Тренінг із медіаграмотності на тему «Інформування в час війни: особливості збору інформації, особливості поширення інформації, відповідальність журналіста», що відбувся в Сумах, зібрав медійників області та обласного центру, працівників прес-служб і громадських активістів.
– Головним завданням спілкування, – зазначає тренерка, медіаекспертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика, доцентка кафедри журналістики та філології Алла Федорина, – було не лише обговорити ситуацію в нашому інформаційному просторі та ті маніпуляції, що надзвичайно поширені зараз, а й звернути увагу на те, що ЗМІ, особливо на такій території, як Сумщина, – території, де продовжуються бойові дії, мають взяти на себе ще одну важливу соціальну роль. І не лише інформувати, а й займатися медіаосвітою своєї аудиторії. Як це, до речі, вже активно роблять у західних країнах, у чому ми переконалися під час Осінньої школи для медійників у Німеччині.
Під час спілкування розглядали питання особливостей інформування в час війни, говорили про дезінформацію та її еволюцію, створювали свої проєкти з медіаосвіти для населення.
Як упізнати «справжні» (фахові) та фейкові сайти, сайти-«сміттярки»; розібратися з правдивою/неправдивою інформацією в соцмережах, пояснив на прикладах спеціаліст із комунікацій, медіаексперт Сумського прес-клубу Олексій Гвоздик.
Неабиякий інтерес викликала й міні-сесія, організована за попереднім проханням учасників. На ній Олександр Бондаренко, начальник пресслужби обласного Територіального центру комплектації та соціальної підтримки (так тепер називаються військові комісаріати) розповів, як висвітлювати воєнну ситуацію, знімати, фотографувати та розповідати про військових.
Наймолодший учасник тренінгу, студент третього курсу кафедри журналістики та філології СумДУ Артем Король поділився враженнями:
– Як студенту, мені було цікаво просто спостерігати за поведінкою, особливостями мови медійників, які мають реальний досвід роботи. Я намагався проаналізувати кожну людину й взяти для себе щось корисне. По-друге, теми виступів доповідачів були актуальними. Наприклад, Олександр Бондаренко розповів про те, яку інформацію про ЗСУ можна поширювати, а яку – ні. Ці знання допоможуть працювати так, аби не шкодити нашим захисникам. Укотре говорили про фейки, маніпуляції, дезінформацію. Ця тема не стає менш актуальною – навпаки: у час війни дуже важливий інформаційний фронт, на якому ворог часто бреше, аби досягнути своїх цілей, але ми, щоб перемогти, маємо критично мислити, знати, як перевіряти інформацію та її джерела.
