Рік тому невеличке село Залізняк, що на Сумщині, було визнано кращим за підсумками Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України-2019»: місцева громада виграла 100 тисяч гривень на відродження давньої місцевої традиції з вирощування цикорію.
У тому, що Залізняк – село неймовірне, переконуєшся відразу, під’їжджаючи до нього. І для підтвердження не потрібно жодних дипломів про виграний конкурс. Тут справді дуже гарно. Довкола така краса, що перехоплює подих: поля золотіють соняхами, долини ваблять сотнями відтінків смарагдової трави, ставки – чистими плесами, а ліси – прохолодою крон, в тіні яких і щедрість ягід, і щедрість грибного царства. І, до речі, на обочинах поля, окрім ромашок, волошок та сокирок, – дикорослий цикорій – багато хто пам’ятає його з дитинства під назвою «петрові батоги». Дещо пізніше дізнаємося, що саме тут осів, підкорений красою довкілля, поміщик Золотницький, і виробництво культурного цикорію заснував тут саме він. А Олександр Паліцин – культурний діяч, перекладач, колекціонер, митець – колись створив саме тут свою унікальну Попівську Академію для навчання сільських дітей. Вочевидь, висока краса українського села торкала і досі торкає духовні струни людських сердець.
Краєвиди Залізняка
Чому і як Залізняк визнали неймовірним селом
Восени 2019 року бізнес-план розвитку села, поданий на Всеукраїнський конкурс “Неймовірні села -2019” від публічної бібліотеки Верхньосироватської сільської ради, виборов перше місце з 116 заявок.
Ініціаторка та розробниця проєкту Ірина Варламова розповідає:
– Залізняк має звання “Неймовірне село – 2019” за версією онлайн-видання Agroportal.ua. Конкурс проходив у кілька етапів, фінал відбувся у Києві у вигляді захисту проєктів перед експертами, і 20 вересня громада блискавично здобула перемогу.
Ірина Варламова
Сертифікат на 100 тисяч гривень (враховуючи податки і комісії) було використано на придбання інвентарю та обладнання для вирощування, переробки і приготування цикорію.
Ірина Варламова біля сушарки для цикорію
Бренд Залізняка підтримали вже 7 родин. Усі вони чекають на цьогорічний врожай цикорію, а для зручності обробітку отримали інвентар Fiskars.
– Відновлення цикорної справи пов’язано з діяльністю місцевого мецената, поміщика Бориса Золотницького, – каже Ірина Варламова, – наприкінці XIX століття він утримував у Залізняку двокласну школу, був власником цегелень, винокурного заводу, сушарні цикорію та мав плантації цієї рослини. Станом на 1899 рік це було одне з восьми цикорних виробництв тодішньої імперії, Залізняк значився поруч з такими містами, як Варшава, Одеса… У 1896 році про Золотницьких уже йшлося як про торговців у промислових календарях в рубриці “Чай, кава, замінники”, а до слова, фабрика Якобс у Європі відкрилася лише роком раніше – у 1895 році!
Будинки Золотницьких, яких зараз немає
Цьогоріч з дня народження Бориса Золотницького виповнюється 150 років, тож ініціатори проєкту планують восени провести фестиваль до збору першого урожаю цикорію і з нагоди ювілею мецената.
За словами Ірини Варламової, мета проєкту не в тому, щоб конкурувати з відомими кавовими брендами, – радше, заявити, що це також територія, де вирощувались цікаві культури, і що їх можна відновити. І зробити Залізняк туристично привабливим місцем.
Бібліотека-кав’ярня
Юлія Єгорова
Перше знайомство з Залізняком у нас розпочалося з бібліотеки – культурного осередку цикорного проєкту. Зі звичайної сільської бібліотеки вона перетворилася на цикорну бібліотеку-кав’ярню. Гостинно зустрічає директорка закладу Юлія Єгорова. У приміщенні прохолодно і затишно: нещодавно тут зробили ремонт (в якості співфінансування допоміг коштами для ремонту відділ освіти, культури, молоді та спорту Верхньосироватської сільської ради.
Частина експозиції у бібліотеці-цикорні в с. Залізняк
Тут усе сповнене цикорною тематикою: блакитні квіти вишиті на серветочках, зображені на малюнках. І поки заварюється цикорна кава, Юлія Єгорова нас знайомить зі сторінками історії села Залізняк, розповідає про цикорій – каже, що це рослина, яка корисна від квіточки до стебельця і корінця. Не випадково кава з цикорію була популярною і сто років тому: справа Золотницького, який завіз культурний цикорій, як вважається, з Прибалтики, була успішною. Напій корисний насамперед для людей з підвищеним артеріальним тиском, тонізує, підкріплює організм.
Цикорно-кавова тематика
Для приготування цикорної кави у цій незвичайній кав’ярні тепер є все: за виграні в межах проєкту кошти придбали сушарку для коренів цикорію, сковорідки для його підсмажування, кавомолку, кавоварку, чашечки з блюдцями і навіть термоси, у які можна набирати каву і брати з собою на екскурсію.
Підсмажування цикорію
До речі, інтер’єр бібліотеки-кав’ярні чудово доповнюють раритетні ручні кавомолки та скриньки для зберігання кави – а на смак свіжозаварена кава з цикорію виявилася справді духмяною і смачною.
Раритетна скринька з колекції бібліотеки-кав’ярні
Окрім насіння цикорію та необхідного інвентарю, за кошти проєкту придбали нову літературу на екологічну тематику. На території бібліотеки планується облаштувати зони відпочинку та будиночки для книжок, звідки ви зможете взяти книгу і почитати її в затишку, за чашечкою ароматної цикорної кави.
Напій з цикорію
Першу золотницьку сотку цикорію висадили неподалік, на місці, де раніше був маєток Золотницьких. На жаль, красиву будівлю з колонами на хвилі подій, пов’язаних зі становленням радянської влади, було знищено вщент, навіть фундаменту не залишилося. Лише стара сосна досі залишається давнім свідком епохи Золотницьких. І тепер тут на знак відродження історії висаджено цикорій – соткою назвали через те, що висадили 100 рослин.
Золотницька сотка
Жінка, що закохалася в цикорій
Юлія Єгорова розповіла, що серед тих господинь, які взялися за вирощування цикорію за проєктом, є така, що вже і туристів приймає – Ольга Шляжко. До неї і прямуємо на інший куток села. Ольга Вікторівна виявилася дуже гостинною і відкритою жінкою: відразу веде показувати своє господарство, ділянки, де вирощує різні сорти цикорію, охоче розповідає про його властивості і зізнається, що «закохалася» у цю рослину.
Ольга Шляжко у її зеленому царстві
– У мене були певні побоювання, як буде рости цикорій, адже тут грунт суглинистий і з підвищеною кислотністю. Але нічого – бачите, росте добре. А як його оцінили мої кури і гуси! Коли прориваю, даю їм гичку з цикорію – ось подивіться, як вони її люблять!
Гуси й справді голосно й радісно гелгечуть, зустрічаючи господиню, яка несе їм зелений смаколик.
Ольга Шляжко з ентузіазмом розповідає про особливості цикорію. Виявляється, цикорій буває і салатним, а не тільки таким, з кореня якого роблять кавовий напій. Є сорти, які за умови дотримання правильної технології вирощування дають надзвичайно делікатесну зелень, яку закуповують дорогі ресторани – і коштуватиме вона навіть дорожче, ніж спаржа.
Салатний цикорій на ділянці Ольги Шляжко
Власне, від Ольги Вікторівни ми дізналися дуже багато цікавого про цикорій. Каже, для нашого регіону це наразі екзотика – а от масово вирощують його на Житомирщині та півночі Хмельницької області.
Ось він, салатний цикорій
Ольга Шляжко – корінна сумчанка, а в Залізняк вони з чоловіком переїхали сім років тому – раніше цю садибу використовували як дачу. Зараз подружжя насолоджується сільським способом життя серед справді неймовірно красивої природи – хата крайня у селі, за нею – поля і ліси.
Чому зацікавилася вирощуванням цикорію? Упродовж певного часу працювала у місцевій бібліотеці, говорить Ольга Вікторівна, і зацікавилася історією Залізняка, дізналася про поміщика Золотницького. А коли Ірина Варламова запропонувала долучитися до проєкту – охоче відгукнулася. Переживала, щоправда, чи вийде, але зараз задоволена результатом, і вже може пригостити цикорною кавою з вирощених корінців. Але, каже, краще дочекатися жовтня, коли корені справді визріють – тоді і смак цикорної кави буде іншим, витриманим і насиченим.
Корінці цикорію
Гостинна Ольга Шляжко уже не раз приймала туристичні групи – є люди, для яких село Залізняк, його історія є цікавими. А нам ще й пощастило скоштувати яблук з її саду; запашних домашніх пирогів, які саме напекла господиня, ще й з собою дала; домашнього квасу – тож повертаємося до Сум сповнені лише позитивними враженнями і наміром ще раз повернутися до цього неймовірного села.
Гості із Запоріжжя відвідують Залізняк
Наостанок ще варто сказати, що у Залізняку планують створити історичний зелений маршрут для туристів. Він має пролягти від бібліотеки-кав’ярні і проходитиме через найвизначніші пам’ятки, зокрема – Паліцинськими стежками. І, звісно ж, буде маршрут, цілком присвячений цикорію. Уже є напрацювання з туристичними агенціями і туристи вже потроху знаходять сюди шлях.
Квітка цикорію
Історія успіху невеличкого Залізняка безумовно свідчить про те, що громада може багато – ініціатива і праця обов’язково принесе добрий результат і стане поштовхом до відновлення і розвитку.
Алла Акіменко, Суми
Сумський прес-клуб пропонує ЗМІ матеріал для безкоштовного передруку
Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED). Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією NED.
