Полтавщина – найближча сусідка Сумщини. Схожа і відмінна, та загалом – «своя». Як живуть полтавці, як здійснюють реформи, які проблеми мають і як їх вирішують? Дізнатися про це та традиційно віднайти позитив у сьогоднішній непростій реальності приїхали сюди учасники прес-туру, організованого Харківським прес-клубом, серед яких – і сумські медійники.
Тут – історія
Проходимо Корпусним парком у самому центрі Полтави і молода колега запитує: «Не зрозумію, що там вгорі на тій колоні?» Колона – монумент Слави, що є домінантою центральної площі міста. Піднімаю голову – і справді, орла, який «сидить» на колоні з 1811 року і власне втілює славу перемоги над ворогом, затінили прапори – блакитно-жовтий та червоно-чорний. Вони всунуті у лавровий вінок, який орел тримає в дзьобі, і реально затіняють птаха. Непросто ж, мабуть, туди діставалися, аби встановити прапори…
«І для чого це зробили?» – дивується співрозмовниця. Пропоную свою версію: це така собі «отвєточка» на військові дії на сході України. Адже пам’ятник символізує російську славу – побудований до сотої річниці Полтавської битви, перемоги Петра І. Правда, до 1809 року тоді не впоралися – встановили монумент через два роки. Кошти на зведення надала імператорська родина, хоча левова частка, звісно, надійшла «від населення» (ох це населення, яке споконвіку здає добровільно і для одних, і для других, і ворога приголубить, і за гречку проголосує…) Поки не почалася війна на Донбасі, орел тримав собі віночок російської слави, а тепер, бач, тримає українські прапори…
На Круглій площі, що, справді, ніби циркулем намальована навколо монумента Слави, у історичному приміщенні того ж 1811 року побудови, знаходиться і Полтавська міська рада. Спочатку в будинку були Губернські присутственні місця. На початку ХХ століття тут діяли «приказ общественного призренія» та казенна палата. У тій палаті певний час працював український письменник Панас Мирний. «Оце міська рада, – говорить хтось із колег. – Подумати лише: Панас Мирний ходив цими коридорами…»
Журналістка липоводолинської газети “Нащ край” Юлія Міщенко “голосує” у Полтавській міській раді.
Втім, сесійна зала ради, де нас вітають заступник міського голови Валерій Пархоменко та секретар Оксана Деркач, цілком сучасна. На початок знайомства з роботою ради заступник пропонує журналістам провести голосування ну… хай із питання створення міжнародної асоціації журналістів. Нам видають резервні картки, пояснюють, як із ними працювати, який порядок голосування. Хай не з першого разу (не нарікайте на депутатів, – от і у них не зразу все виходить J)), але за асоціацію голосуємо одноголосно, ще й із поправкою – створити її на платформі мережі обласних прес-клубів. Це – жартома. А серйозно нам розповіли про діяльність ради, в якій, запевняє Валерій Пархоменко, намагаються «відсувати політику трішки в сторону, а більше думати про проблеми містян». Проблеми ж є, хоча б із огляду на те, що сьогодні для нормальної роботи міста не вистачає близько 100 мільйонів.
Бюджет участі – це прогресивно
Окремо говоримо про партиципаторний бюджет, чи бюджет участі. У Сумах такий проєкт діє вже кілька років. Але Полтава, – наголошує Оксана Деркач, – одне з перших трьох міст України, де це починалося. Механізм громадського бюджету, що передбачає участь мешканців у розподілі частини бюджетних коштів міста, активізує громаду; встановлює нові стосунки між громадою та владою, закладаючи більшу відповідальність влади.
Оксана Деркач
Коли тільки починали втілювати бюджет участі, багато працювали над його промоцією. І першого року на конкурс заявили 65 проєктів. Потім були роки, коли подавали й до 130 заявок.
Загалом, розповідає Оксана Деркач, проєкти поділяють на чотири види: мікро, малі, великі та відтепер – проєкти приєднаних територій.
Пандемія внесла свої корективи у реалізацію партиципаторного бюджету: був «стрес» у загального бюджету; є проєкти, нереалізовані через карантин. Але цього року у міський бюджет заклали кошти, аби погасити борг із виконання проєктів. Загалом на бюджет участі зараз місто виділяє 20 мільйонів гривень. Тобто збільшилися кошти, понад удвічі збільшилася кількість людей, що голосують за проєкти, – зросла довіра до цього механізму.
Зауважимо: карантин створив проблеми і для сумського партиципаторного бюджету. Загалом від має дворічний цикл, – пояснює начальник управління комунікацій та інформаційного забезпечення Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради і секретар Координаційної ради з питань громадського бюджету Сум Андрій Моша. Одного року проєкти подаються, наступного їх мають реалізувати. Тим часом, за логікою, мають бути заявлені проєкти нові. Але у 2019-му вони не подавалися: виконувалися заявки попереднього року. У 2020-му карантин, а головне – підготовка до місцевих виборів знову вибили цей процес із колії. Тим часом закінчився обсяг фінансування і потрібне рішення міської ради про новий обсяг фінансування. Проєкт такого рішення, говорить Андрій Моша, є, але він на сесію поки не був винесений. Тож попри те, що вже минуло пів 2021-го, новий цикл знову не почався.
«У 2020 році ми взяли участь у проєкті Ради Європи, який навчав, як вдосконалювати громадський бюджет, – розповідає Андрій. – Ми працювали над зміною положення, методології. Зараз мова йде про залучення до участі у громадському бюджеті переселенців, старостинські округи, наголос робиться на інклюзії».
Сподіватимемося, що депутати проголосують і «канікули» сумського партиципаторного бюджету закінчаться. Що ж до акценту на інклюзії, то саме про такі проєкти розповіли у Полтаві, коли ми запитали, які найцікавіші чи найкращі.
Так склалося, що пляжі – а Полтава стоїть на Ворсклі – розміщуються з іншого від міста берега річки. Для містян це не така й проблема, але не для тих, кому важко долати відстані. Тож одним із перших проєктів було облаштування пляжу з інклюзією. На так званому Зеленому острові розчистили територію і дно річки, зробили зручним купання людей у візках. Тепер уже є проєкт із поліпшення того попереднього. Адже на початку коштів виділялося значно менше, тож є потреба зробити пляж іще зручнішим і доступнішим.
Пам’ятний Оксані Деркач і проєкт облаштування інклюзивного відпочинкового майданчика в мікрорайоні Левада. За його реалізацію довелося поборотися: знайшовся гурт мамочок, які були проти інклюзиву, – чому, мовляв, їх діти повинні гратися поруч «не з такими» дітьми! Що ж, суспільну культуру треба підвищувати. А подібні майданчики, впевнена Оксана, слід створити у кожному мікрорайоні Полтави.
Звичайно, бюджет участі мав і супротив, переважно – від чиновників. І сьогодні є чимало проблем. Але прихильники громадського бюджету в Полтавській міській раді сподіваються на незворотність цієї справи.
Яким буде майбутнє міста?
На це запитання намагається дати відповідь комунальна організація «Інститут розвитку міста». Його директорка Тетяна Татаріна розповіла про концепцію інтегрованого розвитку Полтави до 2023 року.
Її розроблено в рамках проекту «Інтегрованого розвитку міст України», виконавцем якого є німецька урядова компанія «Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH». Проєкт реалізується також у Львові, Чернівцях, Вінниці, Житомирі, Харкові, Мелітополі та Подільському районі Києва. «Стратегічний план розвитку Полтави розроблено вперше, спираючись на глибокий аналіз усіх сфер життєдіяльності міста та прогнози майбутнього, – розповідає Тетяна Татаріна. – Це напрям реальних дій, які можуть задовольнити потреби мешканців у комфортному, безпечному проживанні та пересуванні, забезпеченні роботою, здоровому та правдивому середовищі, повноцінному відпочинку».
Презентацію проводить Тетяна Татаріна
Визначені такі сфери розвитку обласного центру: диверсифікація економіки, посилення статусі Полтави як регіонального центру, житло та житлова інфраструктура, розвиток туризму та культури, довкілля та розвиток зелених зон, поліпшення мобільності. Кожна сфера має свої пріоритети. Кожен пріоритет – свій шлях виконання. Тобто шлях до великої мети розбито на маленькі кроки, виконання яких дасть можливість досягнути результату.
Скажімо, багато уваги приділяється створенню е-Полтави. Так, має допомагати мешканцям геопортал містобудівного кадастру. Розвивається система електронних петицій. Діє Poltava Open – віртуальні тури із сферичних панорам міста й області. Екологічний проєкт «ОАЗА. Полтава» – система публічного онлайн екомоніторингу – підкаже вам, чи варто сьогодні провітрювати квартиру, чи можна гуляти з дитиною, – розповідає Тетяна. А восени, – ділиться планами, – буде запущено роботу з інвентаризації зелених насаджень міста.
Пріоритет сталої міської мобільності має на меті організувати велоструктуру та паркувальний простір, запровадити електронні квитки, загалом підвищити рівень безпеки руху.
Так, уже був конкурс на дизайн велопарковок – вони мають бути однаковими в усьому місті. Відразу закладається велоструктура, коли здійснюється капітальний ремонт доріг. До речі, міський голова навіть має радника з питань велоструктури.
Карантин спонукав до розвитку немоторних видів транспорту, говорить Тетяна. Тож велосипед має стати засобом пересування і для влади. Нам показали перші 12 «великів», закуплених для міської ради. У більшості журналістів, щоправда, виникло дещо скептичне ставлення: важко уявити, як виходять заступники міського голови, сідають на велосипеди і їдуть на якусь зустріч. А от закупівля такого транспорту для старост, для землевпорядників напевне має сенс і допоможе у їх роботі.
Кроки робляться. І, сподіваємося, буде реалізована стратегічна візія: «Полтава – місто здорового способу життя, дружнє до молоді, де цінують та підтримують літніх людей. Це толерантне і безпечне місто з сильною соціально відповідальною громадою. Місто, у якому хочеться народжувати дітей та гідно зустріти старість!»
Алла ФЕДОРИНА
