Європейські підприємства поки не сприймають українських як конкурентів

Вже понад рік, з часу введення у дію Угоди про Асоціацію України з ЄС, українські підприємства позбавлені важливої перепони на шляху до європейського ринку – Євросоюз скасував ввізне мито для більшості товарів і не застосовує жодних кількісних обмежень на експорт з України. Чи відчувають найближчі європейські сусіди України – угорські підприємці зростання конкуренції у зв’язку з цим?

Утім, наразі ні деревообробники, ні представники легкої промисловості найближчої до України угорської області «усерйоз» таке питання не сприйняли. Товарів на ринку не бачили, замовників з українськими колегами не ділили. А щодо імовірної співпраці перешкодою одноголосно називають кордон. Хоча на перспективу такі ідеї розглядають.
Офіційна статистика також не свідчить про стрімке збільшення експорту українського до Європи. Водночас, констатує чітке зростання, особливо на фоні попереднього спаду. У 2016 році, після двох років падіння торгівлі через зовнішню агресію, глобального зниження цін на сировину та потужної економічної кризи, експорт з України до ЄС знову почав зростати – до 3,7% (загалом до 13,5 млрд. дол.), – інформує Представництво ЄС в Україні з посиланням на Державну службу статистики.
«Поки Україна не є членом ЄС, то і конкуренції нам не становить», – переконана Естер Кулчар, директорка швейного підприємства «Textil Zone», м. Ніредьгаза. Угорські підприємства цієї сфери легкої промисловості практично не займаються пошуком замовників напряму. За словами Естер Кулчар, ця робота – на плечах зовнішньо-економічних торгових місій. Саме вони привели до «Textil Zone» бренди зі світовим іменем, в основному з Франції та Італії. Як і Мирослава Каламуняк, директорка фабрики з Ужгорода, Естер Кулчар зустрічає вироби своєї невеличкої фабрики (до 25 працівників), до прикладу, у модних італійських бутиках, Франції, є вони фактично і у всіх столицях світу.

До слова, замовники з інших країн Європи стали порятунком для «Textil Zone» у кризові роки. Якщо раніше фабрика шила власні костюми й пальта, то з настанням кризи майже втратила клієнтів у класичному діловому сегменті одягу «мейд ін Угорщина». Тоді виходом стали замовлення на пошив одягу інших брендів. Як і «Ужгородська швейна фабрика», «Textil Zone» отримує замовлення від Dolce&Gabbana, Moschino та інших знаних будинків моди.
Сьогодні угорська швейна фабрика з Ніредьгази активно користується європейськими програмами, доступними підприємцям співтовариства. Зокрема, грантами від ЄС, що становлять інвестиції у розширення або створення нових робочих місць. Зокрема, «Textil Zone» завдяки цьому наразі будує новий цех і закуповує обладнання. ЄС фінансує 50 % заявлених потреб підприємства, решту – сам виробник. Але це суттєва економія його бюджету. Згодом кількість працівників тут збільшиться більше, ніж удвічі.
Вже зараз підприємство має стільки замовлень, що директорка роздумовує над тим, аби ділитися ними, можливо, з українськими підрядниками. Очевидно, здобутки Угоди про Асоціацію стануть їй у нагоді.
Крім того, працівниці фабрики (в основному тут жіночий колектив) – люди старшого покоління, молодь не активно обирає професію швачки. Тож надалі з цим буде ще складніше. Зараз зарплата трохи вище мінімальної, це близько 12 000 у перерахунку на українську гривню.
Щодо конкурентів із Індонезії, Бангладешу чи інших азійських країн, де шиють «за копійки», то щодо них Естер Кулчар також не переживає. Адже її підлеглі шиють одяг не для мас-маркету і не одноманітне вбрання для автокрісел (тут справді Азія поза конкуренцією), а для преміум-сегменту, де важливий кожен міліметр і кожен шов. Іноді це тільки 100 одиниць одягу. Крім того, нерідко це замовлення, на яке є максимум місяць, включно з домовленостями, пошивом і доставкою. Тому угорці виграють географічно.

До речі, що географії продажів одягу, відшитого в угорській Ніредьгазі. Іноді, каже керівниця фабрики, за окремими деталями майстри бачать, що ця партія одягу одного і того ж бренду піде у Європу, а ця – на Близький Схід. Так, для арабських країн та сама модель матиме більше стразів і каміння. А, наприклад, для Китаю актуальна вимога нашивати бірки ззовні, а не з внутрішнього боку виробу. Відрізняються і дитячі вироби – тут будинки моди завжди вимагають «ніжні» шви, щоб ніде не коло і не терло, певну «антивандальну» технологію пришивання ґудзичків чи інших елементів, щоб трималися надійно.
ЄС – найбільший партнер України з експорту
Представництво ЄС в Україні наголошує, що Євросоюз наразі є найбільшим партнером України з експорту: його частка склала 37,1% загального експорту України у 2016 році (експорт з України до Росії, натомість, становить лише 9,9% від загальних обсягів). Зважаючи також на показники імпорту, загальний рівень торгівлі між Україною та Євросоюзом зріс на 8,1%.
Український експорт, переконані у Представництві, отримає користь від уніфікації регламентів і стандартів України з європейськими. Така глибока інтеграція законодавства у сфері безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів, а також гармонізація стандартів для промислових, сільськогосподарських і споживчих товарів відкриє ринок ЄС набагато більше, аніж зниження тарифів. Водночас це вимагає від української влади неабияких зусиль у якнайшвидшому просуванні у напрямі здійснення реформ.
«Угода про асоціацію – це інструмент, яким мають скористатися як український уряд (через законодавчі та інституційні зміни), так і бізнес (через модернізацію та адаптацію). Євросоюз і надалі стоятиме пліч-о-пліч з Україною у цьому процесі. Велика частина допомоги ЄС Україні має на меті сприяти впровадженню реформ, передбачених Угодою. Ці реформи повинні принести міцні, довготривалі та вагомі блага для українських громадян», – кажуть представники ЄС в Україні.
За даними Посольства України в Угорщині, структура українського експорту до Угорщини містить як „традиційні” товарні позиції (енергоносії, мінеральна сировина та напівфабрикати), так і готову продукцію (машини, обладнання, механізми, апаратура, продукція легкої промисловості тощо), а також сільськогосподарську.