Шляхи людей перетинаються несподівано. Проте, якщо замислитися, – може, й закономірно? Так, у німецькому Штутгарті ми говоримо з учителькою тутешньої школи. При цьому – із сумʹянкою. Лариса Баух – у дівоцтві Яковенко. І якщо сумські журналісти засоціюють це прізвище зі своїм колись відомим у області колегою Георгієм Яковенком, то не помиляться: Лариса – його донька.
Вона закінчила Сумський державний педагогічний університет за спеціальністю «українська мова та література й іноземна мова». Живе в Німеччині вже давно, працює в школі. За теперішньої ситуації затребуваність Лариси зросла: учителька, яка знає українську і німецьку зараз просто «нарозхват». Та детальніше про це – у розмові з Ларисою Баух.
– Фрау Баух, війна росії проти України змусила багатьох українців залишити свої домівки. Біженцями, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, стали понад 5,6 мільйона осіб. Такої хвилі втікачів не було з часів Другої світової війни. Німеччина належить до тих країн, які активно приймають українських вимушених переселенців, надають можливість дітям із України продовжити освіту. Ви працюєте в німецькій початковій школі. Насамперед розкажіть про те, як побудована ваша система загальної освіти.
– У Німеччині загальна освіта для дітей обовʹязкова і безкоштовна. Мені здається, що в Німеччині й Україні зараз подібна структура загальної освіти. Є дошкільна, початкова, середня і старша школи. Після початкової школи діти, відповідно до своїх здібностей чи побажань, можуть продовжити навчання в основній, реальній школах або в гімназії. Після закінчення можна обрати собі професію і продовжити профтехосвіту поза школою, а можна вчитися до дванадцятого класу, а потім вступити до університету чи вищої школи. В університетах вивчають класичні науки, а у вищих школах більш сучасні. Наголошу, що в німецькій школі шестибальна система оцінювання і одиниця – найліпший бал. Знаю, що в Україні навпаки.
– Німеччина прагне забезпечити всім дітям-переселенцям доступ до освіти, що дуже важливо для психологічної, соціальної адаптації дітей. Навчання – це повернення дітей у звичний для них світ, режим життя, надія на майбутнє, чи не так?
– Так, я живу і працюю в землі Баден-Вюртемберг. Наша земля відкрита для всіх, хто рятує себе від війни, лихоліття, переслідувань за расовою чи світоглядною ознакою. Тут живуть біженці з Сирії, Афганістану, зараз ми гостинно приймаємо українців і робимо для них усе, що в наших силах. У наших шкільних класах разом здобувають освіту діти з Німеччини, України, Сирії, Китаю, США. Наші місцеві органи влади ведуть реєстр прибулих дітей, допомагають знайти школу. Мабуть, є випадки, коли це відбувається не одразу, деколи потрібно якийсь час зачекати, бо маємо організувати додаткові місця, знайти і найняти на роботу нових учителів. Діти з України, якщо вони володіють англійською чи німецькою мовами, можуть навчатися у звичайних класах, за звичайною програмою, а можуть відвідувати підготовчі класи, де їм дають інтенсивний базовий курс німецької мови, щоб далі перейти до традиційних класів. Зараз у нас на вагу золота спеціалісти, які володіють українською і німецькою мовами.
– Ми вже говорили, що напад росії на Україну спричинив найбільшу за своїми масштабами хвилю біженців, серед яких велика кількість дітей. Скажіть, скільки дітей з України навчається у Вашій школі?
– Оскільки я володію і німецькою, і українською мовами, зараз мене запросила навчати дітей ще одна школа, тобто працюю в двох школах. В одній із них створили підготовчі класи, де навчається майже 40 дітей. В іншій школі українські діти навчаються в звичайних класах, з першого по четвертий, це – 12 дітей. Щоб не склалося уявлення, ніби в підготовчих класах діти позбавлені стандартних дисциплін, наголошу, що в цих класах також проводять усі ті уроки, які є і в звичайних класах. Просто в підготовчих передбачені додаткові уроки німецької. Якщо дитина швидко прогресує, учитель це бачить, то ніхто не чекає закінчення навчального року, щоб перевести дитину до звичайного класу.
Навчальний матеріал, який використовують на заняттях з українськими дітьми та для роботи в класі, коли німецькі діти вивчають уживані українські фрази.
– А які саме досягнення дітей оцінюють учителі?
– До уваги беруть соціальну поведінку – відповідальність; те, як дитина розв’язує конфлікти; чи вміє налагоджувати добрі взаємини з іншими. Також важливі рівень знання німецької мови – читання, говоріння, слухання і розуміння почутого; і математики – числа й операції з ними, міри, величини, просторові форми. А ще – готовність до ретельного навчання, прагнення навчатися; розуміння демократичних цінностей, наприклад, – уміння представити свою думку, толерувати думки інших, із повагою ставитися до культурного, релігійного й фізичного розмаїття, знати свої слабкі й сильні сторони, розуміти межі між дозволеним і забороненим.
– Ніхто не готувався до такої ситуації, як же вдається організувати навчання? Як із підручниками, роздатковим матеріалом тощо?
– Так, це становить певну проблему, але і її поступово долаємо. Наприклад, першими зʹявилися німецько-українські електронні підручники для вивчення німецької мови. Їх роздруковують і дають учням. Часом учителі шукають українськомовні аналоги підручників із різних навчальних предметів і рекомендують дітям. Але головна мета – створити сприятливі умови для інтенсивного вивчення німецької мови, щоб далі діти могли вчитися самостійно за німецькими книжками.
Заняття: українські діти складають конструктор Лего.
– Скажіть, будь ласка, чи співпрацюють школи з якимись українськими організаціями чи фондами, можливо, волонтерами?
– Школи, в яких працюю я, таку взаємодію мають. Це здебільшого волонтерські організації чи просто педагоги-переселенці з України, які приходять і спілкуються з дітьми українською мовою, грають у різні ігри, читають українські книжки. Відверто кажучи, дуже не вистачає різних матеріалів, які допомагали б дітям не відчувати себе надто відірваними від своєї культури. У багатьох школах бракує достатньої інформації про Україну, тому часом запрошують викладачів із університетів, щоб вони прочитали відповідні лекції. У наших школах проходять різні акції на підтримку України, де розповідають про несправедливий напад на Україну, діти проявляють солідарність з українським народом.
Малюнки німецьких школярів на підтримку України.
– Як, на Ваш погляд, можна зберегти зв’язок українських дітей-переселенців із рідною культурою?
– Кожному народові важливо зберегти й передати наступним поколінням свою культуру. Українська культура зараз постала перед великою російською збройною загрозою, кілька європейських урядів визнали, що проти українського народу чиниться геноцид. Думаю, ми всі маємо бути відповідальними і не стояти осторонь. Наша школа задіяна в проєкті «Привіт із України», який організували Сумська організація Національної спілки журналістів, Сумський прес-клуб і факультет іноземної філології та соціальних комунікацій Сумського державного університету. Для нас це почесно і ми за допомогою наших українських партнерів раді створити українську оазу в нашій школі.
Спілкувався Олександр ПОДОЛЯК,
студент кафедри журналістики та філології Сумського державного університету
