Портрет журналіста в суспільстві доволі негативний. В уяві пересічного громадянина представник цієї професії егоїстичний, продажний, одним словом – поганий. Напередодні професійного свята новинарі Сумщини зібралися разом, щоб розвіяти ці міфи та згадати найкурйозніші ситуації, що трапилися з ними за роки праці.
Кімната наповнилася сміхом і радісними вигуками. Давні колеги, не приховуючи емоцій, діляться думками, спогадами, дають поради студентам. Не забувають і про тих, хто через проблеми зі здоров’ям не зміг прийти на зустріч.
Стереотипи про те, що журналісти впевнені та зухвалі, розвіюються, коли чуєш, як вони бояться камер і ніби з передінфарктним станом починають програму; роблять помилки у прямому ефірі чи на шпальтах газет і обмовлюються на радіо.
Кумедну історію з роботи на радіостанції згадав Дмитро Відович, журналіст «Вашого шансу»: «Приходить на студію тодішній ведучий Вадим Ярошенко, дуже втомлений, сідає і начитує рекламу: «Дорогі наші радіослухачі, бла-бла-бла, бла-бла-бла…Вадиме, цю інформацію прочитай двічі». Він розуміє, що прочитав, і такий «Ой!».
За комічними ситуаціями викривається інша сторона журналістики – потрібно мати сталеві нерви, щоб спілкуватися з людьми. Наприклад, Ігор Рекун, кореспондент сайту «ТОП Конотоп» розповів про такий випадок: «Нам у «Червоний промінь» багато разів протягом кількох тижнів дзвонила якась бабуся й просила, а потім почала вимагати, щоб ми поставили в програму (в програму телебачення!) серіал «Дика Роза». Тому що вона пропустила кілька серій і не розібралася, що там до чого. Вона вважала, що якщо ми надрукуємо це в газеті, то кіно обов’язково буде показано. Що первинне, їй було невтямки. Ми їй так і не змогли пояснити і переконати, що показ не залежить від редакції місцевої газети. Вона образилася і сказала, що більше нашу газету виписувати не буде».
А такі сувенірні кружки прес-клуб приготував на подарунок своїм учасникам, – хвалиться Олексій Захарченко.
Олексій Захарченко, голова Сумського прес-клубу, нагадав про моральні аспекти роботи: «Досвід навчив мене не йти працювати у виборчі штаби (сміється). Бо було, коли працював… Київський передвиборчий штаб поставив задачу організувати на місці прес-конференцію. Керівник обласного штабу починає «кіпєшевать»: «Ну це ж ті журналісти будуть питання ставити! Давай ми проплатимо сюжет на одному з сумських телеканалів, а тут посадимо наших працівників штабу і зробимо вигляд, що це прес-конференція». Я сказав: «Ні. Так ми робити не будемо, я запрошую журналістів і ми проведемо прес-конференцію».
Теплі посиденьки вже стають традицією. Наталія Розторгуєва поділилася враженнями про захід на своїй сторінці у Фейсбук: «Обідня перерва у переддень свята журналістів виявилась напрочуд цікавою, трішки щемною, душевною. Дякую прес-клубу за організацію і презент, а друзям-журналістам за спілкування. Організувалися на ходу, а вийшло все, як по писаному! Зі святом!» (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=694051364398370&id=100013805391660)
«Це так чудово – зустрітися з колегами, згадати інших, веселі випадки з життя редакцій, помріяти про майбутнє. Спасибі прес-клубу за організоване побачення. Частіше б! З прийдешнім нашим святом – із Днем журналіста!» – додала пані Наталя.
Спочатку здавалося: а що згадувати? А коли почали згадувати!.. (Наталка Розторгуєва і Раїса Стоян).
Робота журналіста завжди сповнена труднощів. Зараз стало модно сварити журналістів: вони продажні, погані, улесливі… Але, як каже очільник прес-клубу Олексій Захарченко: «Все ж таки наша професія цікава».
На зустрічі були, старших підслухали і вам розповіли студенти
Анастасія ДЄДОВА,
Марина ТИЩЕНКО,
Артем ЮЩЕНКО
