Уже багато століть Львів радує гостей та жителів своєю дивовижною атмосферою, де на вуличках витає солодкий аромат кави та шоколаду… точніше – чоколяти.
Вишукані львівські солодощі мають давню історію, яка почалася ще в Середньовіччі. Тоді місто Лева було центром перетину торгових шляхів і місцеві жителі мали можливість першими спробувати ласощі, що стали згодом візитівкою міста. З тих пір у Львові з`явилася велика кількість «закордонних» солодощів, а потім місцеві кондитери навчились і самі виготовляли різноманітні смаколики. З початку ХХ ст. майже в кожному будинку в центрі міста були власні кондитерські цукерні. Саме в той час Львів став другою, після швейцарського Берну, столицею шоколаду. Що ж може підняти настрій більше, ніж його Величність Шоколад? У Левовому місті його їдять, п’ють, дарують, ним пишаються, шанують, з ним фантазують (як у Львівській «Майстерні шоколаду», де можна побачити шоколадних звіряток, фігурки, картини з шоколаду, навіть Львівська ратуша є!), з ним ходять у гості, зізнаються в коханні. І тільки у шоколадному Львові його називають по-особливому – «чоколятою». І замість звичного нам «я перед тобою в боргу» львів’яни часто кажуть: «З мене чоколята!».
Львів навіть із звичайної шоколадки зробив бренд. І не просто бренд, а те, що змушує приїжджати сюди людей із усіх куточків планети. Бо ж тут придумали власне Свято шоколаду. Воно створене перед усім для дітей, аби ті могли насолодитися справжнім львівським шоколадом та навіть його фонтаном! Хоча… хто сказав, що це свято лише для дітей? У душі, напевне, кожен дорослий у захваті від дійства, бо має змогу відчути «смак дитинства». Відомо, що за час проведення свята з’їли понад 9 тонн шоколадних солодощів; на святі створили понад 30 скульптур із шоколаду, з яких збудували справжнє «Шоколадне місто»; «Шоколадною поштою» було відправлено 3109 листівок у різні куточки світу; протягом чотирьох днів свято відвідало понад 21 тисяч львів’ян і гостей міста.
…Йдучи вуличками Львова, захоплююся надзвичайним ароматам кави та шоколаду. Роззираючись, бачу безліч сувенірних магазинів, кафе, ресторанів, але не можу знайти місце, звідки плинуть ці дивовижні запахи. Аж поки не зрозуміла… Авторський шоколад не кидається в очі, не кричить яскравими обгортками: я тут, купуй мене! Його треба знайти, поблукавши, немов окремим світом, де в затишних провулках стіни розмовляють віршами, де сувенірні крамнички маленькі та затишні, де вулички причепурені та майже безлюдні… Ось там і панує справжній Львів зі своїми містичними легендами, єдиним у своєму роді витонченим кавово-шоколадним ароматом. Мені пощастило, що я побачила і, головне, відчула цей контрастний Львів із соборами кінця 19 століття та модними магазинчиками від Prada; походила красивою, хоч і не надто зручною бруківкою. І зрозуміла, що справді краще приїздити сюди, бачити все це вживу і ласувати справжньою львівською чоколатою, бо краще «раз спробувати, ніж сто раз почути».
Шоколад – другий напій після кави, який вважають стравою Богів. У одній ацтекській легенді розповідається про чарівника-садівника. Боги наділили його талантом розводити дивні сади. Серед великої кількості чарівних дерев росло одне непримітне деревце – какао. Його плоди були гіркими, але приготовлений з них напій проганяв тугу та надавав сили. Какао було на вагу золота. Невдовзі цей чарівник розбагатів і зазнався, вважаючи себе рівнею з Богами. Через це останні розізлилися та наслали на нього страшну кару – позбавили розуму. Садівник розлютився й знищив увесь свій сад. Чи то випадково, чи то з волі Богів, збереглося саме те маленьке деревце. Так, шоколадне дерево залишилося єдиною чарівною рослиною на землі! Можливо, тому, куштуючи шоколад, ми відчуваємо задоволення, що приносить спокій і гарний настрій. А можливо, ще й тому, що шоколад підвищує вміст гормону серотоніну в крові, нестача якого приводить до депресії та стресів.
Анастасія КОБЗАР
Матеріал створений у рамках проекту « Практична підготовка журналістів початківців до реальної професійної діяльності» за підтримки Управління молоді та спорту Сумської ОДА
