Львів… Як багато асоціюється з цим містом. Як багато символів, міфів і легенд воно має. Як багато незвіданого криється за його стінами, тече каналізаційними трубами. Як багато романтики приховує кожен непомітний закуток. Здаєтся, що минуле і майбутнє переплелися на цих брущатих вулицях.
Говорять, що Львів є справжньою історичною колискою України. І це безперечно так. Старі архітектурні споруди, де за своїх часів жили ще королі та лорди, захоплюють. Багаточисленні пам’ятники відкривають туристові список багатогранних особистостей, якими багата наша історія.
Але як би дивно це не звучало, є одне місце у Львові, яке приховує у собі найбільше історії, бо там спочиває минуле. Це Личаківське кладовище. Мабуть, найбільш знане кладовище в Україні, адже притулок там знайшли такі велетні української нації як Іван Франко, Соломія Крушельницька та інші.
Найстаріший цвинтар Європи у Львові може похвалитися не тільки своїми розмірами – 40 гектарів, а й кількістю експонатів. 24 каплиці, 2000 гробівців (або склепів), 500 скульптур, а колон, амфор, вінків із каменю тут ніхто і не рахував. Тут понад 300 тисяч поховань.
Цвинтар відомий із 1786 року, відколи австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, що розміщувалися біля храмів. Район Личаків був тоді за п᾽ять кілометрів від міста, і ховали на цвинтарі людей заможних і відомих: горілчаних магнатів, мерів Львова, архієпископів…
У 1990-му Личаківське кладовище стало заповідником місцевого значення. А людей тут не ховають із 1975 року. Хіба тільки дозволяється власникам склепів робити підзахоронення, чи ховають відомих громадських і політичних діячів. За кожного голосують депутати міської ради. Тут упокоїлися журналіст Георгій Ґонґадзе, вокаліст “Братів Гадюкіних” Сергій Кузьмінський, похований активіст Євромайдану Юрій Вербицький, лежить генерал-майор Сергій Кульчицький, який загинув у Слов’янську…
Окрім того, нещодавно на кладовищі поновили польське поховання. Важливою частиною його є й могили вояків УПА та українських солдат, що померли на Сході України.
Кажучи відверто, кладовище не справляє гнітючого враження на відвідувачів, тут почуваєшся наче у парку: вікові дерева, продуманий ландшафт, розбиті невеликі алеї. Але, звісно, найбільше привертають око дивовижні скульптури та пам’ятники, склепи і могильні плити, що є справжніми витворами мистецтва. Це гарно ілюструє могила великої акторки Регіни Маяковської, яка померла у 1885 році. Поховання це називають “спляча красуня”. Молода вродлива жінка лежить у повний зріст, волосся розсипалося подушкою. Скульптор і родич покійної Юліан Марковський робив статую сім років. На цвинтарі близько 60 його робіт, але цю він сам вважав найкращою.
З кладовищем пов’язано велика кількість легенд. Деякі з них захоплюють, а інші змушують волосся на голові стати дибки. Однією з найбільш романтичних історій про Личаків є історія художника Артура Гроттера та його коханої Ванди Монне. Вони часто гуляли цими місцями і Артур якось сказав, що хотів би лишитись тут назавжди, аби вічно споглядати цю красу. Пара хотіла одружитись, але раптово Артур помер у Парижі і його поховали на кладовищі Пер-Лашез. Ванда продала усі свої коштовності, аби перевезти тіло коханого та перепоховати на Личаківці. Кажуть, що і дотепер уночі можна помітити пару привидів, що блукає кладовищем.
Найбільш популярною легендою є розповідь про сестер Замоських, які померли у 1902 році у пожежі і були поховані у родинній усипальниці. Наглядачі кажуть, що серед ночі часто можна почути, як із їхнього склепу лунає тріск ланцюгів, на яких висять труни, а на обличчі сестер все ще красується рум’янець і немає ні сліду тління.
Але якщо хочете правду, обдивившись та обслухавши склеп Замоських згори донизу, нічого дивного ніхто з нашої групи не почув. Але то було вдень. Може, легенда стосується лише ночі?.. Проте, вночі наші керівники на цвинтар нас категорично не відпустили.
Доходи Личаківського кладовища перевищують усі комунальні підприємства міста, каже директор кладовища Ігор Гавришкевич. Це все тому, що кладовище пропонує туристам екскурсії пішки, електромобілем, із гідом або ж самотужки, а нещодавно в практику все ж увійшли й нічні екскурсії.
Також практикуються й комерційні поховання, але якщо порівнювати, то частка від них набагато менша від туристичної. Хоча охочих спочити тут більше, ніж достатньо, але ціна кусається. На приклад, половина гробівця, тобто невеликого склепу коштуватиме вам вісім тисяч доларів.
Натомість ціна за вхід на кладовище є досить помірна: 30 гривень – дорослий квиток, 15 – учнівський або студентський і 10 – дитячий. Але право на фото чи відео зйомку також треба купляти, але коштує вона не дорого: 15 та 20 гривень.
Тож, якщо доля занесла вас у Львів, відкиньте усі забобони та повір’я і відвідайте Личаківське кладовище. Та готично-романтична атмосфера, що там панує, повинна хоча б раз у житті оволодіти кожним.
Ангеліна КОВАНДА
Матеріал створений у рамках проекту « Практична підготовка журналістів початківців до реальної професійної діяльності» за підтримки Управління молоді та спорту Сумської ОДА
