журналіста є документ, якій містить певний перелік відомостей. Ширше тлумачення має поняття журналіст, зазначене у примітці до статті 345-1 Кримінального кодексу України, але і вона передбачає в якості підтвердження статусу журналіста наявність посвідчення: «Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347 – 1, 348 – 1 цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів».
Для того, щоб журналіст міг скористатися своїми правами, передбаченими статтею 11-1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», національне законодавство передбачає обов’язкову наявність документа, що підтверджує його статус.
Для того, щоб отримати захист саме як журналіст, як передбачено статтею 17 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» та статтями 171, 345-1, 347 – 1, 348 – 1 Кримінального кодексу України, наявності самого посвідчення недостатньо. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити. З об`єктивної сторони перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності є діянням, що неправомірно ускладнює або унеможливлює здійснення такої діяльності.
Отож, журналіст не тільки має бути готовим в будь-який момент пред’явити документ, що підтверджує його статус журналіста, а й під час публічних заходів, акцій і масових заворушень мати також «опізнавальні знаки» – бейджі, жилети з написом «преса» тощо. В протилежному випадку не варто очікувати від оточуючих, а також від правоохоронних органів, ставлення до себе, як до журналіста. Без таких ознак професійної приналежності ця людина нічим не відрізняється від інших. І якщо таких ознак немає, і журналіст не представився/не пред’явив посвідчення до моменту нападу, дії нападника не можуть кваліфікуватися як напад на журналіста.
Тому відповідь на запитання однозначна: так, при виконанні своїх професійних обов’язків журналіст обов’язково повинен мати посвідчення (прес-карту), а в громадських місцях і на масових заходах – ще й інші «опізнавальні знаки».
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики».
