Анна Скрипняк, керівниця редакції цифрових платформ на Суспільне Суми приєдналася до заняття студентів-журналістів СумДУ та розповіла про роботу регіональної філії державного мовника на діджитал-платформах.
Говорили про вплив війни на дотримання журналістами професійних стандартів, особливості роботи сучасного журналіста, а також про те, як Facebook видалив найпопулярніше відео зі сторінки Суспільного Суми з правдою про російського окупанта.
Чому Суспільне Суми використовує цифрові платформи
В якийсь момент ми зрозуміли, що медіа швидко розвиваються і вже давно вийшли за межі телебачення, радіо, друкованої газети або сайту, як такого. Тому команда Суспільного й ухвалила рішення розширитися на інші платформи – цифрові. Проте телебачення, радіо й Інтернет дуже поєднані між собою. Журналісти цих галузей тісно співпрацюють, частина з них, наприклад, створює новини і на ТБ, і на діджитал-платформах.
Особливості роботи сайту Суспільне Суми, сторінок у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram
Ми працюємо на YouTube, також у Facebook та Instagram, маємо два месенджери: Telegram і Viber, які після повномасштабного вторгнення виявилися дуже важливими. Для нас було несподівано, що в час війни месенджери такі необхідні. Ці платформи – найпростіший, найшвидший канал передачі інформації людям.
Наше медіа існує на різних ресурсах для того, щоб якомога більше людей долучалися до Суспільного й отримували чесні, перевірені, неупереджені новини. Ми орієнтуємося на аудиторію різного віку. Наприклад, в Instagram це переважно молоді люди, а у Facebook та YouTube – люди старшого віку. Також є різниця в тому, як аудиторія прагне отримувати інформацію: якщо люди люблять читати довгі тексти, то для них наш сайт новин, якщо дивитися довгі відео – для них наш YouTube, якщо короткі відео – Facebook, якщо картинки, графічну візуалізацію, ще коротші відео – то це Instagram. Ми усвідомлюємо, що авдиторія кожної платформи відрізняється, як за віком, так і за своїми вподобаннями, тому й формат нашого контенту різний.
Також ми орієнтуємося на правила конкретної спільноти. Особливо це стосується Facebook, Instagram та YouTube. За дотриманням таких норм дуже важливо слідкувати, й це дійсно впливає на той контент, який ми публікуємо на різних платформах. Іноді буває таке, що правила спільноти в соціальний мережі впливають на дотримання журналістських стандартів у наших матеріалах. Наприклад, коли російські солдати виходили з Сумщини, наша тероборона затримувала їх, ми про це знали, і в певний момент нам дозволили знімати полонених окупантів. Ми й тоді, і зараз переконані, що варто показувати тих людей, які прийшли загарбувати нашу територію, варто демонструвати, що це реальні росіяни. Оскільки існує стандарт точності та достовірності, ми мали підтвердити, що вони справді громадяни рф. Тому показали документи, які окупанти мали з собою, – на різних платформах. У фейсбуці ми опублікували коротке відео, змонтоване з великого сюжету, і воно набрало аж 12 мільйонів переглядів, жоден наш матеріал стільки людей не дивилося. Проте фейсбук у якийсь момент видалив цей ролик і нам дали бан, який насправді дуже вплинув на просування подальших публікацій. Що ж ми, власне, порушили? Порушили правило фейсбуку, яке не дозволяє публікувати особисті дані людей, тобто в нашому випадку – показані у відео паспорти. Із точки зору стандартів, ми повинні це показувати, із точки зору фейсбуку – ми порушуємо їхні правила. Вони не роблять скидку на те, що в нас війна. Тож це дуже впливає на те, у якому форматі виходять матеріали на тих, чи інших ресурсах.
Дотримання журналістських стандартів у час війни
Раніше для нас одним із найбільш важливих стандартів був стандарт оперативності. Зараз він страждає через заборону на публікацію новин про обстріли, руйнування в режимі реального часу. Тобто, якщо ми навіть знаємо, що десь обстріляли якусь будівлю, інфраструктурний об’єкт, ми маємо вичекати й лише через певний проміжок часу публікувати цю новину. Звичайно, ми жертвуємо оперативністю, але зобов’язані дотримуватися законів і правил воєнного часу. Ми розуміємо, що це потрібно для того, аби ворог не орієнтувався на цю інформацію, не коригував вогонь через наші публікації.
Інколи жертвуємо стандартом повноти інформації, бо часом не можемо назвати конкретне місце, що зазнало руйнувань. У мирний час, щоб повно розповісти про подію, ми мали би вказати ледь не вулицю й номер будівлі, про яку пишемо, але зараз із дозволу ОВА ми можемо написати, наприклад: влучили в населений пункт у Сумському районі. У свою чергу й ми в час війни не випитуємо в адміністрації, який ж там населений пункт обстріляли, розуміючи, що є об’єктивні причини не називати його. Але, якщо більш повна інформація з’являється пізніше, то ми теж обов’язково додаємо ці дані й нагадуємо, що тепер є більше інформації про ту подію, про яку ми писали раніше.
«Внутрішня кухня» роботи Суспільного Суми на конкретному прикладі
На кожній нашій платформі може виходити один і той самий матеріал. Це може бути новина, наприклад: обстріл птахоферми в Путивлі. Ми дізнаємося про подію зранку від обласної військової адміністрації. Одразу ця звістка з’являється в месенджерах – найшвидший, найкращий варіант коротко повідомити про те, що сталося.
Далі на місце події їде журналіст або знімальна група; вони збирають інформацію, яку в епоху технологій дуже легко й швидко можна передавати. Знімає відео, робить фото не лише оператор, а й сам журналіст. Сучасні телефони дозволяють робити достатньо якісні знімки й одразу публікувати ці матеріали на наші платформи. Сучасний медійник, який їде на місце події, розуміє, що він одразу там має не лише зібрати інформацію, але й швидко її структурувати, щоб оперативно опублікувати, наприклад, у тому ж Telegram.
Також цей журналіст передає зібрану інформацію іншому журналісту, який сидить онлайн, працює за комп’ютером і вирішує, куди розмістити отримані матеріали. Як правило, спочатку він подає інформацію на наш новинний сайт, додавши фото та відео з місця події, а вже потім публікує на інших цифрових платформах.
Із новинами авторства Анни Скрипняк ви можете ознайомитися за цим посиланням.
Артем КОРОЛЬ,
студент кафедри журналістики та філології СумДУ
