Мова говорить про людину значно більше, ніж сама людина хоче сказати. Особливо це стосується політиків.
Значний інтерес представляють публікації, присвячені ідіолектам провідних політичних лідерів сучасної України. Мовознавці звертаються до «мовних портретів» провідних політиків в зіставленні з політичними портретами українських політичних лідерів колишніх епох. Фахівці прагнуть також охарактеризувати роль ідіостилю в формуванні харизматичного політика, що добре сприймається громадою, звертаються до особливостей мови конкретних політичних лідерів.
У окрему групу слід виділити дослідження, присвячені взаємозв’язку політичної позиції і мовних засобів її вираження. Зокрема виявлено, що політичні екстремісти (як праві, так і ліві) більш схильні використовувати метафоричні образи. Легко помітити підвищену агресивність мови ряду сучасних політиків, які дотримуються націоналістичних і комуністичних поглядів. Чи не всі автори відзначають, що в пострадянський період мовні портрети політиків стають більш впізнаваними, яскравіше проявляється індивідуальність, але не всі риси такого типу індивідуальності заслуговують схвалення. Наприклад, промови лідерів політичної партії «Самопоміч» насичені професійною термінологією ті іноді не зрозумілі пересічній людині, а представники партії «Свобода» говорять більш простою, приземленою мовою, що зрозуміла кожному. Нижче пропоную детальніше дослідити ідіостиль лідера вище згаданої партії Олега Ярославовича Тягнибока.
Дослідження було проведено на основі матеріалів з офіційного сайту політичної партії «Свобода».
Для аналізу було взято п’ять публічних промов за 2013-2014 роки. В середньому політик оперує 400 повнозначними словами.
Тягнибок активно використовує вульгаризми, іноді лайливі слова («падлюка», «брехло», «бандюки», «дурня» та інші). Також політик часто «шокає» та вживає діалектизми південно-західного наріччя, а саме наддністрянського говору («якшо», «шо тут такого», «тою», «тицькати», «мари», «вуйко» та інші). Окрім цього, часто не правильно наголошує слова.
Колеги та політологи часто звинувачують Олега Ярославовича у неправильній вимові, на що він неодноразово говорив: «Я, як політик з народу, гово́рю так, як говорять люди». Це один з дієвих методів, що викликає довіру у виборців. Створюється ілюзія зближення. Звісно, цього політичного діяча не можна звинуватити у навмисному використанні просторічної мови з об’єктивних причин (місце народження і проживання Львів, а батьки корінні галичани), але деякі інші політики активно використовують такий метод.
Політичний діяч надмірно емоційний у своїх промовах. Використовує активно жести та міміку. Часто вживає заперечну частку НЕ, що надає його промовам негативного забарвлення та нагнітає ситуацію. В основному Олег Ярославович використовує крик, як метод завоювання та утримання уваги громади. Це гарний метод маніпуляції, адже люди зосереджені на голосі та інтонації, а не на словах промовця, тобто звертають увагу лише на форму, а не на зміст. Слід зауважити, що промови Тягнибока є ритмічними та мають свій такт. Такий ефект створюється за допомогою умілого та рівномірного використання пауз. Також він використовує короткі, прості речення, що складаються, в середньому, з 8-10 слів. Таким чином досягається певний монотонний ритм, що вводить людей у стан, подібний до гіпнозу.
Олег Тягнибок часто використовує у своїх промовах протиставлення. До слова «ми» на позначення народу чи політичної сили він протиставляє «влада», «багатії», «сепаратисти» та інше. Це прийом віддалення себе від депутатського середовища та зближення з народом.
Помітно малою є мала кількість використаних дієслів. В середньому зі ста слів – лише 18 дієслів. До речі, психолінгвістики стверджують, що для агресивних людей є типовим вживання великої кількості дієслів(близько 40 дієслів на 100 слів). Хоча Тягнибоку притаманна агресивна манера, але дані мовного дослідження показують, що він не є агресивною людиною. Таким чином агресивна манера політика – це лише один з методів завоювання та утримання уваги. Часто у моменти емоційної напруги використовує вигуки (Ха! Ага! Осьо! Ну-бо!), але такі моменти бувають дуже рідко.
У зв’язку з останніми подіями в Україні збільшилась кількість слів з негативним забарвленням «війна», «вбивство», «російське військо», «терор» та інші, але разом з тим збільшилася частото вживання слів «герої», «свобода», «Бог» та інші.
Зазвичай Олег Ярославович починає своє привітання словами: «Шановне товариство» (у більш офіційних умовах) та «Слава Україні!» (у неформальних обставинах). Але незалежно від обставин завершає свій виступ словами «Слава Україні!».
Отже, можна сказати, що ідіостиль Олега Тягнибока будується на діалектизмах, вульгаризмах та патріотичних привітаннях. Не останню роль відіграє міміка, жести та інтонація політика. Настрій його промов має відкрито імпульсивну та агресивну манеру.
Алла ШОВКОПЛЯС, студентка філологічного факультету СумДПУ
