Про престурівську зустріч у Агенції промоції Сум – учасниця журналістської мандрівки з Глухова.
Мама відомої сумської художниці Дар’ї Безкостої бореться з системою за право доньки отримати освіту.
Мама сумської художниці Дар’ї Безкостої звертає увагу журналістів на фактичну неможливість отримати освіту людям з інвалідністю. Про це мова йшла в Сумській міській галереї та «Агенції промоції «Суми», де на зустріч із журналістами з 5 областей України запросили відому сумську художницю, яка малює пальчиками ніг. Загалом вона намалювала близько 250 картин, частину з яких продає, а виручені гроші направляє на благодійність.
У свої 24 роки Дар’я Безкоста має півтора десятки персональних виставок у Сумах, Києві, Львов і навіть у Кутаїсі (Грузія). Вона не тільки місцева знаменитість, а й лауреат всеукраїнської премії “Гордість країни” в номінації “Сила духу”. Про її життя і творчість знімали фільми документалісти зі США, Арабських Еміратів та Греції: історія хворої на ДЦП художниці дійсно неординарна.
І хоч основною метою зустрічі було знайомство із творчістю унікальної художниці, та на перший план вийшла інша тема: мама Дар’ї, Олена, розповіла про неймовірні перешкоди на шляху доньки в отриманні освіти.
Цьогоріч Дар’я Безкоста закінчила школу, має атестат за 9 класів. І хоче вчитись далі. Коли журналісти спитали маму, ким вона бачить свою доньку, то жінка відповіла, що вона нічого не вирішує до Дашу, нічого їй насильно не рекомендує. Тільки допомагає в її прагненнях. Каже, що у доньки не просто збережений інтелект – інколи вона і маму чомусь новому вчить! Так, у неї важка форма ДЦП, дівчина не говорить, у неї не працюють руки, погано тримається тіло, але при всьому цьому Даша сама опанувала планшет, веде сторінку на фейсбуці, багато читає.
– Звісно, як кожна мама я хочу, щоб у дитини була освіта. Я не вічна, колись мене не стане, тож Даша мусить вміти заробити собі на хліб. Вона бачить себе дизайнером інтер’єрів. Але ми наштовхнулись на таку гору проблем… Щоб не розбитись об ту гору, зараз обходимо її. Мені треба терміново побути на особистому прийомі у міністра освіти, – говорить 44-річна жінка.
Виявилось, що у Сумах жодний коледж не готовий до такого студента. Можна вчитись на маляра-штукатура чи якусь споріднену спеціальність, де є години дизайну, але все це не те. Для Даші потрібен індивідуальний план.
І хоч в Україні останнім часом багато говориться про розвиток інклюзивної освіти, є відповідний закон, насправді ніхто не знає механізму. У навчальних закладах просто не знають, як підступитись до студента з інвалідністю, не кажучи вже про методики навчання та спеціальні побутові умови.
От і шукає мама художниці варіанти, як обійти ту непробивну гору. Ця жінка стала ногами-руками своєї дитини, роздивилась і змогла розвинути її талант, але не розчинилась в ній: завжди дивилась на будь-яку проблему широко. І зараз Олена Безкоста звертає увагу на те, що доступ до навчання людей з інвалідністю – це часто питання номер один і для дітей, і для дорослих. Наприклад, точно так страждають від бюрократії і відсутності механізму застосування інклюзивної освіти в тому числі і скалічені на війні молоді солдати.
А картини Дашині круті. І насправді вона має велику підтримку, тож впевнена, що наступний крок у житті теж буде вдалим.
Про це ми мали змогу довідатись під час прес-туру «Як ідуть реформи на Сумщині» у межах проекту Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується USAID і виконується міжнародною організацією Internews.
Оксана КОВАЛЕНКО
https://nedelya.info/news/item/12114-na-paper-nklyuzivna-osv-ta-e-a-naspravd-n-khto-ne-znae-yak-vono-mae-pratsyuvati
