Це люди, які, зримо чи незримо, поруч. Які ризикують власним життям заради інших. Незалежно від часу доби, пори року чи погодних умов, вони завжди приходять на допомогу.
Особливо важливою їхня робота стала під час війни. Попри загрози, рятувальники першими прибувають на місце обстрілу, проходять крізь вогонь і воду, розгрібають завали, знаходять постраждалих, зберігають життя. Вони щодня стикаються з поглядами, сповненими надії й очікування. Люди вірять, що саме рятувальник зреагує миттєво, знайде, врятує, поверне. І це – величезна відповідальність.
17 вересня в Україні відзначають День рятівника – професійне свято працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). З чим сьогодні асоціюється професія рятувальника, – дізнавалися студентки-журналістки.
Семен Маципура, пенсіонер: «У мене асоціація проста: мужність, відповідальність і сила. Це ті люди, які не думають про себе, а біжать туди, звідки інші тікають. Колись, ще за молодості, був випадок на дорозі – трапилася аварія, і рятувальники допомогли вибратися з машини. Я тоді добре зрозумів, наскільки важлива їхня робота. Якби побачив зараз перед собою рятувальників – я б потиснув руку і сказав: «Дай вам, Боже, здоров’я». Бо в наш час їхня праця безцінна, особливо в умовах війни. Вони ризикують своїм життям, щоб зберегти чуже».
Оксана Мельник, ВПО з Білопілля: «Для мене рятувальник – це янгол-охоронець, який приходить у найбільш потрібний момент. Мого чоловіка працівники ДСНС витягали з-під завалів після російського удару БпЛА. Я ніколи цього не забуду, завжди молитимуся за їхні життя. Якби зараз побачила рятувальників, просто обійняла б і сказала: «Дякую за друге життя для чоловіка»».
Ольга Заяц, працівниця ательє: «Перше, що спадає на думку, коли чуєш слово «рятувальники», – це люди, які допомагають відновлювати зруйновані об’єкти та рятують людей з-під завалів. Я щиро вдячна за їхню самовіддану роботу, за те, що вони приїжджають на місце події дуже швидко і без зволікань починають діяти.
Нещодавно, коли в одну з церков влучив «ланцет», і вже за три хвилини після вибуху на місці були і швидка допомога, і рятувальники. Вони працюють дуже оперативно, незалежно від часу доби. Це викликає щире захоплення. Попри постійну небезпеку, вони продовжують рятувати життя та допомагати людям. Вони справжні герої».
Ніна Ровна, пенсіонерка: «Рятувальник – це щось світле, сильне й швидке. Це людина, яка забуває про себе, щоби допомогти іншим і врятувати життя. Коли чую це слово, перед очима одразу постають наші рятувальники ті, хто гасить пожежі, витягує людей з-під завалів, з полум’я, рятує в найтяжчих обставинах. Саме така картина постає в уяві.
Я низько вклоняюся їм. Бачила їхню роботу на власні очі, аж трохи на сльозу пробиває, я б сказала дуже велике дякую, і не тільки я, а й, думаю, всі українські люди, за те що ви кріпкі, стійкі, за те, що ви не боїтеся, за те, що ви, про себе не думаючи, спішите на допомогу і рятуєте людей. Це люди з великої літери. Вони ризикують власним життям заради інших».
Таміла Шаповал, студентка: «Асоціації із словом «рятувальник» – це допомога, відвага, мужність, безпека, надія. Якби побачила зараз перед собою рятувальників, мабуть, відчула б змішані емоції – повагу і захоплення водночас. Рятувальники уособлюють сміливість і готовність прийти на допомогу, навіть у небезпечних обставинах. Сказала б: «Дякую вам за вашу мужність і відданість!».
Олена Загорулько, перукарка: «Це люди, які першими приходять на допомогу. Для мене рятувальник – це не просто пожежник чи той, хто дістає з-під завалів, це про безпеку і підтримку. Був випадок, коли мені довелося особисто відчути, як працюють рятувальники, кілька років тому, до війни. загорілась квартира у сусідньому під’їзді, і рятувальники дуже швидко приїхали, всіх людей вивели, допомогли стареньким людям спуститися. Особисто мене тоді вразили їхня швидкість і спокій. Я б хотіла щиро подякувати їм. Бо зараз, під час війни, вони працюють у надзвичайно важких умовах – і пожежі після обстрілів, і завали, і врятовані життя. Це справжні герої, і я дуже їх поважаю».
Анна Тесто, працівниця «Укртелекому»: «Мої асоціації зі словом «рятувальник» – це допомога, сила, доброта та професіоналізм. В умовах війни в Україні ці люди набули колосального досвіду: вони допомагають постраждалим у найважчих ситуаціях. Рятувальники працюють у будь-яких умовах – дощ, сніг, спека, вдень і вночі, без вихідних. За це їм низький уклін і щира подяка».
Марія Коваленко, візажистка: «Рятувальник» – надія, безпека, порятунок. Щиро дякую за їхню роботу».
Максим Прокопенко, водій маршрутки: «Коли чую слово «рятувальник», то згадую тих, хто завжди першим приїжджає на допомогу. Часто бачу їх на дорогах міста й завжди даю дорогу, підʼїжджаю ближче до узбіччя. Знаю, що це може врятувати чиєсь життя. Дякую рятувальникам за те, що завжди там, де небезпечно».
Анна Шевченко, продавчиня: «Вони герої, які ризикують життям заради інших. Їх не завжди цінують, але вони варті похвали не менше за поліцію чи медиків. Колись стала свідком, як рятувальники виводити людей із будинку, що палав. Відчула в цих чоловіках надійність, силу й відданість професії».
Єгор Кулик, студент Національного університету цивільного захисту України спеціальності «Пожежна безпека», родом із Сумщини: «Рятувальник – моя майбутня професія і, сподіваюсь, справа всього життя. Із дитинства бачив, як вони їздили гасити пожежі чи приходили в мою школу провести інструктаж. Це завжди надихало й давало впевненості у тому, що «завтра» настане! Тепер уже я на власному досвіді переконуюсь у важливості професії. Упевнений, що без цієї служби нам не обійтися, тим паче під час війни».
Сьогодні час згадати про людей, які першими заходять у вогонь, щоб інші змогли вийти з нього живими. У цей день звучать слова вдячності рятувальникам за їхню професійну та жертовну працю. А ви вітаєте їх із святом?
Запитували
Катерина НІЛОВА, Юлія ЛАГУТА, Юлія ЛАЗОРЕНКО,
студентки кафедри журналістики та філології
Сумського державного університету
У рамках проєкту Сумського прес-клубу та кафедри журналістики та філології Сумського державного університету «Герої мого часу».






