Освітній проєкт кафедри журналістики та філології факультету ІФСК Сумського державного університету щотижня запрошує фахових медійників для обговорення професійних тем. Цього разу в розмові зі студентами, аспірантами та викладачами йшлося про те, чим можуть допомогти регіональним медійникам їх громадські об’єднання.
Загалом студентство ніби й знає про роль медійних громадських організацій. Хоча, судячи зі спілкувань, навіть працівники медіа часом не обізнані з роботою таких ГО, їх справами та можливостями. Так, часто зустрічаються згадки про діяльність Національної спілки журналістів, Академії української преси, Інституту розвитку регіональної преси, Інституту масової інформації. Проте не менше важить робота на регіональному рівні. І якщо говорити про Харківський прес-клуб, то варто зазначити, що він – один із мережі, яка охоплює більшість областей України. Саме регіональні громадські інституції найбезпосередніше контактують із журналістами місцевих, локальних медіа.
Досвід харків’ян, певно, найбільший, бо саме Харківський прес-клуб був свого часу утворений першим із регіональних. І часу відтоді минуло… з 1998-го – майже 30 років.
Тож який сенс журналістам долучатися до спільної роботи в об’єднаннях? Бо вони мають досвід комунікування, організації та адміністрування заходів, проєктної роботи. І – головне – реалізують ці проєкти спільно з місцевими медіа та медійниками.
Олександр Швець називає найзначущіші проєкти, і їх зміст говорить сам за себе.
⁃ Школа практичної журналістики та медіаграмотності. Зазначимо, що в тренінгах цієї школи брали участь і студенти сумської кафедри журналістики. Окрім навчання (офлайнового!) школа дала їм можливість побувати у Кам’янці-Подільському, Львові, Чернівцях. До тренерської роботи в школі долучилися голова Сумського прес-клубу, доцентка кафедри Алла Федорина та виконавчий директор Сумського прес-клубу Олексій Гвоздик.
⁃ Центр правової підтримки журналістів. Тут коментувати зайве, бо правові консультації потрібні завжди.
⁃ Мережа місцевих медіа Харківщини Громада.Груп, яка налічує 25 гіперлокальних сайтів місцевих громад. Спочатку цей проєкт мав молодіжний ухил. «Але почалася повномасштабна війна і наші хлопці пішли до армії, а в проєкті бути переважно хлопці, – розповідає Олександр Швець. – Тому проєкт змінився. Ми почали залучати до роботи старших колег, у першу чергу тих журналістів, хто через війну втратив роботу. Це для них стало можливістю працевлаштування».
⁃ Відеопроєкти «Голос Громади», «По-Балакаємо про» та інші. У першому з названих проєктів ведучим є сам Олександр. Досвід є, хоча б той, що 13 років голова прес-клубу був власним кореспондентом Національної телекомпанії України по Харківській області. А у другій назві, «По-Балакаємо про», не шукайте помилки, бо саме не «побалакаємо», а «по-Балакаємо». Адже назва похідна від прізвища людини, яка веде відеопроєкт: автор Балака. Свого часу теперішній автор розповів, що, маючи іншу професію, завжди мріяв про журналістику. Прес-клуб надав йому можливість спробувати і – вдалося! «Це, по суті, зразок громадянської журналістики, – говорить Олександр, – і ми заохочуємо таку, бо не завжди є змога оплачувати роботу. А от реалізувати свої медійні мрії, маючи нашу технічну підтримку, можна».
⁃ Подкасти «Градусник», «Не чорно-біле» та інші.
⁃ Прес-тури. Про цей проєкт харків’ян активним журналістам Сумщини можна не розповідати – вони самі вам розкажуть, бо не раз долучалися до творчих поїздок Україною. Знайомилися з цікавими структурами, проєктами, людьми; писали матеріали, частина з яких – про цікавий корисний досвід – є прикладом конструктивної журналістики. Людмила Доля, координаторка Харківського прес-клубу і керівниця цього проєкту, може розповісти, як подібні публікації з поїздок допомагали втілити описаний досвід у громадах, де працюють журналісти.
Прес-тур на Житомирщину.
⁃ Студія документальних фільмів «Сліди/Scars». Під час реалізації проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» було створено 62 документальні стрічки про злочини російських окупантів на Харківщині. Сама цифра вражає, бо створити за рік таку кількість фільмів непросто. Але кілька творчих груп виконали цю роботу, зафіксували для нащадків те, що коїли росіяни на нашій землі. В проєкті змогли реалізуватися місцеві медійники. І тепер мають винагороду: майже й через два роки після завершення проєкту їх фільми потрапили до оновленого електронного каталогу Української кіноасоціації на 2026 рік.
«Безмежно вдячний нашій великій команді, яка долучилася до цього проєкту: сценаристам, режисерам, операторам, монтажерам, продюсерам, редакторам, а також героям наших фільмів, – сказав у одному з інтерв’ю керівник проєкту Олександр Швець. – Команді, яку мені пощастило очолити, вдалося зібрати кращі творчі сили регіону, щоб за рік створити 62 документальні роботи, які через історії людей з окупованих та деокупованих територій передають той нерв, в якому живе вся Україна в період війни. За такий короткий час жодна українська команда документалістів не створювала такої кількості робіт. Це роботи, які ми прожили, у які вклали свій нерв і свій біль. І для нас важливо, що втретє поспіль команда документалістів Харківського прес-клубу входить до числа кращих в Україні. Більшість українських компаній подали на конкурс один або два фільми. Харківський пресклуб представив одразу шість стрічок. І вже втретє наші роботи входять до каталогу кращих документальних фільмів України. Це рекорд, який вартий уваги не лише Книги рекордів України, а й міжнародного рівня».
Наразі фільми СЛІДИ /SCARS демонструються на регіональних телеканалах України, а також представлені на міжнародних фестивалях – зокрема в Берліні та Канаді. Також Харківський прес-клуб веде переговори з Польщею, Німеччиною та низкою інших країн щодо масового перегляд фільмів циклу СЛІДИ/SCARS.
Обговорюються можливі варіанти продовження проєкту.
А перегляд фільмів також доступний на ютуб-каналі Харківського пресклубу:
“Остання книга письменника Вакуленка”.
Тож журналістам варто користуватися ресурсами медійних організацій і використовувати нагоду долучатися до спільних проєктів, – професійне життя стане наповненішим.
