На запитання відповідає медіаюрист Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.
«Чи несе редакція відповідальність за контент авторських колонок? Чи є “лазівки” у законодавстві, які дозволяють убезпечити редакцію від змісту контенту, якщо його публікують не працівники редакції, а блогери?»
– Згідно Закону України «Про медіа» «медіа (засіб масової інформації) – засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою». Редакційний контроль (редакційна відповідальність) – це вирішальний вплив суб’єкта у сфері медіа на створення або добір, організацію та поширення масової інформації відповідним суб’єктом. Тому, навіть якщо це авторські колонки, поширення інформації відбувається на вашому ресурсі (сайті, сторінці в соціальних мережах), і саме редакція надає авторам таку можливість. Тож навіть якщо відносно авторських колонок фактично не здійснюється редакційний контроль, вони всеодно знаходяться під вашим редакційним контролем. Редакція створила можливість і умови для поширення цієї інформації, і несе відповідальність як її поширювач. Публікація застереження, що редакція не несе відповідальності за зміст опублікованих авторських матеріалів та може не поділяти думку/погляд автора, вас не врятує. Судову практику ми маємо наступну: належними відповідачами у разі поширення оспорюваної інформації, поширеної у медіа (засобі масової інформації) в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу, редакція відповідного медіа, а також власник веб-сайту. І це зрозуміло, бо всі ці особи причетні до поширення спірної інформації.
Ця проблема була порушена в рішенні Комісії журналістської етики за грудень минулого року (ще до набрання чинності Законом України «Про медіа») «Щодо допису Ірини Федорів в блозі на «Українській правді». КЖЕ бере до уваги механізм розміщення інформації на платформі «Українська правда. Блоги», відповідно до якого автори самостійно заповнюють свої сторінки. КЖЕ погоджується з тим, що такий формат матеріалів має право на існування, і вимагати у Інтернет-видання перевірки будь-якого блогу було б недоцільним до отримання редакцією скарги. Також КЖЕ зазначає, що існування немодерованих блогів на сайтах великих Інтернет-видань слугує плюралізмові думок та є ефективним засобом для обміну позиціями представників широкого суспільного та політичного спектру. Вимагати від Інтернет-видання їх перевірки до публікації – це дорівнює вимозі запровадження цензури від приватних компаній (так званої «privatized censorship»). Втім, у разі, коли Інтернет-видання, що має немодерований розділ «Блоги», до якого матеріали не відбираються редакцією, отримує скаргу, то таке видання має забезпечити її ефективний розгляд. Для цього Комісія рекомендує Інтернет-виданням:
створити ефективний механізм оскарження протиправного контенту (зокрема такого, що порушує вимоги журналістської етики), що розміщується блогерами;
передбачити в правилах роботи відповідних розділів Інтернет-видань чіткі положення, що регламентували б порядок розгляду скарг на контент, містили б перелік заборонених категорій, а також заходів, що можуть бути вжиті до матеріалів-порушників та їх авторів;
звертатися до органів саморегулювання за експертизою у разі виникнення питань, що стосуються тлумачення журналістських стандартів та їх застосування до матеріалів, розміщених в блогах.
Але якщо дійде до судового розгляду, то суд буде спиратися на норми закону, а не на висновки з рішень КЖЕ. Випадки звільнення медіа від відповідальності наведені у статті 117 Закону України «Про медіа». Є положення, яке стосується коментування чи розміщення користувацьких публікацій на веб-ресурсах онлайн-медіа: «4. Суб’єкти у сфері онлайн-медіа звільняються від відповідальності за поширення недостовірної інформації, а також інформації, заборона поширення якої передбачена статтями 36, 42 та 119 цього Закону, якщо така інформація була поширена користувачами у розділах для коментування чи розміщення користувацьких публікацій на веб-сайті чи веб-сторінці такого медіа, за умови, що суб’єкт у сфері онлайн-медіа обмежив доступ до такої інформації впродовж трьох робочих днів з моменту отримання відповідної скарги чи припису Національної ради».
Це стосується виключно онлайн-медіа – медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа. І за умови, що обмеження доступу до такої інформації відбулося не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання припису або скарги.
Чи тотожне поняття авторська колонка/блог користувацькій публікації закон відповіді не дає, це стане зрозуміло з його правозастосування. В будь-якому випадку медіям, які не здійснюють допублікаційного редакційного контролю за матеріалами, які на їх сайті розміщують блогери, варто скористатися рекомендаціями КЖЕ, що наведені вище.
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики».
