Жінка з Херсону поділилася історією, як виїздила з окупації та дивом врятувалася від смерті.
– До війни я була волонтеркою, але допомагала діткам із дитбудинків, інколи стареньким, які залишилися самі. Дарували радість, підтримували матеріально разом зі знайомими. Після того, як російські війська окупували наше місто, така допомога стала ще більш необхідною. Доводилося не раз ризикувати життям, потрапляти під обстріли задля того, щоб привезти їжі.
Волонтерка розповіла, що часто не було бензину, але був алкоголь, тож вони обмінювалися з російськими військовими. На щастя, останні були завжди згодні на такий обмін.
– Згодом про мене та знайомих почали дізнаватися наші хлопці, які просили допомогти всім можливим: ліками, продуктами, спорядженням тощо. Ми намагалися дуже обережно провозити через російські блокпости екіпіровку, інколи навіть крали у ворога, якщо була термінова потреба.
Дівчина розповіла, що чоловік був проти її занадто активної позиції, адже вдома маленькі діти, які можуть постраждати від такої діяльності мами. Нашу героїню не зупинила ця небезпека. Як говорить Руслана*: «Я не можу не допомогти, коли знаю, що люди цього потребують».
– Нам сказали, що завтра буде «чистка» й мобілізація чоловіків у російську армію, тож наша родина вирішила виїжджати. До того ж, я волонтерка й стовідсотково потрапляю в зону ризику. Найстрашніше було те, що моє ім’я могло бути в списку на блокпості ворога. Ми їхали звичайною колоною зеленим коридором, я вирішила обігнати машину попереду, бо та занадто повільно рухалась. Після цього стався гучний вибух: усі машини позаду було знищено, люди загинули. Ангел-охоронець вкотре вберіг мене від смерті…
Руслана розповіла, що чоловіка перевіряли близько пʼяти годин, тоді як її з дітьми відпустили досить швидко.
– Нас роздягли повністю. Волонтерів, які таки були в списку, катували, били всім, що потрапляло під руку.
Як пояснила дівчина, врятувало лише те, що вони «їхали до родичів у Челябінськ», перевіряти інформацію не стали, проте в базу занесли. Після цього родина зіткнулася з проблемами під час перетину російсько-латиського кордону. На щастя, їм вдалося в’їхати в Латвію, тож допомагають вже тут:
– Ми в безпеці, проте завжди на зв’язку з військовими та волонтерами в Україні, намагаємося підтримувати їх матеріально, знаходимо необхідні речі та відправляємо на потрібні напрямки.
Після підриву Каховської ГЕС сім’я Руслани залишилася без даху над головою, отже, повертатися немає куди. Як сказала наша слімивиця: «Війна забрала в мене все й зруйнувала життя, але це ніколи не зупинить і не зламає мій внутрішній стрижень».
*ім’я героїні змінено
Юлія ЛАГУТА,
студентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету
Рига
