Стрижень учасників склали бібліотекарі, до яких додалися медійники, держслужбовці, громадські активісти… Загалом – допитлива, зацікавлена аудиторія, спілкування в якій було жвавим і конструктивним. Головне ж – дружно робили проекцію обговорюваного матеріалу на сучасну реальність.
Адже справді: якщо ви маєте шанс не потрапити під ракетний удар чи атаки безпілотників, то від інформаційного обстрілу ухилитися неможливо. Пропагандистська війна перманентна, вона вигулькує з «кожної праски», вона спускається слідом за нами в укриття, вона заходить у наш особистий простір і прагне втрутитися у нашу свідомість.
Тож на прикладах визначали маркери, що допомагають відрізнити інформування від дезінформування. Обговорювали джерела, яким можна довіряти (і, відповідно, перевіряти в них ті чи інші повідомлення, отримані звідкись); які можуть бути вірними; яким не варто довіряти за будь яких умов. До останніх віднесли анонімні нібито українські та нібито опозиційні російські джерела. Розглянули методи, які використовує російська пропаганда задля деформації нашої свідомості. Визначили, якими бувають дезінформаційні матеріали та де їх можна зустріти (відповідь: скрізь!).
Звісно, як і завжди, більше «заходили» практичні вправи, спільні обговорення та життєві приклади.
Які ж головні висновки з тренінгового дня винесли? Їх учасники зафіксували у підсумковій анкеті. «Бути відповідальним і обережним щодо новин… Фільтруй, перевіряй, не піддавайся емоціям… Не забувати перевіряти джерела інформації… Дуже багато цікавої нової інформації, яку буду використовувати в повсякденному та професійному житті… Будь-яке російське повідомлення – це брехня!.. До будь-якої інформації потрібно підходити критично… Перевіряти інформацію, відсіювати пропаганду, довіряти своїм відчуттям… Перевіряти інформацію, не робити поспішних висновків, не розповсюджувати неперевіреного… Вчитися працювати з інформацією… Треба бути насторожі – бути пильним, і допомагати щодо цього іншим… Думати своєю головою, не вимикати критичне мислення…»
І один глобальний підсумок: «Ведеться інформаційна війна».
Що ж до зауважень, побажань, у більшості анкет зазначили: побільше таких заходів; частіше зустрічатися з таких тем; проводити такі зустрічі к для молоді, так і для 60+; а ще – великої аудиторії та успіхів у протидії дезінформації.
Були й подяки: за цікаву розмову – тренерці ІДПО, доцентці кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, заслуженій журналістці України Аллі Федорині; за організацію – Сумському прес-клубу та осібно – координаторці заходу Світлані Шовкопляс.
Прикордоння потребує подібних навчань, – головний підсумок зі спілкування. Тож до роботи!
